Постанова № 41519149, 05.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року 11 год. 10 хв. Справа № 808/3218/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін :

від позивача: Щепілова Н.В.

Пориченський П.В.

від відповідача: Гончаренко А.І.

від третьої особи: Гончаренко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Дарьял»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного підприємства «Компанія «Трансбуд Інжиніринг»

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2014 №00003408-26-22-01 та № 00003508-26-22-01

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства-фірми «Дарьял» (далі - ПП-фірма «Дарьял», позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, відповідач), в якій позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 18.02.2014 №00003408-26-22-01 в сумі 43896,00 грн., від 18.02.2014 №00003508-26-22-01 в сумі 556489,50 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що нараховані відповідачем податки на прибуток та на додану вартість за податковими повідомленнями-рішеннями порушують чинне законодавство, висновки податкового органу, викладені в актах перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач зазначає, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя з метою неправомірного донарахування податків безпідставно застосувала до договору оперативного лізингу, в якому позивач є орендодавцем, правила оподаткування за договором фінансового лізингу, ігноруючи те, що предмет цього договору не відповідає п.2. ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг». Складені сторонами до договору оренди додаткова угода, акти прийому-передачі на надання та повернення об'єктів оренди свідчать про двостороннє визначення його оперативним лізингом в відповідності останньому абзацу підпункту «б» ст.14.1.97 Податкового кодексу України (незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору) та про фактичний строк дії оренди з 01.12.2011 по 31.12.2013, що спростовує розрахунки та висновки відповідача, зроблені ним виходячи з попередньо встановленого сторонами строку дії договору оренди з 01.12.2011 по 30.11.2016. позивач звертає увагу, що при нарахуванні податків вважаючи договір оренди фінансовим лізингом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя не зробила зменшення податків на суму вже зроблених позивачем нарахувань за правилами податкового обліку операцій оперативного лізингу, що порушує ст.86.10 Податкового кодексу України (в акті перевірки повинні зазначатися як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника). Також позивач звертає увагу про невідповідність нарахування відповідачем податку на додану вартість та пов'язаних штрафних санкцій первинним документам на придбання об'єктів оренди, що є порушенням ст.188.1 Податкового кодексу України (у разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу).

В судових засіданнях представники позивача підтримали вимоги з підстав, викладених вище, наполягають на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав на підставах, викладених в актах податкових перевірок і листувань з цього питання, наданих заперечень та пояснень. Вказує, що договір оренди визнаний договором фінансового лізингу, так як містить умову фінансового лізингу, передбачену ст.14.1.97 Податкового кодексу України: лізинг вважається фінансовим, якщо балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору. Станом на 30.11.2016 балансова вартість об'єктів оренди за договором буде становити 0,00 грн. їх первісної вартості, тобто це доводить, що договір оренди є операцією фінансового лізингу. Стверджує, що під час проведення податкових перевірок йому було невідомо про закінчення дії договору оренди 31.12.2013. Щодо невідповідності розрахунку податку на додану вартість ст.188.1 Податкового кодексу України вказує, що нарахування були проведені на підставі наданих Позивачем первинних документів. Просить відмовити в позові в повному обсязі.

До участі у справі за клопотаннями позивача та орендаря за договором оренди залучене третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Приватне підприємство - Компанія «Трансбуд Інжиніринг» (далі - ПП-Компанія «Трансбуд Інжиніринг», третя особа). В наданому поясненні третя особа підтримує позовні вимоги ПП-фірми «Дарьял», тому що підписані ПП-Компанією «Трансбуд Інжиніринг» договір оренди з додатковою угодою та акти прийому-передачі свідчать про укладання сторонами договору оперативного лізингу, підтверджує повернення об'єктів оренди до Позивача 31.12.2013.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні 05.11.2014 проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 04.11.2013 №386, 387, 388, 389, від 14.11.2013 №399, 400, виданих ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, згідно п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу від 24.10.2013 №343 проведена планова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства-фірми «Дарьял» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, про що складено акт від 20.12.2013 №56/08-26-22-01/20496109. На підставі направлення від 29.01.2014 №42, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.5 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 29.01.2014 №59 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства-фірми «Дарьял» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, про що складено акт від 17.02.2014 №14/08-26-22-01/20496109.

На підставі актів планової та позапланової перевірок Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.02.2014 №00003408-26-22-01, за яким нараховані податок на прибуток в сумі 29264,00 грн., штрафні санкції в сумі 14632,00 грн., від 18.02.2014 №00003508-26-22-01, за яким нараховані податок на додану вартість в сумі 370993,00 грн., штрафні санкції в сумі 185496,50 грн. ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя зазначає про порушення ПП-фірмою «Дарьял» п.п.14.1.97, п.14.1 ст.14, п.146.15 ст.146, п.153.7 ст.153, п.146.17.1 ст.146, п.188.1 ст.188, ст.192.1 Податкового кодексу України.

В досудовому порядку вирішення спору Позивачем подавалися заперечення на акт планової перевірки, скарги до контролюючих органів згідно ст.56 Податкового кодексу України. Рішеннями Головного управління Міністерства доходів і зборів у Запорізькій області від 04.04.2014 за №1182/10/08-01-100413 та Міністерства доходів і зборів України від 28.04.2014 за №7605/6/99-99-10-15 податкові повідомлення-рішення Відповідача залишені без змін.

Судом встановлено, що між позивачем та третьою особою укладений договір оренди рухомого складу №01-011211 від 01.12.2011 (далі - договір оренди). Згідно п.1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування вантажні сідлові тягачі з бортовими напівпричепами. Згідно п.2.2. договору оренди термін дії оренди встановлюється з 01.12.2011 по 30.11.2016. Також між позивачем та третьою особою укладена додаткова угода №1 від 02.12.2013 до договору оренди (далі - додаткова угода), в якій внесено зміни щодо встановлення терміну дії договору з 01.12.2011 по 31.12.2013. Повернення рухомого складу від третьої особи до позивача підтверджено актом прийому-передачі (повернення) від 31.12.2013, поясненнями представника третьої особи в судовому засіданні. Отже, у відповідача відсутні підстави стверджувати, що строк оренди закінчується 30.11.2016. Зауваження ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, що додаткова угода до перевірки не надавалася, спростовується матеріалами справи. Додаткова угода зазначена в переліку документів, наданих позивачем відповідачу листом №609-1712 від 17.12.2013, тобто до моменту складання акту планової перевірки від 20.12.2013. Також копія додаткової угоди надавалася в порядку адміністративного досудового оскарження до скарги від 21.02.2014 до ГУ Міндоходів у Запорізькій області, до скарги від 10.04.2014 до Міністерства доходів і зборів України. Відповідач доказів недійсності додаткової угоди не надав.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що строк дії договору оренди з урахуванням додаткової угоди складає з 01.12.2011 по 31.12.2013 та відповідач безпідставно вирахував балансову вартість об'єктів оренди за договором оренди станом на 30.11.2016, стверджуючи, що за цією ознакою договір оренди є фінансовим лізингом за ст.14.1.97 Податкового кодексу України. Надані позивачем до справи розрахунки доводять, що станом на 31.12.2013 (момент закінчення дії оренди) балансова вартість об'єктів оренди становить більше 25 відсотків, тобто це не є підставою для визнання договору оренди фінансовим лізингом за ст.14.1.97 Податкового кодексу України.

Суд приймає до уваги, що договір оренди не можна вважати фінансовим лізингом за нормами п.2. ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг». За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Договір оренди не містить обов'язок ПП-фірми «Дарьял» набути у власність об'єкти оренди у продавця до встановлених ПП-Компанією «Трансбуд Інжиніринг» специфікацій та умов. Взагалі об'єкти оренди були придбані позивачем в 2008 році, тобто до моменту укладання договору оренди.

Суд вважає правильним та правомірним застосування позивачем і третьою особою положень останнього абзацу підпункту «б» ст.14.1.97 Податкового кодексу України: незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору. Згідно п.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно п.3.1. договору оренди передача рухомого складу в оренду здійснюється за актами прийому-передачі, які мають бути підписаними уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною даного договору. Отже, зміст актів прийому-передачі до договору оренди становлять зміст та умови безпосередньо самого договору. В актах прийому-передачі №3 від 01.12.2011 та №3/1 від 16.12.2011 зазначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування - оренду (оперативний лізинг) рухомий склад. Акт прийому-передачі №3 підписаний сторонами в день підписання договору 01.12.2011, тобто договір оренди з початку його дії визначений сторонами операцією оперативного лізингу в відповідності останньому абзацу підпункту «б» ст.14.1.97 Податкового кодексу України. Згідно п.5.4. договору оренди повернення рухомого складу проводиться за актами прийому-передачі, які мають бути підписані уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною даного договору. В акті прийому-передачі (повернення) від 31.12.2013 зазначено, що орендодавець приймає, а орендар повертає з оренди (оперативного лізингу) рухомий склад. Суд приймає зазначені документи позивача та третьої особи в доказ дії оренди як операції оперативного лізингу.

Таким чином, у відповідача відсутні законні підстави на визначення договору оренди операцією фінансового лізингу та відповідного донарахування податків та штрафних санкцій.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідач в порушення ст.86.10 Податкового кодексу України при складанні актів планової та позапланової перевірок не зазначив суму податків, нарахованих ПП-фірмою «Дарьял» за договором оренди, та не провів їх взаємний залік при прийнятті податкових повідомлень-рішень. Адже є незаконним подвійне стягування податків одночасно як за правилами податкового обліку операцій оперативного лізингу та і за правилами податкового обліку операцій фінансового лізингу.

Судом також встановлено, хоч це не є головним порушенням, що нарахування податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №00003508-26-22-01 в сумі 370993 грн. зроблено в порушення ст.188.1 Податкового кодексу України: у разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу. Згідно первинних документів об'єкти оренди було придбано у ТОВ з Іноземними Інвестиціями «Сканія Україна» за видатковими накладними від 15.02.2008 №UA 11-2007-0391/1 в сумі 811014,61 грн., від 15.02.2008 №UA 11-2007-0391/2 в сумі 814943,30 грн., податковими накладними від 04.02.2008 №800218.2 в сумі ПДВ 2771,99 грн., від 05.02.2008 №800226.2 в сумі ПДВ 2760,81 грн., від 11.02.2008 №800270.2 в сумі ПДВ 132397,12 грн., від 14.02.2008 №800302.2 в сумі ПДВ 133063,07 грн. Таким чином, за правилами ст.188.1 Податкового кодексу України відповідач мав застосувати для бази оподаткування вартість придбання об'єктів лізингу, яка складає 1625957,91 грн. та нарахувати податок на додану вартість в сумі 270993 грн.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 18.02.2014 №00003408-26-22-01 в сумі 43896,00 грн., від 18.02.2014 №00003508-26-22-01 в сумі 556489,50 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати .

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.02.2014 №00003408-26-22-01 в сумі 43896,00 грн. та від 18.02.2014 №00003508-26-22-01 в сумі 556489,50 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дарьял» витрати на сплату судового збору у сумі 6 699 (шість тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький