Ухвала суду № 41532830, 17.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7843/14 Головуючий 1 інст. - Шиянова Л.О.

Справа № 639/3271/14-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: житлові УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 17» листопада 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ у натурі частини домоволодіння, про захист прав та відшкодування завданої майнової та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 березня 2014 року при виділі в натурі відповідних приміщень в домоволодінні АДРЕСА_1 порушено їх права. У зв'язку з чим просили згідно встановлених рішенням від 10 лютого 1988 року прав ОСОБА_1 на розподіл у рівних долях спадкової частини домоволодіння, за відсутністю її згоди на отримання компенсації від відповідача виділити їй помешкання 1-4 площею 6,3 кв. м., помешкання 1-7 площею 9,0 кв. м. та частину помешкання 2-6 площею 9,4 кв. м. на суму 13284,00 грн. та збудовані нею льох Ж вартістю 8858,00 грн., частину огорожі № 1 вартістю 316,00 грн., усього на суму 22458,00 грн., що в ідеальній долі становить 17/100 частин домоволодіння; виділити ОСОБА_3 приміщення 2-2 площею 5,2 кв. м., приміщення 2-3 площею 6,4 кв. м., приміщення 2-5 площею 7,2 кв. м., частину приміщення 2-6 площею 5,2 кв. м. на суму 13285,00 грн., та збудовані його спадкодавцями приміщення 2-1 площею 12,00 кв. м., приміщення 2-4 площею 9,4 кв. м., сіни ІІ площею 3,6 кв. м., льох Е, сараї Б та Г, вбиральню К, ворота № 4, частину огорожі № 1, усього на суму 41726,00 грн., що в ідеальній долі становить 31/100 частин домоволодіння; виділити ОСОБА_2 помешкання І площею 4,8 кв. м., помешкання 1-1 площею 12,9 кв. м., помешкання 1-2 площею 3,0 кв. м, помешкання 1-3 площею 1,1 кв. м., помешкання 1-5 площею 15,7 кв. м., помешкання 1-6 площею 7,1 кв. м. на загальну суму 62388,00 грн., до яких експертом додано ганок «а2» вартістю 310,00 грн., навіс малоцінний, альтанку И вартістю 3867,00 грн., ворота № 5 вартістю 2196,00 грн., усього на суму 6373,00 грн.; всього по домоволодінню виділити майна на суму 68761,00 грн., що в ідеальній долі становить 52/100 частин; встановити, що при розподілі у рівних долях спадкової частини домоволодіння ? вартості льоху Е, який залишився у власності ОСОБА_3, є розміром компенсації, яку він має сплатити ОСОБА_1, що становить 4183,00 грн. : 2 = 2091,00 грн.; встановити новий розмір ідеальних часток у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1, визнавши право ОСОБА_2 на 52/100 частин замість раніше належних 43/100 частин, право ОСОБА_1 на 17/100 частин замість раніше належних 18/100 частин, право ОСОБА_3 на 31/100 частин замість раніше належних 39/100 частин; на підставі згоди ОСОБА_1 на отримання компенсації від ОСОБА_2 встановити розмір компенсації у сумі 22458,00 грн. та встановити права ОСОБА_2 на 52/100+17/100=69/100 частин домоволодіння; встановити, що ухилення відповідача від визнання встановленого рішенням від 10 лютого 1988 року, яким на вимогу його спадкодавця було розподілено у рівних долях спадкову частину домоволодіння, змусило проводити експертизу та доказувати у суді права ОСОБА_1, отримані згідно дарчої, невизнання яких змушує перереєстровувати існуючу та не скасовану рішенням від 10 лютого 1988 року реєстрацію дарчої, що ухилення відповідача від участі у справі призвело до значного затягування розгляду, що завдало та продовжує завдавати значну моральну шкоду, тому відповідач має сплатити ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 25000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду - скасувати і ухвалити нове по суті позовних вимог. При цьому посилалися на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення та неправильне застосування норм матеріального права. Вважали, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклали позовні вимоги.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 необхідно відхилити, рішення суду - залишити без змін. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що фактично позивачі оскаржують судове рішення, яке на теперішній час є чинним.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.02.1988 року право власності на 39/100 частин спірного житлового будинку АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_4; на 18/100 частин - за ОСОБА_1, на 39/100 частин - за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4, 43/100 частин - залишилися відкритими. У 1988 році ОСОБА_5 подарувала 39/200 частин домоволодіння ОСОБА_7

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.11.2003 року затверджено мирову угоду, за якою право власності на 43/100 частин спірного домоволодіння визнано за ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого Білогірською Державною нотаріальною конторою Автономної Республіки Крим; 43/100 частин - за ОСОБА_2 на підставі мирової угоди, затвердженою ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 листопада 2003 року та 18/100 частин після розподілу ідеальних часток за ОСОБА_1 не зареєстровано. В межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про виділ 43/100 частин спірного домоволодіння призначалася судова будівельно-технічна експертиза № 829 від 01.10.2008 року, за якою проведено розподіл спірного домоволодіння АДРЕСА_1. Зазначений висновок складено експертом з урахуванням ідеальних часток сторін у справі власності, визначених рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.02.1988 року, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.11.2003 року, а також того, що право власності на частину приміщень сторони набули за цивільно-правовими угодами, на частину - в порядку спадкування, решту - побудували самостійно.

Із рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 березня 2014 року, за яким переглядалося рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 листопада 2013 року за позовом позивачів до ОСОБА_3 про перерозподіл ідеальних часток, перехід права власності на частину домоволодіння, припинення спільної часткової власності, з яким не згодні позивачі, вбачається, що позовні вимоги позивачів задоволено частково, а саме у спільну часткову власність за судовою будівельно-технічною експертизою № 829 від 01.10.2008 року, яку просили застосувати позивачі при розгляді справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на їх ідеальні частки відповідно 43/100 частин та 18/100 частин у праві власності на спірне домоволодіння виділено в натурі у житловому будинку літ. «А-1» житлові приміщення І площею 4,8 кв. м., приміщення 1-1 площею 12, 9 кв. м., приміщення 1-2 площею 3,0 кв. м., приміщення 1-3 площею 1, 1 кв. м., приміщення 1-4 площею 6, 3 кв. м., приміщення 1-5 площею 15, 7 кв. м., приміщення 1-6 площею 7,1 кв. м., приміщення 1-7 площею 9, 0 кв. м., надвірні будівлі: сарай літ. «З», гараж літ. «В», ганок літ. «а2», навіс літ. «в1», альтанку літ. «И», ворота № 5, льох літ. «Ж», частину огорожі № 1, а всього будівель, приміщень та споруд на загальну суму 86163,00 грн., що в ідеальній долі становить загалом 65/100 частин домоволодіння, з яких 52/100 - ідеальна частка ОСОБА_2, а 13/100 - ідеальна частка ОСОБА_1; у власність ОСОБА_3 на його ідеальну частку 39/100 на спірне домоволодіння виділено в натурі у житловому будинку літ. «А-1» приміщення ІІ площею 3,6 кв. м., приміщення 2-1 площею 12, 0 кв. м., приміщення 2-2 площею 5,2 кв. м., приміщення 2-3 площею 6, 4 кв. м., приміщення 2-4 площею 4, 8 кв. м., приміщення 2-5 площею 7,2 кв. м., приміщення 2-6 площею 14, 6 кв. м., надвірні будівлі: сарай літ. «Г», вбиральню літ. «К», ворота № 4 , льох літ. «Е», частину огорожі № 1, а всього будівель, приміщень на загальну суму 46782,00 грн., що в ідеальній долі становить 35/100 частин, перерозподілено частки у праві власності на спірне домоволодіння та визначено ОСОБА_2 ідеальну частку 52/100 частин замість раніше належних 43/100 частин, ОСОБА_1 - 13/100 частин замість раніше належних 18/100 частин, ОСОБА_3 - 35/100 частин замість раніше належних 39/100 частин; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 3056,00 грн., в решті рішення суду, зокрема в частині затвердження правочину про перехід права власності від ОСОБА_1 до ОСОБА_2, на підставі якого частка ОСОБА_2 збільшилася та встановлення неправосудності віднесення льоху літ. «Ж» до частини спірного домоволодіння, яким відмовлено позивачам, - залишено без змін. Судове рішення чинно.

Із змісту позову вбачається, що позивачі не згодні з рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 березня 2014 року, в якому зазначені в цьому позові предмет та підстави розглядалися.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердила, що вона не згодна з рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 березня 2014 року, зокрема з призначенням судом компенсації в розмірі 3056,00 грн. з ОСОБА_3, згоду на яку ОСОБА_1 не надавала, її розміром та пропонувала всупереч чинного рішення перерозподілити ідеальні долі, встановити розмір компенсації в сумі 22458,00 грн., яку стягнути з неї та встановити їй 69/100 частин замість 52/100 частин, включаючи частку ОСОБА_1, а ОСОБА_3 - 31/100 частин замість раніше належних йому 39/100 частин, які за вказаним рішенням перерозподілені з 39/100 частин на 35/100 частин.

Статтями 323 - 327 ЦПК України передбачено порядок оскарження судових рішень в суді касаційної інстанції. Зокрема в статті 323 ЦПК України зазначено, що касаційною інстанцією у цивільних справах є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно зазначив, що оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Не має повноважень для перегляду судового рішення Апеляційного суду Харківської області від 12.03.2014 року і у суду апеляційної інстанції.

Погоджується судова колегія і з висновком суду щодо відмови позивачам в задоволенні позову стосовно відшкодування моральної шкоди з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушеного права.

Із змісту частини 3 статті 23 ЦК України та положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтями 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести шляхом надання належних і допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів того, що ОСОБА_3 завдав позивачам моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн., матеріали справи не містять, і в суді апеляційної інстанції позивачі їх не надали.

Перевіряючи законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії