Ухвала суду № 41527160, 21.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.11.2014 р. Справа№ 914/4094/14

Суддя Ділай У.І., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства “УКРГАЗПРОМБАНК”, м. Київ

до відповідача-1: Слідчого управління УМВС в Івано-Франківській області, м.Івано -Франківськ

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІТОЙЛ”, м.Калуш

про: зняття арешту із заставленого майна

Встановила:

На розгляд господарського суду поступила позовна заява Публічного акціонерне товариство “УКРГАЗПРОМБАНК”, м. Київ до відповідача-1 Слідчого управління УМВС в Івано-Франківській області, м.Івано –Франківськ до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІТОЙЛ”, м.Калуш про зняття арешту із заставленого майна.

Суд дійшов до висновку, що подана позовна заява Публічного акціонерного товариства “УКРГАЗПРОМБАНК”, м. Київ не може бути прийнята господарським судом Львівської області, оскільки не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, Постановою про накладення арешту на майно б/н від 14.06.2012р., виданою Заступником начальника відділу Слідчого управління УМВС в Івано-Франківській області, накладено арешт на все нерухоме майно відповідача-2, про що повідомлено позивача листом Слідчого управління УМВС в Івано-Франківській області №8577 від 27.08.2013р.

Окрім того, в листі №8/8577 від 27.08.2013р. Слідчим управлінням УМВС в Івано-Франківській області, зазначено, що враховуючи наведене, СУ УМВС в Івано-Франківській області вправі приймати будь-які рішення у кримінальному провадженні №12012090020000153, в тому числі розглядати питання про зняття арешту з майна ТзОВ «Фітойл».

Також, листом Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №№10039/345/4045/13-к від 15.09.14р. від 15.09.2014р. ПАТ «Укргазбанк» було повідомлено, що у суді на розгляді перебуває кримінальне провадження №345/4054/13-к (к/п №1201209002000015).

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 234 Кримінально-процесуального кодексу України дії слідчого можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 11 лютого 2005 р. N 1 роз'яснив, що ті положення ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 КПК, які визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), втратили чинність із дня ухвалення Рішення, тобто з 30 січня 2003р. У зв'язку з цим на досудових стадіях кримінального процесу суди зобов'язані приймати до свого провадження скарги на постанови про порушення кримінальної справи щодо певної особи, що надходять від осіб, стосовно яких порушено кримінальні справи, або їхніх захисників та законних представників. Такі скарги приймаються місцевими чи апеляційними судами за місцем розташування органів, які винесли зазначені постанови, з дотриманням правил підсудності, визначених статтями 33, 34 КПК та іншими законами України (наприклад, частинами 5, 6 ст. 13 Закону від 15 грудня 1992 р. N 2862-XII "Про статус суддів").

Таким чином, арешт накладений в межах кримінальної справи є кримінально-правовою санкцією на підставі Кримінально-процесуального кодексу України, а тому, з врахуванням ст. 12 ГПК України, дана заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до п. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо: заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України із змінами і доповненнями, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності із п.п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

За таких обставин сума сплаченого Публічним акціонерним товариством “УКРГАЗПРОМБАНК” судового збору в розмірі 1218,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №964 від 28.10.2014р., підлягає поверненню.

Керуючись пунктом 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. У прийнятті позовної заяви Публічного акціонерного товариства “УКРГАЗПРОМБАНК”, м. Київ до відповідача-1 Слідчого управління УМВС в Івано-Франківській області, м.Івано – Франківськ, до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІТОЙЛ”, м.Калуш про зняття арешту із заставленого майна, відмовити.

2. Повернути Публічному акціонерному товариству “УКРГАЗПРОМБАНК” (02098,м.Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. № 13, Код ЄДРПОУ 24262992) з Державного бюджету України сплачений, платіжним дорученням №964 від 28.10.2014 року, судовий збір в розмірі 1218,00 грн.

Суддя Ділай У.І.