Рішення № 41518394, 18.12.2013, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/832/13-ц

Провадж.№ 2/481/359/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді: Васильченко Н.О.,

при секретарі: Юхименко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій голови ОСОБА_2 райдержадміністрації, скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 райдержадміністрації від 29.03.2013 року №17 та відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача голови ОСОБА_2 РДА про визнання його дій неправомірними, виражені у неналежному розгляді його заяви від 19.03.2013 року про встановлення часу зустрічей із малолітньою дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 РДА від 29.03.2013 року №17 згідно з яким встановлено йому часи побачення з вказаною малолітньою дочкою, а також до відповідачки ОСОБА_3 з вимогами про відібрання від неї дитини без позбавлення її батьківських прав.

Ухвалою суду від 31.05.2013 року залучено до участі у розгляді вказаної справи в якості другого відповідача ОСОБА_2 районну державну адміністрацію Миколаївської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач під час попередніх судових засідань, зазначив, що з 18.11.2006 року перебував з відповідачкою ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який 17.09.2010 року розірвано. Під час шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 15.02.2013 року відповідачка разом з дітьми проживають окремо від нього. Зважаючи на те, що відповідачка не дозволяла йому бачитися зі своєю дитиною, він змушений був звернутися 19.03.2013 року з заявою до комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 РДА задля встановлення йому способу участі в спілкуванні та вихованні дитини. Рішенням зазначеної комісії за № 17 від 29.03.2013 року, йому дозволено зустріч з дочкою кожної щонеділі з 13 год. до 17 год. Вважає таке рішення незаконним, оскільки воно значно звужує його права, як батька дитини, у її вихованні. При прийнятті вказаного рішення комісією не було прийнято до уваги те, що відповідачка ОСОБА_3 не приділяє достатньо часу для виховання їх спільної дочки, зловживає алкогольними напоями, більш того 06.03.2013 року вчинила дрібне хуліганство. За таких підстав просив визнати неправомірними дії голови ОСОБА_2 РДА ОСОБА_5, який при підписанні та прийнятті рішення від 29.03.2013 року № 17 комісії з питань захисту прав дитини не зясував всіх обставин справи, неповно дослідив умови місця проживання дитини, виконання батьківських обовязків колишнім подружжям, відносинами між бабою і дідом та скасувати вказане рішення, а також посилаючись на неналежне утримання відповідачкою їх спільної дочки, зловживання нею алкогольних напоїв, вчинення адміністративного правопорушення, просив суд відібрати у неї малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, без позбавлення її батьківських прав.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 на виклик суду не зявилися, надали суду письмову заяву про можливість розгляду справи за їх відсутності. Як видно з вказаної заяви ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги до відповідачів підтримав і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені до неї вимоги про відібрання від неї дитини без позбавлення батьківських прав не визнала, надала суду свої заперечення в обґрунтування яких зазначила, що в достатній мірі приділяє увагу щодо виховання та утримання дитини, в той час як позивач, жодним чином не приймає участі у її вихованні. ОСОБА_1 ніде не працює, проживає у своєї матері, допомогу в утриманні дитини не надає, рішення суду про стягнення на її користь аліментів на утримання її малолітньої дочки належним чином не виконує. Звинувачення позивача у пияцтві та вченні нею адміністративних проступків, вважає голослівними, в спростування таких звинувачень надала свою характеристику з місця проживання. Наголосила, що давала позивачу можливість бачитися з дитиною за місцем його проживання, у його матері, однак, дитину доглядала в цей час мати позивача, сам же позивач цей час для спілкування з дитиною не використовував, а займався своїми справами. Вважає, що рішення комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 РДА від 29.03.2013 року № 17, яким визначено позивачу час побачень з дитиною, є законним та справедливим, а відтак, заявлені позовні вимоги позивача просила залишити без задоволення.

Відповідачі: ОСОБА_2 районна державна адміністрація Миколаївської області та її голова ОСОБА_5 в судове засідання не зявилися, про причину своєї неявки суду не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (телефонограмою).

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходе такого висновку.

При судовому розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 18.11.2006 року уклали шлюб, в якому 02.09.2007 року народилася дочка ОСОБА_4. 17.09.2010 року шлюб між ними розірвано, однак подружжя продовжувало проживати разом до 15.02.2013 року. З цього часу сторони стали проживати відокремлено, дитина залишилася проживати разом з матірю.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 19.03.2013 року було прийнято рішення комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 РДА, яким було дозволено ОСОБА_1 зустрічі зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_4, кожної неділі з 13 до 17 години.

У відповідності до ст. ст. 158, 159 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

У відповідності до п. 3, 73, 74 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, повязаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Згідно п.п. 1, 4, 8, 9, 10 Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, комісія з питань захисту прав дитини (далі - комісія) є консультативно-дорадчим органом, що утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради. Комісія відповідно до покладених на неї завдань, розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального вирішення, зокрема участь одного з батьків у вихованні дитини.

Як встановлено при судовому розгляді справи, рішення комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 РДА від 29.03.2013 року №17 згідно з яким визначено ОСОБА_1 час побачення з вказаною неповнолітньою дочкою було прийнято у відповідності до вимог п.п. 3, 73, 74 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, повязаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року в межах своїх повноважень. Рішення комісії приймалось на підставі заяви ОСОБА_1 щодо визначення способу його участі у вихованні дітей, після проведених бесід працівниками служби у справах дітей з обома батьками, на підставі відповідного письмового висновку служби у справах дітей. Під час засідання комісії з питань захисту дітей від 29.03.2013 року були присутні обоє батьків, думка яких була заслухана на засіданні. При цьому ОСОБА_1 до 07.05.2013 року рішення комісії не оскаржував.

У ході такого розгляду комісією були зібрані необхідні документи щодо дитини, батьків, матеріального забезпечення, були опитані зазначені особи. Зокрема, були встановлені дані про батьків, заслухані пояснення матері та батька щодо місця проживання дітей, встановлено їх вид діяльності, доходи, наявність майна та інших матеріальних можливостей для утримання дитини.

При цьому, встановлено, що батько ОСОБА_1 не мав самостійного доходу, оскільки тривалий час не працює, жодних відомостей про будь-які заощадження не надав. Проживає у своєї матері, яка має власний будинок та підсобне господарство. При цьому ОСОБА_1, має від першого шлюбу ще одну дитину.

В силу ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Однак, позивачем при судовому розгляді справи не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність достатніх підстав вважати, що проживання малолітньої дочки ОСОБА_7 саме у нього буде відповідати її інтересам.

При цьому, посилання позивача на неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_3 обовязків по вихованні та утриманні дитини, зловживанні останньою алкогольними напоями не підтверджені жодними доказами, в той же час відповідачка в спростування таких доводів надала суду свої характеристики з місця свого проживання та дитячого садка, який відвідує її дочка ОСОБА_7, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_3 доброзичлива, ввічлива, користується авторитетом серед своїх однолітків, прислухається до поряд старших, алкогольні напої не виживає, приймає активну участь разом з донькою ОСОБА_4 у культурному житті села, зокрема приймають участь у художній самодіяльності, різноманітних творчих конкурсах. Її дочка ОСОБА_7, в дитсадок приходить вчасно чистою та охайною. ОСОБА_3 вчасно та справно сплачує кошти в дитсадок за харчування.

Крім цього, до суду надано висновок органу опіки та піклування ОСОБА_2 РДА про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 біля її матері ОСОБА_3, мотивуючи його тим, це в повній мірі буде відповідати інтересам дитини, оскільки мати належним чином дбає про дитину, за місцем проживання ОСОБА_3 характеризується позитивно, між матірю і дитиною існує тісний психологічний звязок.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 РДА (комісією з питань захисту прав дитини) в межах своїх повноважень об'єктивно та в цілому досліджені всі обставини, що мають істотне значення для вирішення спору щодо встановлення способу участі позивача ОСОБА_1 у вихованні своєї малолітньої дочки ОСОБА_7 та прийняв законне рішення, не порушивши при цьому встановлений законом порядок такого розгляду та за наявності достатніх матеріалів.

В силу вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у звязку з розглядом справи, слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст. ст.10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_2 районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій голови ОСОБА_2 райдержадміністрації, скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 райдержадміністрації від 29.03.2013 року №17 та відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, віднести на його рахунок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Новобузький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а позивач ОСОБА_1, який не був присутній в судовому засіданні під час проголошення судового рішення може подати апеляційну скаргу у вказаний строк з отримання копії вказаного рішення.

Суддя Новобузького районного суду

Миколаївської області ОСОБА_8