Ухвала суду № 41519561, 13.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/436/14

Категорія: 9.3 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Кравченка К.В.,

Коваля М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної фінансової інспекції в Херсонській області та Великоолександрівської селищної ради на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Херсонській області до Великоолександрівської селищної ради про зобов'язання виконати пункти вимоги,

В С Т А Н О В И Л А :

13.02.2014 року Державна фінансова інспекція в Херсонській області (далі - ДФІ) звернулась з адміністративним позовом до Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області про зобов'язання виконати пункти 3,4,5 та частково п.6 вимоги від 23.10.2013р. № 45-13/1075, а саме: стягнути з підприємств, установ та організацій за введені в експлуатацію об'єкти завершеного будівництва пайові внески в загальній сумі 143 985,30 грн., відобразити в обліку дебіторську заборгованість за недоотриману орендну плату від КП «Комунсервіс» за користування комунальним майном в сумі 47 590,56 грн., стягнути з нього орендну плату, укласти договори оренди житлових будинків та квартир з громадянами, нарахувати орендну плату в розмірі 16 158,67 грн., відобразити в обліку дебіторську заборгованість, стягнути орендну плату, укласти договори оренди земельних ділянок з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, нарахувати орендну плату в розмірі 14 230,83 грн., відобразити в обліку дебіторську заборгованість. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у встановлений строк відповідач не виконав законні вимоги ДФІ, а саме п.п.3-5, п.6 виконав частково, лише на суму 3 085 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, пославшись на їх незаконність та необґрунтованість.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014р. позовні вимоги задоволені в частині зобов'язання виконати п.4 вимоги, в іншій частині позову відмовлено.

Сторони, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять: позивач - скасувати судове рішення та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, відповідач - скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ДФІ та Великоолександрівської селищної ради задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ДФІ у вересні 2013р. провела планову ревізію селищного бюджету та фінансово-господарської діяльності Великоолександрівської селищної ради за період з 01.12.2010 року по 01.09.2013 року, за результатами якої 04.10.2013р. складено акт № 45-27/07.

В ході ревізії встановлено ряд порушень та недоліків, а саме:

- в порушення ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», рішення Великоолександрівської селищної ради від 20.09.2013р. № 81 про встановлення розміру пайової участі розвитку інфраструктури населених пунктів відповідачем на протязі 2010-2013р.р. не укладались із забудовниками договори про пайову участь у розвитку інфраструктури селища та, відповідно, до місцевого бюджету не надходили кошти (пайові внески),

- при перевірці використання майна комунальної власності виявлено, що КП "Комунсервіс" орендує згідно договору оренди №4 від 01.02.2009р. нежитлову будівлю по АДРЕСА_1. Орендну плату визначено в розмірі 1,00 грн. на рік, при цьому у період з 01.12.2010р. по 01.09.2013р. орендна плата не нараховувалась і не сплачувалась,

- недоотримання селищним бюджетом доходів в загальній сумі 16 158,67 грн., які б мали надійти за рахунок орендної плати за житлові будинки та квартири, які знаходяться у комунальній власності та у яких проживають громадяни без укладених із відповідачем договорів найму житла чи договорів оренди,

- недотримання селищним бюджетом доходів в загальному розмірі 14 230,83 грн., які мали надійти за рахунок орендної плати за земельні ділянки загальною площею 5,38 га.

23.10.2013р. ДФІ склала вимогу № 45-13/1075, якою вимагає:

п.3 - стягнути з підприємств, установ, організацій, а також фізичних осіб за введені в експлуатацію об'єкти завершеного будівництва, щодо отримання від них пайових внесків в загальній сумі 143 985,30 грн. та перерахування до відповідного бюджету;

п.4 - відобразити в обліку дебіторську заборгованість за недоотриману орендну плату за надане в оренду комунальне майно в сумі 47 590,56 грн.; стягнути орендну плату, в разі несплати провести претензійно-позовну роботу з орендарем для отримання несплачених коштів та перерахувати кошти до відповідного бюджету;

п.5 - укласти договори оренди житлових будинків та квартир; нарахувати орендну плату в розмірі 16 158,67 грн., відобразити в обліку дебіторську заборгованість, стягнути орендну плату, в разі несплати провести претензійно-позовну роботу з орендарями для отримання несплачених коштів та перерахувати кошти до відповідного бюджету;

п.6 - укласти договори оренди земельних ділянок, нарахувати орендну плату в загальному розмірі 14 230,83 грн., відобразити в обліку дебіторську заборгованість; провести претензійно-позовну роботу з орендарями для отримання несплачених коштів та перерахувати кошти до відповідного бюджету.

Станом на час звернення до суду відповідачем не виконані п.п.3-5 вимоги, а п.6 виконаний частково, залишок невідшкодованого порушення становить 11 145,83 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача виконати п.3 вимоги ДФІ, суд першої інстанції виходив з відсутності у періоді, який підлягав ревізії, жодного нормативного документу, який би визначав розрахунок пайової участі у розвитку інфраструктури, що робить неможливим визначення кожному конкретному замовнику розмір його пайового внеску.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011р. № 499/2011, Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України, відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993р № 2939-XII, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Пунктом 49 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабміну України від 20.04.2006р. № 550, також визначено, що у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

У відповідності до пункту 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Підставою для прийняття вимоги щодо стягнення з підприємств, установ, організацій, а також фізичних осіб за введені в експлуатацію об'єкти завершеного будівництва та щодо отримання від них пайових внесків в загальній сумі 143 985,30 грн. слугував висновок ДФІ про недоотримання місцевим бюджетом пайових внесків через порушення відповідачем вимог законодавства щодо неукладення із забудовниками договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури селища.

Відповідно до частин 1,2 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 07.02.2011р. № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, в порядку та на умовах, визначених органами місцевого самоврядування.

Згідно ч.ч 8, 9 ст.40 цього ж Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Частинами 3 та 9 ст.40 Закону № 3038-VI, які набрали чинності з 01.01.2013р., встановлено, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку про обов'язок забудовників взяти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом укладання договору з органом місцевого самоврядування відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури, який має бути внесений не пізніше прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію, але не раніше 01.01.2013р. Таким чином, забудовники, об'єкти яких прийняті в експлуатацію до 01.01.2013р. не сплачують пайовий внесок.

В ході ревізії встановлено, що станом на серпень 2013р. за період, що перевірявся, дев'ять об'єктів будівництва здано в експлуатацію без сплати пайових внесків на розвиток інфраструктури смт Велика Олександрівка (а.с.22-23). При цьому ДФІ не визначила дати прийняття об'єктів в експлуатацію та не врахувала наведені норми права для встановлення правомірного обов'язку забудовників сплатити пайові внески. Наведені обставини свідчать про непідтвердженість висновків ДФІ про обов'язок всіх забудовників у період з 2011р. по серпень 2013р. сплатити пайові внески.

За обставинами справи відповідач не укладав договори на пайову участь із забудовниками у період з 2011р. по серпень 2013р.

З акту ревізії вбачається, що на виконання вимог ст.40 Закону № 3038-VI відповідачем прийнято рішення № 936 від 29.01.2009р. про затвердження Положення про цільовий фонд розвитку інфраструктури Великоолександрівської селищної ради (стор.62 акту ревізії). Проте цим положенням не визначений розмір пайової участі у розвитку інфраструктури.

Рішення про встановлення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів Великоолександрівської селищної ради прийнято виконкомом селищної ради лише під час проведення ревізії, а саме 20.09.2013р. за № 81, що унеможливлює його використання для розрахунку пайових внесків для забудовників по об'єктам, зданим в експлуатацію до прийняття рішення виконкому.

Наведені обставини свідчать про необґрунтованість та незаконність п.3 вимоги, в зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача виконати зазначений пункт вимоги ДФІ. Виявлені в ході ревізії порушення, які призвели до ненадходження до бюджету грошових коштів, на думку судової колегії, мали бути усунуті іншим шляхом, зокрема шляхом притягнення до матеріальної відповідальності винних в цьому порушенні посадових осіб відповідача.

Вважаючи необґрунтованими та незаконними позовні вимоги ДФІ в частині зобов'язання відповідача виконати п.5, який полягає в укладанні договорів оренди житлових будинків та квартир, що знаходяться у комунальній власності, та у яких безоплатно проживають громадяни; нарахуванні орендної плати в розмірі 16 158,67 грн. та відображенні її дебіторської заборгованості, стягненні орендної плати, в разі несплати проведення претензійно-позовної роботи з орендарями, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для покладення на відповідача обов'язку укласти саме договори оренди житла, а не передбачені житловим законодавством договори найму житла.

В ході ревізії встановлене безоплатне використання житлових будинків та службових квартир, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади селищної ради за відповідним переліком (стор.55 акту перевірки, додатки №№142-144а (а.с.56-59), в зв'язку з чим ДФІ зробила розрахунок недоотриманих коштів до бюджету в розмірі 16 158,67 грн. (а.с.24).

Проживання громадян у житлових приміщеннях державної та комунальної власності, встановлення за це плати врегульовано ЖК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабміну України від 08.10.1992р. № 572 та іншими підзаконними актами, про що докладно зазначено судом першої інстанції.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, плата за користування житлом (квартирна плата) встановлюється Кабміном України, виходячи із загальної площі квартири.

Абсолютно вірним є висновок суду першої інстанції про недоведеність та необґрунтованість вимог щодо зобов'язання відповідача укласти з громадянами саме договори оренди житла, що знаходиться в комунальній власності. Наявність правових підстав для укладання з цими громадянами договору найму житла ДФІ, як апелянтом, не спростована та не врахована при складанні апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для зобов'язання відповідача виконати п.5 вимоги ДФІ.

Відмовляючи у позові в частині зобов'язання виконати п.6 вимоги ДФІ, яка зобов'язує відповідача укласти договори оренди земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3, нарахувати орендну плату в загальному розмірі 14 230,83 грн., відобразити в обліку дебіторську заборгованість; провести претензійно-позовну роботу з орендарями для отримання несплачених коштів та перерахувати кошти до відповідного бюджету, суд першої інстанції вважав, що позивачем обраний неправильний спосіб усунення виявленого порушення. Крім того, нарахування орендної плати не входить до повноважень ДФІ.

Судова колегія вважає вірними такі висновки суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на законі.

За змістом частини шостої статті 2 Закону № 2939-XII порядок проведення Держфінінспекцією державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 19 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабміну України від 20.04.2006р. № 550, встановлено, що якщо під час ревізії Держфінінспекцією виявлено факти порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції контролюючого органу (зокрема, з питань обігу готівки, валютних операцій, формування об'єкта та/або бази оподаткування, ціноутворення, управління державним майном, дотримання антимонопольного законодавства та інших), посадові особи контролюючого органу невідкладно письмово повідомляють про це керівнику контролюючого органу чи його заступнику, які забезпечують інформування відповідних державних органів про такі факти.

Так, встановивши факт безоплатного користування земельними ділянками громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності цим громадянам, позивач мав повідомити територіальний орган Держсільгоспінспекції, який відповідно до ст.ст.187,188 ЗК України та Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є контролюючим органом щодо дотримання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель.

Крім того, вимога в частині зобов'язання селищну раду нарахувати орендну плату за відсутністю договорів оренди є неналежним способом усунення виявленого порушення, оскільки в даному випадку повинно мати місце відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

Будь-яких заперечень до таких висновків суду апеляційна скарга ДФІ не містить.

До того ж судова колегія враховує, що в ході ревізії відповідачем із даними громадянами укладено угоди про відшкодування збитків за фактичне землекористування (стор.59-60 акту ревізії), які на час розгляду справи апеляційним судом частково відшкодовані (а.с.240).

Судова колегія погоджується із доводами суду першої інстанції щодо неможливості виконання п.6 вимоги ДФІ в частині укладання відповідачем договорів оренди земельних ділянок з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4 в смт Велика Олександрівка, площею відповідно 0,8547га, 0,9248га та 3,6 га громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не передавались. На них розташовані нежитлові споруди, які належать цим громадянам (а.с.173-175).

Судова колегія зазначає, що договір оренди є двосторонньою угодою, та згоду на його укладання необхідно одержати як від орендодавця, так і від орендаря. Як зазначає відповідач, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухиляються від укладання договорів оренди, не з'являються на засідання постійних комісій, про що зазначено в акті ревізії (стор.59 акту).

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору.

Зобов'язання лише Великоолександрівської селищної ради укласти договір оренди земельної ділянки, яка не ухилялась та не перешкоджала укладанню такого договору, не буде мати наслідком реального виконання вимоги ДФІ в цій частині.

Тому п.6 вимоги ДФІ не підлягає виконанню в повному обсязі.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правомірності п.4 вимоги ДФІ, яким вимагається усунути порушення шляхом відображення в обліку дебіторської заборгованості за недоотриману орендну плату за надане в оренду комунальне майно в сумі 47 590,56 грн. та стягнення з КП "Комунсервіс" орендної плати в зазначеному розмірі.

З акту ревізії вбачається, що КП "Комсервіс" використовує згідно договору оренди №4 від 01.02.2009р. нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, яка належить до комунальної власності, але у період з 01.12.2010р. по 01.09.2013р. орендна плата не нараховувалась і до селищного бюджету не сплачувалась.

В ході судового розгляду сторонами не заперечувались установлені ревізією обставини, зокрема, щодо використання КП "Комсервіс" нежитлового приміщення комунальної власності та не отримання відповідачем за це орендної плати.

Ревізорами на підставі затверджених рішеннями Великоолександрівської селищної ради №413 від 20.01.2005р. та №450 від 26.04.2012р. "Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальної громади" та "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади Великоолександрівської селищної ради", а також балансової вартості нерухомого майна встановлено факт заниження орендної плати, яка мала становити з 2009р. - 5% від балансової вартості об'єкту, а з травня 2012р. - 15% (стор.54 акту ревізії). В зв'язку з цим ДФІ зробила розрахунок недоотриманої орендної плати (а.с.25).

Доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності факту укладання договору оренди з КП «Комсервіс» та факту передачі в оренду зазначеного комунального майна спростовуються даними довідки Нововоронцовської МДФІ від 24.09.2014р. № 45-28/23 зустрічної звірки Великоолександрівського підприємства «Комсервіс», якою встановлений факт перебування в оренді підприємства нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 (будівля колишнього військового комісаріату) на підставі договору оренди з Великоолександрівською селищною радою № 4 від 01.02.2009р., в якому орендна плата визначена в розмірі 1 грн. (а.с.47-49).

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про правомірність вимоги п.4, яка підлягає виконанню відповідачем.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області та Державної фінансової інспекції в Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: К.В.Кравченко

Суддя: М.П.Коваль