Постанова № 41527318, 24.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа №920/1353/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Сафронов М.А., дов. №18-49/1208 від 28.12.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми (вх.№ 3502 С/3-10)

на рішення господарського суду Сумської області від 16.09.2014 по справі № 920/1353/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРІМ ЛТД", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми

про стягнення 99 151,86 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року позивач - ТОВ "ЕКСТРІМ ЛТД" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" 99 151,86 грн. заборгованості за товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 11 від 23.01.2013року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.09.2014 по справі № 920/1353/14 (суддя Жерьобкіна Є.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРІМ ЛТД" 99151,86 грн. заборгованості, 1983,04 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області від 16.09.2014 по справі № 920/1353/14 в частині стягнення 83520,68 грн. не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення 83520,68 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Також просив покласти на позивача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування викладених вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про порушення позивачем строків виконання зобов'язання з поставки товару, передбаченого Специфікацією №3 до договору №11 від 23.01.2013, у зв'язку з чим, скаржник вважає , що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 601 ЦК України неправомірно було відмовлено відповідачу у припинення зобов'язання шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.11.2014.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу в яких з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання 17.11.2014 представник позивача на з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 03.11.2014 №016689.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 17.11.2014 року за відсутністю представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Екстрім ЛТД» (постачальник) та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" (покупець) був укладений договір №11 від 23.01.2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а останній зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію, найменування та кількість якої вказано у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом позивача на умовах DDР, Україна, м. Суми, вул. Горького, 58. п. 2.1. договору

За умовами п. 2.4. договору, датою поставки товару вважається дата передачі товару (партії товару) перевізнику, що вказана у товарно-транспортній накладній.

Розділом 3 договору сторони визначили загальну вартість товару та умови здійснення оплати. Зокрема, вартість останнього становить 9 900 000,00 грн. та складається з сум Специфікацій, що мають посилання на договір. Вартість товару, що поставляється зазначається у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Умови оплати та ціна на товар, вказані у Специфікаціях до договору (п. 3.1., 3.2., 3.3 договору).

У пункті 4.3. договору сторони встановили, що, приймання -передача товару здійснюється на площі постачальника за участю представників покупця з підписанням акту про повну готовність товару (узгодженої партії) не пізніше 3 робочих днів від дати передачі товару відповідно до Специфікації №1.

Як свідчать матеріали справи, в рамках укладеного договору, сторонами була підписана Специфікація №1, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар загальною вартістю 7 720 741 грн. 68 коп.

Крім того, умовами підписаної Специфікації №1 сторони встановили, що вартість товару підлягає зміні у випадку перевищення курсу євро/гривна більше ніж на 1% встановленого НБУ порівняно з курсом на дату підписання специфікації.

До того ж, в забезпечення належного виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення розрахунків за договором, ПАТ "Промінвестбанк" було надано позивачу банківську гарантію №GА/13/2107/ВА від 19.12.2013 року, відповідно до умов якої банк-гарант зобов'язався сплатити позивачу будь-яку суму загальний розмір якої не перевищуватиме 7 877 197,63 грн.

У зв'язку з укладенням сторонами 24.12.2013 Додаткової угоди №2 до договору №11 від 23.01.2013, Специфікацію №1, яка є невід'ємною частиною договору №11 від 23.01.2013 було викладено у новій редакції, а саме, зазначено, що у зв'язку зі зміною курсу гривні до євро на момент відвантаження товару, вартість товару становить 7 971 491,90 грн., строк поставки товару до 22.12.2013 року, умови оплати викладені у банківській гарантії.

Крім того, матеріали справи свідчать про укладення сторонами Специфікації № 4 до договору, відповідно до умов якої, позивач зобов'язався поставити відповідачу товар загальною вартістю 594 086,12 грн. у строк до 25.03.2014року, за умови здійснення 100% попередньої оплати.

Також в даних специфікаціях №1 та №4 визначено асортимент, кількість та ціна на товар, що відвантажується за договором №11 від 23.01.2013 року

Аналіз встановлених по справі обставин свідчить, що на виконання умов договору та Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 7 971 491,90 грн., що підтверджується видатковою накладною № 641 від 20.12.2013року, товарно-транспортною накладною № 20/12/13 від 20.12.2013року та довіреністю №33631 від 19.12.2013 на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Також, на виконання умов, викладених у договорі та Специфікації №4 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 594 086,12 грн., що підтверджується видатковою накладною № 242 від 20.03.2014року, товарно-транспортною накладною № 20/03/14 від 20.03.2014року та довіреністю № 34154 від 20.03.2014 на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Втім, як зазначає позивач, в порушення умов договору та підписаних Специфікацій №1 та №4 відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 99151,86 грн., а саме: за товар, поставлений згідно Специфікації № 1 в розмірі 94 294,26 грн. та за товар поставлений згідно Специфікації № 4 в розмірі 4857,60 грн.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" 99 151,86 грн. заборгованості за товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 11 від 23.01.2013 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.09.2014 по справі №920/1353/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" на користь ТОВ "ЕКСТРІМ ЛТД" 99151,86 грн. заборгованості, 1983,04 грн. судового збору.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставин справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

За своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором №11 від 23.01.2013 року.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснивши аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що на виконання своїх зобов'язань по договору №11 від 23.01.2013 року та укладеної Специфікації №1 поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 7 971 491,90 грн., що підтверджується видатковою накладною № 641 від 20.12.2013, товарно-транспортною накладною № 20/12/13 від 20.12.2013, а також довіреністю №33631 від 19.12.2013 на одержання товарно-матеріальних цінностей. (а.с. 13-15)

Крім того, відповідно до умов Специфікації №4 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 594 086,12 грн., про що свідчать видаткова накладна № 242 від 20.03.2014року, товарно-транспортна накладна № 20/03/14 від 20.03.2014 та довіреність №34154 від 20.03.2014 на одержання товарно-матеріальних цінностей. (а.с.20-22)

До того ж, наявні матеріали справи свідчать, що відповідно до виставленого відповідачу рахунку № 918 від 22.01.2014 на оплату товару в сумі 7 971 491,90 грн., оплата товару була здійснена ним частково в розмірі 7 877 197 грн. 64 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 1236 від 03.02.2014року, № 2538 від 19.02.2014, копії яких містяться в матеріалах справи.

За виставленим позивачем рахунком №1451 від 10.02.2014 на суму 594 086 грн. 12 коп., відповідачем здійснено оплату за отриманий товар в сумі 589 228 грн. 52 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1827 від 11.02.2014року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, факт поставки позивачем товару на загальну суму 8 565 578,02 грн. та його отримання позивачем є доведеним та підтвердженим наявними в матеріалах справи документами. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач оплату товару у повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 99151,86 грн., в тому числі 94 294,26 грн. за товар, поставлений згідно зі Специфікацією № 1 до договору, та 4857,60 грн. за товар поставлений згідно зі Специфікацією № 4 до договору.

Встановлені по справі обставини також свідчать про те, що після порушення провадження по даній справі, 02.09.2014 на адресу позивача відповідачем був направлений лист № 44-3/1172 від 01.09.2014 "про відмову від зобов'язання" в якому відповідач зазначає, що ним було здійснено авансовий платіж на суму 83520,68 грн. в рахунок оплати товару, визначеного Специфікацією №3 до договору № 11 від 23.01.2013. Враховуючи порушення ТОВ "ЕКСТРІМ ЛТД" строків поставки товару, ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" відмовляється від свого обов'язку прийняти продукцію, визначену Специфікацією № 3 до договору № 11 від 23.01.2013 року, а аванс за вказаний товар вважає частковою оплатою товару, поставленого за специфікацією № 1 до договору № 11 від 23.01.2013 року.

Листом № 274/09-14 від 11.09.2014 позивач повідомив ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" про відхилення пропозиції щодо зарахування авансу в рахунок часткової оплати товару, поставленого за специфікацією № 1 до договору № 11 від 23.01.2013, оскільки продукція, визначена Специфікацією №3 до договору №11 від 23.01.2013 року готова до відвантаження, про що відповідача було повідомлено листом № 75/03-14 від 11.03.2014року.

Таким чином, із змісту наданої відповіді вбачається, що позивач наявність боргу перед відповідачем не визнає, а проти зарахування авансу в розмірі 83520,68 грн., сплаченого відповідачем відповідно до умов Специфікації №3 в рахунок часткової оплати товару, поставленого за Специфікацією № 1 до договору № 11 від 23.01.2013 заперечує. Отже, обставини справи свідчать про існування між сторонами спору щодо умов виконання договору про поставку продукції, передбаченої Специфікацією № 3 до договору № 11 від 23.01.2013 року і заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 83 520,68 грн. є спірною.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що у сторін існують однорідні зустрічні зобов'язання за договором поставки № 11 від 23.01.2013 р., а саме: у відповідача до позивача на суму 94294,26 грн. за несвоєчасну оплату поставленої продукції за специфікацією № 1 та на суму 4857 грн. за несвоєчасну оплату поставленої продукції за специфікацією № 4, що є предметом спору по вказаній справі, а у позивача до відповідача - на суму 83520,68 грн. щодо повернення попередньої оплати за поставку товару за специфікацією № 3 у зв'язку з порушенням позивачем строків виконання зобов'язання з поставки товару. 02.09.2014 року на адресу позивача було направлено лист № 44-3/1172 від 01.09.2014року, згідно з яким відповідач здійснив заяву та зарахував вказану зустрічну однорідну вимогу до позивача на суму 83 520,68 грн. в рахунок погашення заборгованості за товар, поставлений позивачем за специфікацією № 1 до договору № 11 від 23.01.2013 року, відповідач вважає свої зобов'язання перед позивачем в частині оплати 83520,68 грн. припиненими.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до норм статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також згідно частини 2 цієї статті в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Приписами ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Тобто, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо); строк виконання щодо таких вимог настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 року, №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду не має підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Відповідно, закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. Однак, припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань.

Як свідчать встановлені обставини справи, в обґрунтування заяви про здійснення зарахування зустрічних вимог за договором №11 від 23.01.2013, відповідач посилався на порушення позивачем строків поставки товару, встановлених у Специфікації №3, у зв'язку з чим, просив зарахувати 83520,68 грн., сплачених в якості авансового платежу за Специфікацією №3 до договору, як часткову оплату за товар, поставлений за Специфікацією №1 до договору поставки.

Матеріали справи свідчать, що позивач заперечує порушення ним зобов'язань за вказаним договором поставки та не визнає свого боргу перед відповідачем, а також зазначає, що відмова відповідача від прийняття продукції, передбаченої Специфікацією № 3 к Договору № 11 від 23.01.2013 року, та зарахування авансу в рахунок оплати іншого товару є фактично розірванням відповідачем договору в односторонньому порядку, що не передбачено укладеним між сторонами договором. У зв'язку з чим, пропозиція відповідача щодо зарахування авансу в розмірі 83520,68 грн. в рахунок часткової оплати товару, поставленого за Специфікацією № 1 до договору №11 від 23.01.2013, була позивачем відхилена.

Таким чином, враховуючи заперечення позивача проти порушення ним строків поставки товару встановлених у Специфікації №3 та існування, у зв'язку з цим, заборгованості перед відповідачем, а також враховуючи, що предметом спору у справі № 920/1353/14 є стягнення заборгованості за товар, отриманий відповідачем за умовами Специфікацій № 1 та № 4 до договору №11 від 23.01.2013, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання зобов'язання відповідача на суму 83520,68 грн. припиненим внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, посилання відповідача на факт зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку із наявністю між сторонами неврегульованих та спірних питань є безпідставним та позбавленим правового обґрунтування.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Беручи до уваги викладені обставини, враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно повної оплати поставленого товару згідно зі Специфікаціями № 1 та № 4 до договору № 11 від 23.01.2013 підтверджується наявними матеріалами справи, доказів погашення суми боргу відповідачем не надано, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 99 151,86 грн. заборгованості за поставлений товар.

Таким чином, твердження заявника скарги про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 16.09.2014 по справі №920/1353/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 16.09.2014 по справі №920/1353/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 24. 11.2014 року

Головуючий суддя Тарасова І.В.

суддя Горбачова Л.П.

суддя Істоміна О.А.