Постанова № 41526455, 11.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 листопада 2014 року №826/9734/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Управління поліграфічними проектами» додержавної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2014 №0003752203 та від 20.03.2014 №0003762203,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління поліграфічними проектами» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2014 №0003752203 та від 20.03.2014 №0003762203.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державна податкова інспекція в Оболонському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки 11.03.2014 №237/26-54-22-03-07/37289973 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарської операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «СД-Груп Плюс», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.03.2014 №0003752203 та від 20.03.2014 №0003762203. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинена ним господарська операція не викликають сумніву в її реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 11.03.2014 №237/26-54-22-03-07/37289973 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 20.03.2014 №0003752203 та від 20.03.2014 №0003762203 з огляду на відсутність реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Справу розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Управління поліграфічними проектами» з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «СД-Груп Плюс» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Управління поліграфічними проектами»:

- підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статі 134; підпункту 138.1.1. пункту 138.1 статті 138; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139; пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємств, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за ІІІ квартал 2011 року в сумі 8504,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185; пункту 188.1 статі 188; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2011 року в суму 7395,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 11.03.2014 №237/26-54-22-03-07/37289973 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.03.2014 №0003762203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 8504,00 грн. та від 20.03.2014 №0003752203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9243,75 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо незабезпечення контролюючим органом надіслання на адресу позивача акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки під час судового розгляду справи відповідачем надано суду докази надіслання відповідних документів за адресою позивача, проте останнім не забезпечено їх отримання, що підтверджується матеріалами справи.

Порядок визначення та склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, встановлені статтею 138 Податкового кодексу України.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 11.03.2014 №237/26-54-22-03-07/37289973 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарської операції з товариством з обмеженою відповідальністю «СД-Груп Плюс».

Так, позивач посилається на наявність господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «СД-Груп Плюс» по договору від 17.08.2011 №64.

При цьому, самого договору від 17.08.2011 №64 позивачем суду не надано, як і не надано повідомлення контролюючого органу про втрату зазначеного договору, як того вимагає пункт 44.5 статті 44 Податкового кодексу України.

На підтвердження факту реальності господарської операції з товариством з обмеженою відповідальністю «СД-Груп Плюс» позивачем надано суду копії: акту №ОУ-87 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.08.2011, акту №ОУ-39 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.08.2011; податкових накладних №87 від 31.08.2011, №39 від 18.08.2011; виписки з поточного банківського рахунку про оплату коштів на користь ТОВ «СД-Груп Плюс».

У свою чергу, державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарської операції, здійсненої позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю «СД-Груп Плюс» вказано на те, що взаємовідносини позивача із вказаним контрагентом направлені на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Аналізуючи надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Податкові накладні №87 від 31.08.2011, №39 від 18.08.2011, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з боку товариства з обмеженою відповідальністю «СД-Груп Плюс» підписані директором на прізвище ОСОБА_1

Разом з тим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців починаючи з 04.08.2011, тобто до дати виписки названих податкових накладних та актів, керівником товариства з обмеженою відповідальністю «СД-Груп Плюс» значиться ОСОБА_2.

Крім того предметом договірних відносин із товариством з обмеженою відповідальністю «СД-Груп Плюс» було надання поліграфічних послуг останнім, які на відміну від контрагента позивача, є основним видом діяльності саме товариства з обмеженою відповідальністю «Управління поліграфічними проектами».

За таких обставин, позивачем не забезпечено дотримання приписів статей 44, 138, 139, 198, 200 Податкового кодексу України, оскільки дані податкового обліку сформовано на підставі первинних документів, зберігання яких не забезпечено позивачем (відсутній договір від 17.08.2011 №64), первинні документи з боку контрагента позивача підписані неповноважною особою, а самі документи не відображають рух активів в процесі здійснення господарської операції, наявність ділової мети та економічної доцільності з боку позивача.

За таких обставин, висновки контролюючого органу щодо безпідставного формування позивачем даних свого податкового обліку, а саме витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та податкового кредиту на підставі первинних документів, які не відображають рух активів в процесі здійснення господарської операції та створені з метою мінімалізації податкового навантаження, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Відтак, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Управління поліграфічними проектами» не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.