Ухвала суду № 41519479, 13.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2014 року

справа № 808/2113/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

в с т а н о в и в :

У березні 2014 року управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя звернулось до суду з позовом до ПАТ «Запорізький арматурний завод» про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 88836,83 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилався на те, що відповідач не є правонаступником ЗВО «Арматуробудування», а є виключно правонаступником ДП «Запорізький арматурний завод» (ВАТ «Запорізький арматурний завод») і відповідно не повинен відшкодовувати позивачу понесені витрати на доставку та виплату пільгових пенсій фізичним особам за період їх роботи на ЗВО «Арматуробудування». Також апелянт зазначив, що розмір пенсій встановлених під час призначення (вказаних у протоколах) та зазначених у розрахунках до відшкодування є різним, і цей розмір не обґрунтований позивачем. Крім того, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції був зобов’язаний закрити провадження у справі, у зв’язку з непідсудністю цієї справи адміністративному суду враховуючи факт порушення відносно підприємства провадження у справі про банкрутство, вимоги про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій має розглядати господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Запорізький арматурний завод» є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а також платником страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя було направлено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з грудня 2013 по лютий 2014 року на загальну суму 88836,83 грн. для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємства.

Відповідно до абзаців 1, 3 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації - робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", абз. 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальними щодо абз. 3 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам Пенсійного фонду України суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач вказує на те, що позивачем невірно здійснено розрахунок сум пенсій які підлягають відшкодуванню, посилаючись на розбіжності між розмірами пенсій, вказаних у протоколах про призначення пенсій та розмірами пенсій, які заявлені до відшкодування. Такі розбіжності відповідач пов’язує з тим, що у протоколах про призначення пенсій визначено розмір пенсії, який сплачується довічно.

З такими доводами відповідача суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки статтею 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено індексацію та перерахунок пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, прожиткового мінімуму та страхового стажу.

Отже, розбіжності між розмірами пенсій, які призначено та які фактично виплачені, пов’язані з перерахунком такої пенсії у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім цього, до позову Фондом долучено докази, які свідчать про розрахунок сум, що підлягають відшкодуванню, вказують на прізвища пенсіонерів, що отримують пільгову пенсію та її розмір.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для сплати грошових коштів в рахунок заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам ЗВО «Арматурний завод» у зв’язку з відкликанням довідок про пільговий характер роботи за списком №1суд зазначає наступне.

Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка

В матеріалах справи наявні довідки в яких зазначено, що з 04.02.1994 року ЗВО «Арматуробудування» перейменовано у ВАТ «Запорізький арматурний завод». Доказів недостовірності або фальсифікації даних довідок суду не надано, тобто довідки є чинними.

Крім того, діючим законодавством не передбачено відкликання довідок про особливий характер роботи чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, а відтак відкликання ПАТ «Запорізький арматурний завод» вказаних довідок не може бути підставою для припинення пенсійних виплат у відповідності до вимог чинного законодавства.

Що стосується заперечень апелянта на ухвалу суду від 16 квітня 2014 року про відмову у закритті провадження по справі, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1 та 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а тому і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Викладені обставини спростовують доводи апелянта, що даний спір не підсудний адміністративному суду, адже в спірних правовідносинах УПФУ виступає не в якості кредитора у справі про банкрутство, а як суб’єкт владних повноважень відповідно до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято без порушення норм матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 19 листопада 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов