Ухвала суду № 41519343, 22.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2012 року

справа № 2а-5960/08/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського та Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року по адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0017792301/0/18385/10/234 від 17.06.2008 року, -

в с т а н о в и в :

У липня 2008 р. Відкрите акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського (далі - ВАТ ДМК) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську та просив визнати нечинним податкове повідомлення рішення № 0017792301/0/18385/10/234 від 17.06.2008 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0017792301/0/18385/10/234 від 17.06.2008 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2007 р. у розмірі 38866 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вищевказаною постановою сторони подали апеляційні скарги, в яких позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач мотивував в своїй апеляційній скарзі тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 00117792301/0/18385/10/234 від 17.06.2008 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2007 року – у розмірі 38 866 грн. та прийняти нову постанову суду, якою відмовити повністю в задоволенні позовних вимог позивача.

Дослідивши доводи апеляційних скарг за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, що Відкрите акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Дніпродзержинську, та є платником податку на додану вартість.

Одним з основних видів діяльності позивача є виробництво і реалізація агломерату, чавуну, сталі, прокату. Основними видами сировини, що використовується у виробництві продукції, є вугілля, кокс доменний, коксовий дрібняк, які підприємство закуповує у постачальників, оскільки самостійно не виробляє.

Відповідачем у справі ДПІ у м. Дніпродзержинську, у період з 12 по 13 червня 2008 року проведено невиїзну позапланову перевірку позивача у справі ВАТ ДМК з питань правомірності формування податкового кредиту у вересні та жовтні 2007 року по взаємовідносинам з підприємством ТОВ Донецька індустріальна спілка та далі по ланцюгу постачання сировини, що вплинуло на заявлені суми ПДВ до відшкодування по деклараціям за жовтень, листопад 2007 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт № 1363/87-т/23-408/05393043 від 17.06.2008 р.

Під час перевірки, податковим органом зроблено висновок про те, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту декларації за вересень 2007 р. суму податку на додану вартість по операціях з придбання сировини у ТОВ ДІС по ланцюгу постачання від ТОВ ПромЕксів в розмірі 38851 грн. (рядок 10.1 декларації), чим неправомірно збільшив заявлені до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість по декларації за жовтень 2007 року в розмірі 38866 грн. Крім того, позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту декларації за жовтень 2007 р. суму податку на додану вартість по операціях з придбання сировини у ТОВ ДІС по ланцюгу постачання від ТОВ Лакфор, ТОВ Тріам-Донбас, ТОВ Старлайн, ТОВ Акрриз, ПП Сквірел, ПП Контакт-Сервісв загальній сумі 736545 грн., чим неправомірно збільшив заявлені до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість по декларації за листопад 2007 року в розмірі 562799 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем ДПІ у м. Дніпродзержинську, 17.06.2008 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017792301/0/18385/10/234, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за жовтень, листопад 2007 року на суму 601665 грн. (з них, по декларації за жовтень 38866 грн., по декларації за листопад 562799 грн.).

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для вищезазначених висновків відповідача стали господарські відносини позивача з його контрагентом - ТОВ Донецька індустріальна спілка (далі ТОВ ДІС), яка у вересні 2007 р. на підставі угоди №27-1849-02 від 31.08.2007 р., укладеної між позивачем (покупець) та ТОВ ДІС (постачальник), поставило позивачу сировину (вугілля, коксовий дрібняк, кокс доменний) на суму 72762209,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 14552441,84 грн., на що ТОВ ДІС на адресу ВАТ ДМК виписано податкові накладні.

Крім того, у жовтні 2007 р. на підставі угоди №27-1849-02 від 31.08.2007 р. ТОВ ДІС поставило позивачу сировину (вугілля, коксовий дрібняк, кокс доменний) на суму 142798935,75 грн., в тому числі податок на додану вартість 28559787,15 грн. При цьому, вказані суми було віднесено до податкового кредиту декларації за жовтень 2007 року, а операції проведено у жовтні, листопаді, грудні 2004 р., січні 2005 р., вересні, жовтні 2007 року. На що ТОВ ДІС на адресу ВАТ ДМК виписано податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, суми податкового кредиту з податку на додану вартість, включені ВАТ ДМК до декларацій з ПДВ, підтверджені первинними документами, які оформлювались позивачем та його контрагентом ТОВ ДІС, а саме, податковими накладними, які були видані постачальником.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції застосував норми законодавства чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Така норма відповідає визначенню бюджетного відшкодування, яке надано у п. 1.8 ст. 1 Закону, згідно з яким, це сума, що підлягає поверненню платнику у зв'язку з надмірною сплатою податку.

Відповідно до п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону, джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків протягом звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ, дату виникнення права платника податків на податковий кредит вважається зокрема дата одержання податкової накладної, що підтверджує факт одержання платником податків товарів.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що виникнення об'єкта оподатковування, права на податковий кредит, визначення його розмірів і т.д. Закон Про податок на додану вартість ставить у залежність лише від наявності операцій по постачанню товарів, суб'єктами яких є постачальник і покупець цих товарів. Така правова регламентація відносин податкового кредиту не містить вказівок на які-небудь дії третіх осіб, у тому числі і проміжних постачальників, що оцінювалися б як юридичні факти, внаслідок яких виникає право покупця на податковий кредит.

Факти наявності або відсутності правосуб'єктності проміжних постачальників є юридично байдужими для цілей формування податкового кредиту у кінцевого покупця позивача у справі.

Перевіркою було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковий кредит ВАТ ДМК з ПДВ по операціях з придбання сировини за жовтень 2007 р., що вплинуло на формування бюджетного відшкодування по декларації ПДВ за листопад 2007 року, сформований по податковим накладним, виписаним ТОВ ДІС, яке є посередником у постачанні сировини. Первинні ж постачальники - ТОВ Лакфор, ТОВ Тріам-Донбас, ТОВ Старлайн, ТОВ Аккриз, ПП Сквірел, ПП Контакт-сервіс, на час здійснення вказаних операцій з поставки сировини, юридично не існували у зв'язку з їх ліквідацією, а також мали анульовані свідоцтва платника ПДВ, що підтверджується наданими відповідачем документами (довідками зустрічних перевірок, службовими записками, листами про надання відповідей).

Також, співставлення дат, в які відбулися вказані події (припинення юридичної особи, реєстрація скасування державної реєстрації, анулювання свідоцтва платника податків), вбачається, що всі ці події мали місце до факту поставки, та відповідно, до виписки податкових накладних (крім операцій по ланцюгу постачання сировини від ТОВ Аккриз, ТОВ Старлайнта ПП Контакт Сервіс, оскільки податкові накладні були виписані ще в жовтні - грудні 2004 р., січні 2005 р.).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платних податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Судова колегія, погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові накладні на поставку сировини від первинних її постачальників виписані особами, які на час їх видання вже втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією податкового органу в частині правомірності зменшення бюджетного відшкодування ВАТ ДМК податку на додану вартість по декларації за листопад 2007 року, через не підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість до виробника (імпортера).

До складу податкового кредиту жовтня 2007 року ВАТ ДМК віднесло також податкові накладні, виписані ТОВ ДІС та далі по ланцюгу постачання сировини від ТОВ Аккриз, ТОВ Старлайнта ПП Контакт Сервіс, які виписані ще в жовтні - грудні 2004 р., січні 2005 р., та не були включені до податкового кредиту у відповідному податковому періоді. При цьому, позивач посилається на те, що отримана у 2004 2005 роках сировина знаходилась на підприємстві на відповідальному зберіганні, та прийнята до виробництва лише в жовтні 2007 року, тому віднесення сум податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними до складу податкового кредиту жовтня 2007 року, є цілком правомірним.

Суд першої інстанції вірно проаналізував зміст статті 7 Закону України Про податок на додану вартість, яка визначає порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, в тому числі, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з Державного бюджету України, та прийшов до висновку, що принцип бюджетного відшкодування полягає у поверненні платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість у зв'язку з їх надмірною сплатою. Сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення платником податку суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Згідно пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, визначені строки давності та порядок їх застосування щодо подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а саме: заяви на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно з абз. 2, 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону), платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Отже, ВАТ ДМК, з урахуванням визначеного законом строку давності, який сплинув відносно отримання права на відшкодування ПДВ по податковій накладній за жовтень 2004 року, та не подавши своєчасно уточнюючий розрахунок, неправомірно збільшив суму податкового кредиту жовтня 2007 року, включивши до її розрахунку податкові накладні від ТОВ ДІС та далі по ланцюгу постачання від ТОВ Аккриз № 140/10, 154/10, 155/10 від 31.10.2004 р.

Разом з тим, суд зазначає, що юридичну особу постачальника сировини по 4-й ланці постачання (ТОВ «ПромЕксів»), припинено лише в грудні 2007 року, тоді ж анульовано свідоцтво платника ПДВ, та знято підприємство з податкового обліку.

Отже, підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ВАТ «ДМК» по декларації за жовтень 2007 року не вбачає

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши рішення суду першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, та скасував спірне податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2007 р. у розмірі 38866 грн., а в іншій частині відмовив в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 15.05.2012р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського та Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську - залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов