Ухвала суду № 41526570, 18.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5485/14 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 14.03.2014 №100250002/2014/000130/2, від 02.04.2014 №100270004/2014/000160/2 та від 03.04.2014 №100270004/2014/000162/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» є юридичною особою, що зареєстрована 02.12.2002 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

Позивач здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

В березні та квітні 2014 року позивач здійснював ввезення на територію України товару: риби свіжомороженої - Нототенія (Patagonotothen ramsayi/Frozen Notothenia HGT) та риби свіжомороженої морської: філе оселедця (Herring Flaps/Clupea Harengus), - придбаних у фірми «INVERSO LLP» (Великобританія) на підставі контракту від 13.02.2013 №482, митне оформлення яких здійснювалось через Київську міжрегіональну митницю Міндоходів. Загалом упродовж вказаного періоду позивач здійснював розмитнення товару на підставі трьох митних декларацій.

Так, з метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів митну декларацію (МД) від 14.03.2014 №100250002/2014/062404, в якій задекларував товар (риба свіжоморожена морська: філе оселедця (Herring Flaps/Clupea Harengus), заявив його вартість у загальній сумі 29078,61 USD, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD: 9,4759) становить 275545,98 грн. і визначив код товару згідно з УКТЗЕД.

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів (перелічені у графі 44 МД), що необхідний для розмитнення товару, а саме: декларацію митної вартості; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код d1602); міжнародну автомобільну накладну (СМR) (код 2730); книжку МДП (код 2650); довідку про транспортні витрати (код 3007); рахунок-фактуру (інвойс) (код 3105); пакувальний лист (код 3141); страховий полюс (код 3530); зовнішньоекономічний контракт (код d4100); ветеринарні свідоцтва Ф-1, Ф-2 (код 5053); сертифікат відповідності (код 5111); декларацію виробника (код 5117); підтвердження законності водних біоресурсів із середовища їх існування або аналогічний документ, підтверджений компетентним органом іноземної держави (код 5118); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (код 5501); інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (код 5503); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (код 5504); резервну позицію (код d5511); міжнародний ветеринарний сертифікат (код 6001); сертифікат про походження товару загальної форми (код 7011); сертифікат якості (код 9000).

У наданих декларантом документах не було виявлено розбіжностей, ознак підробки або відсутності певних відомостей, що не дозволяли б встановити та перевірити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з даними вказаної митної декларації контрактна вартість товарів становила 28083,00 USD на умовах поставки FCA LT Klaipeda згідно з умовами Інкотермс. З урахуванням додаткових складових (транспортних витрат та вартості страхування) задекларована митна вартість товару становила 29078,61 USD за 15180 кг (1,92 USD за 1 кг).

14 березня 2014 року інспектор органу доходів і зборів, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару витребував від декларанта додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

14 березня 2014 року Київська міжрегіональна митниця Міндоходів прийняла рішення від 14.03.2014 №100250002/2014/000130/2 щодо коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом у сумі 29601,00 USD за 15180 кг.

З рішення вбачається, що орган доходів і зборів зазначив, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митого кодексу України та неподання декларантом додаткових документа в повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості. Попередні методи не застосовані методи 2-а, 2-б - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи 2-а, 2-г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. В митного органу наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту, шляхом надіслання електронного повідомлення, було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировими. Митна вартість, визначена за резервним методом, з урахуванням вимог ст. 64 Митного кодексу України.

Позивач листом від 14.03.2014 №522 надав відповідачу додаткові документи, а саме: прайс-лист від 25.02.2014; комерційну пропозицію від 25.02.2014, експортну декларацію від 07.03.2014. Інших документів надати не мав можливості.

Оскільки позивач відмовився надати додаткові документи в повному обсязі, посадовою особою органу доходів і зборів прийнято рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою від 14.03.2014 №100250002/2014/00144.

Також, з метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів митну декларацію (МД) від 01.04.2014 №100270002/2014/299110, в якій задекларував товар (риба свіжоморожена - Нототенія (Patagonotothen ramsayi/Frozen Notothenia HGT), заявив його вартість у загальній сумі 220892,93 USD, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD: 10,9981) становить 2429402,53 грн. і визначив код товару згідно з УКТЗЕД.

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів (перелічені у графі 44 МД), що необхідний для розмитнення товару, а саме: декларацію митної вартості; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код d1602); міжнародні автомобільні накладні (СМR) (код 2730); рахунки-фактури (інвойси) (код 3105); пакувальні листи (код 3141); страхові полюси (код 3530); зовнішньоекономічний контракт (код d4100); доповнення до зовнішньоекономічного договору (код d4103); внутрішній договір (контракт) доручення (код d4202); ветеринарні свідоцтва Ф-1, Ф-2 (код 5053); сертифікат відповідності (код 5111); декларації виробника (код 5117); підтвердження законності водних біоресурсів із середовища їх існування або аналогічний документ, підтверджений компетентним органом іноземної держави (код 5118); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (код d5501); інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (код d5503); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (код d5504); резервну позицію (код d5511); міжнародні ветеринарні сертифікати (код 6001); сертифікати про походження товару загальної форми (код 7011).

У наданих декларантом документах не було виявлено розбіжностей, ознак підробки або відсутності певних відомостей, що не дозволяли б встановити та перевірити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вже зазначалось, згідно з даними вказаної митної декларації контрактна вартість товарів становила 220396,00 USD на умовах поставки СFR згідно з умовами Інкотермс. З урахуванням додаткових складових (транспортних витрат та вартості страхування) задекларована митна вартість товару становила 220892,93 USD за 142191 кг (1,55 USD за 1 кг).

01 квітня 2014 року інспектор органу доходів і зборів, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару витребував від декларанта додаткові документи, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; страхові документи та документи, що підтверджують вартість страхування; платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару; копію митної декларації країни відправлення товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією.

02 квітня 2014 року Київська міжрегіональна митниця Міндоходів прийняла рішення від 02.04.2014 №100270002/2014/000160/2 щодо коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом у сумі 260209,53 USD за 142191 кг.

Як вбачається з рішення, орган доходів і зборів зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): документи, зазначені у частині другій ст. 53 МКУ не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу згідно вимог ч.2 та 3 ст. 53 МКУ. У митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Метод 1 не застосований - відповідно до вимог статті 58 Митного Кодексу України. Метод 2 не був використаний у зв'язку з відсутністю у митного органу цінової інформації за ціною угоди на ідентичні товари. Метод 3 не використаний у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта цінової інформації за ціною угоди на подібні (аналогічні) товари. Методи 4 та 5 не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Митна вартість, визначена за резервним методом, з урахуванням вимог ст. 64 МКУ та ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях: МД №125110007/2014/201747 від 04.03.2014; МД №125110007/2014/201748 від 04.03.2014; МД №125110007/2014/201857 від 07.03.2014. Факти, які вплинули на коригування: відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п. 2 ст.53); використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально (п. 2 ст. 58).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач листом від 02.04.2014 №678 надав відповідачу додаткові документи, а саме: прайс-лист від 04.03.2014; комерційну пропозицію від 04.03.2014. Інших документів надати не мав можливості.

Оскільки позивач відмовився надати додаткові документи в повному обсязі, посадовою особою органу доходів і зборів прийнято рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою від 02.04.2014 №100270002/2014/30236.

Також, з метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів митну декларацію (МД) від 01.04.2014 №100270002/2014/299109, в якій задекларував товар (риба свіжоморожена - Нототенія (Patagonotothen ramsayi/Frozen Notothenia HGT), заявив його вартість у загальній сумі 90669,61 USD, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD: 10,9981) становить 997193,49 грн. і визначив код товару згідно з УКТЗЕД.

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів (перелічені у графі 44 МД), що необхідний для розмитнення товару, а саме: декларацію митної вартості; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код d1602); міжнародні автомобільні накладні (СМR) (код 2730); рахунки-фактури (інвойси) (код 3105); пакувальні листи (код 3141); страхові полюси (код 3530); зовнішньоекономічний контракт (код d4100); доповнення до зовнішньоекономічного договору (код d4103); внутрішній договір (контракт) доручення (код d4202); ветеринарні свідоцтва Ф-1, Ф-2 (код 5053); сертифікат відповідності (код 5111); декларації виробника (код 5117); підтвердження законності водних біоресурсів із середовища їх існування або аналогічний документ, підтверджений компетентним органом іноземної держави (код 5118); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (код d5501); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару - екологічну декларацію (код d5504); резервну позицію (код d5511); міжнародні ветеринарні сертифікати (код 6001); сертифікати про походження товару загальної форми (код 7011).

У наданих декларантом документах не було виявлено розбіжностей, ознак підробки або відсутності певних відомостей, що не дозволяли б встановити та перевірити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з даними вказаної митної декларації контрактна вартість товарів становила 90465,66 USD на умовах поставки СFR згідно з умовами Інкотермс. З урахуванням додаткових складових (транспортних витрат та вартості страхування) задекларована митна вартість товару становила 90669,61 USD за 55843 кг (1,62 USD за 1 кг).

01 квітня 2014 року інспектор органу доходів і зборів, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару витребував від декларанта додаткові документи, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; страхові документи та документи, що підтверджують вартість страхування; платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару; копію митної декларації країни відправлення товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товару; договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією.

03 квітня 2014 року Київська міжрегіональна митниця Міндоходів прийняла рішення від 03.04.2014 №100270002/2014/000162/2 щодо коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом у сумі 102192,69 USD за 55843 кг.

Як вбачається з рішення, орган доходів і зборів зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): документи, зазначені у частині другій ст. 53 МКУ не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу згідно вимог ч.2 та 3 ст. 53 МКУ. У митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Метод 1 не застосований - відповідно до вимог статті 58 Митного Кодексу України. Метод 2 не був використаний у зв'язку з відсутністю у митного органу цінової інформації за ціною угоди на ідентичні товари. Метод 3 не використаний у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта цінової інформації за ціною угоди на подібні (аналогічні) товари. Методи 4 та 5 не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Митна вартість, визначена за резервним методом, з урахуванням вимог ст. 64 МКУ та ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях: МД №100270002/2014/299110 від 01.03.2014, МД №125110007/2014/201748 від 04.03.2014, МД №125110007/2014/201857 від 07.03.2014. Факти, які вплинули на коригування: відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п. 2 ст.53); використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально (п. 2 ст. 58).

Позивач листом від 03.04.2014 №677 надав відповідачу додаткові документи, а саме: прайс-лист від 14.02.2014; комерційну пропозицію від 14.02.2014. Інших документів надати не мав можливості.

Оскільки позивач відмовився надати додаткові документи в повному обсязі, посадовою особою органу доходів і зборів прийнято рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою від 03.04.2014 №100270002/2014/30238.

З метою випуску задекларованого товару у вільний обіг позивач подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товару з урахуванням рішень митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Позивач відповідно до приписів частини 8 статті 55 Митного кодексу України в червні 2014 року звернувся органу доходів і зборів із заявами про визнання заявленої митної вартості та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості від 14.03.2014 №100250002/2014/000130/2, від 02.04.2014 №100270004/2014/000160/2, за результатом розгляду яких відповідачем було прийнято рішення про відмову у перегляді та скасуванні оскаржуваних рішень, про що позивач був повідомлений листами від 11.06.2014 №6845/1/26-70-61-08 та від 04.07.2014 №7795/1/26-70-63-05 відповідно.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішеннями митного органу звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Фоззі-Фуд» суд першої інстанції виходив з того, що рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості є неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 9 Конституції України - чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно до п. 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до п. 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Частиною 1 ст. 246 МК України - метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України - митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно до ч. 1 ст. 257 МК України - декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України - митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України - перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2, 4 ст. 52 МК України - декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України - визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 58 МК України - метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України - у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ст. 57 МК України - забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Тобто, Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно до ч. ч. 2, 4 та 5 ст. 54 МК України - митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України - митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України - прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як вбачається з матеріалів справи, митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору в основу розрахунку якої було покладено ціну договору.

Разом з тим, відповідач своїми рішеннями коригував заявлену митну вартість, однак не вказав обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях, а лише містяться посилання на норми закону. Крім того, митним органом не зазначено це в письмовому поясненні, після митного оформлення товарів.

Такі дії відповідача є прямим порушенням ч. 7 ст. 54 МК України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Щодо зазначеного в оскаржуваних рішеннях неподання додаткових документів, судом встановлено, що у всіх випадках позивачем під час митного оформлення не подало лише ті документи, які були відсутні на момент митного оформлення. Крім того, судом встановлено, що товариством у межах встановленого Митним кодексом України 80-денного строку на виконання вимог відповідача по вищезазначеним митним деклараціям надані витребувані митним органом додаткові документи, в тому числі копії виписок з бухгалтерської документації, платіжних доручень про оплату товарів, які можливо ідентифікувати з оцінюваними товарами за номерами інвойсів, виписок по особовому рахунку товариства, які підтверджують оплату ним товару відповідно до умов вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту.

Частиною 2 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Враховуючи вищевикладене, відповідач не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодного доказу, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Як встановлено судом, митна вартість товарів була підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у ч. 2 ст. 53 МК України.

Отже, Декларантом для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

У спірних рішеннях відсутні зазначення будь-яких розбіжностей у поданих до митного оформлення додаткових документах для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, у відповідача під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у митного органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Згідно до ч. 3 ст. 54 МК України - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України - у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, відповідачем при невизнанні митної вартості, заявленої товариством, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, необґрунтовано із посиланням на надані декларантом документи, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, а тому митна вартість повинна бути визнана автоматично.

Відповідно до ч. 1 ст. 452 МК України - інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Враховуючи наявні у матеріалах справи відомості Державної служби статистики України від 16.07.2014 вих.15.1-20/913ІІІ вартість імпортних товарів (оселедця) за січень-травень 2014 року складає: Ісландія - 1,94 доларів США за 1 кг, Велика Британія - 1,91 доларів США за 1 кг.

Як було зазначено вище, заявлена позивачем митна вартість товару становила - оселедця за середньою митною вартістю 1,92 доларів США за 1 кг, а відповідачем встановлено митну вартість за ціною 1,95 доларів США за 1 кг оселедця.

Отже, визначена відповідачем митна вартість товарів перевищує середню вартість імпорту цього товару в Україну у період прийняття оскаржуваних рішень.

Отже, відповідачем не доведено неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, крім резервного.

Поряд із вищевказаним колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, в оскаржуваних рішеннях не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Між тим, використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Аналогічна вимога міститься у ст. 64 МК України, яка визначає правила та умови застосування резервного методу для визначення митної вартості товарів, ч. 2 та п. 7 ч. 3 якої передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та не може визначатися на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Водночас, відповідачем в оскаржуваних рішеннях не вказано раніше визнану (визначену) митну вартість, що підтверджує її визначення на підставі довільної вартості в порушення вказаних норм Митного кодексу України.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач, застосувавши 6 (резервний) метод визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 МК України - митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Отже, з аналізу положень п. 2 та п. 6 ст. 64 МК України вбачається, що резервний метод не може бути визначений за мінімальною чи максимальною митною вартістю, тоді як із двох альтернативних вартостей береться менша.

Крім того, в рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

Згідно до правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року по справі № 21-262а12, яка винесена у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

А тому, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) є необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи та виніс обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 24 листопада 2014 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.