Ухвала суду № 41519476, 06.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2014 рокусправа № 804/628/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року по справі № 804/628/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкової вимоги № 289-11 від 3 вересня 2013 року та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 24 вересня 2013 року за вих. №6458/10/10/08-3011-020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач фактично позбавлений своїх прав як землекористувач, встановлених статтею 95 Земельного кодексу України, проте продовжує нести обов'язки землекористувача визначені статтею 96 вказаного кодексу. Зобов'язання ТОВ "Лідер" по сплаті за договорами оренди земельних ділянок, якими позивач не користується, є припиненими з дати укладення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, що розташовані на цих земельних ділянках, що є підставою для припинення орендних платежів, тому у відповідача не було законних прав для винесення податкової вимоги.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У апеляційній скарзі позивач наводить доводи, викладені ним в адміністративному позові.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14 жовтня 2013 року ТОВ "Лідер" отримало від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкову вимогу №289-11 від 03.09.2013 року на суму 11992,37 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу вих. №6458/10/08-3011-020 від 24.09.2013 року.

Не погодившись із зазначеними рішеннями платник податків звернувся з первинною скаргою до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області. Рішенням про результати розгляду скарги від 20.11.2013 року №5748/7/08-01-15-0211 первинну скаргу було залишено без задоволення. Позивач звернувся з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України, рішенням якого від 27.12.2013 року у задоволенні скарги також було відмовлено.

Як встановлено п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.57.1 ст.57 Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 287.3 статті 287 цього Кодексу, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

ТОВ "Лідер" подано до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя засобами електронного зв'язку податкову декларацію з плати за землю від 27.02.2013 року №9009769456, у якій платником податків самостійно визначено грошові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2013 рік у загальній сумі 143914,53 грн., у тому числі за січень-листопад 2013 року щомісячно по 11992,88 грн., а за грудень вказаного року 11992,85 грн. У додатку 1 до податкової декларації надано відомості про підстави нарахування зобов'язань - договір оренди від 08.07.2010 №041026101872 з терміном дії до 19.03.2017 року.

Відповідо до даних облікової картки платника податків, станом на день винесення оскаржуваних рішень - 03.09.2013 року, підтверджено факт наявності самостійно узгоджених та вчасно не сплачених зобов'язань платника податків.

Вказані обставини підтверджують правомірність дій податкового органу щодо прийняття вимоги про сплату.

Відповідно п.288.1. ст.288 Кодексу, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2.). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4.). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди (пункт 288.5.).

Питання виникнення права власності або права користування земельними ділянками урегульовані ЗК. Так, згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Як зазначається позивачем, рішенням Господарського суду Запорізької області №908/3661/13 від 08.01.2014 року розірвано договір оренди землі від 08.07.2010 року, який укладено між позивачем та Запорізькою міською радою.

Вказану обставину колегія суддів не може прийняти як належний доказ щодо порушення податковою інспекцією норм чинного законодавства щодо прийняття спірної податкової вимоги, оскільки вказане рішення суду не впливає на факт узгодженості податкових зобов'язань, визначених самостійно платником податків.

Крім того, позивач наполягає на відсутності факту узгодження податкового зобов'язання, мотивуючи тим, що ТОВ "Лідер" подало до податкового органу уточнюючу декларацію з плати за землю.

Матеріалами справи підтверджено та позивачем не заперечується, що уточнююча декларація була направлена позивачем до податкового органу лише 14.12.13, тобто, на час винесення вимоги сума грошового зобов'язання за поданою податковою декларацією з плати за землю від 27.02.2013 року, була узгоджена.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що, приймаючи податкову вимогу № 289-11 від 03.09.13, податковий орган діяв у відповідності до вимог п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України, отже, законні підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки позивач вчасно не скористався правом подання уточнюючої декларації, доводи апеляційної скарги про необхідність дослідження обставин сплати земельного податку новим власником об'єкту нерухомості не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обов'язку сплати позивачем узгодженої суми податкового боргу.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 19 листопада 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов