Ухвала суду № 41516825, 13.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17947/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Управління пенсійного фонду України у Оболонському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправною та скасування вимоги від 01.07.2013 року №Ф1143У; зобов'язання звернутись із заявою до ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа - вимоги № Ф1143У від 01.07.2013 року; зобов'язання в подальшому не приймати жодних рішень (вимог) щодо нарахування їй страхових внесків до подання нею заяви про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року позовні вимоги позивача задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу від 01 липня 2013 року № Ф1143У про сплату боргу, а саме суми недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з січня по грудень 2012 року в розмірі 4 572,42 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого Пенсійним фондом України від 25.08.2009 року, має право на отримання пенсії за віком, є платником єдиного податку.

Позивачка 23 січня 2013 року подала до УПФУ в Оболонському районі м. Києва звіт за 2012 рік (нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування), на підставі якого 01 березня 2013 року було виставлено спірну вимогу № Ф0286 про сплату боргу в розмірі 4 572,42 грн..

Відповідачем 01 липня 2013 року позивачці виставлено спірну вимогу №Ф1143У про сплату недоїмки в розмірі 4 572,42 грн..

30 серпня 2013 року головним державним виконавцем відділу ДВС Оболонського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання спірної вимоги та встановлений строк добровільного виконання постанови до 06.09.2013 року.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464).

Відповідно до статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону № 2464 є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

З огляду на викладені вище норми Закону № 2464 позивач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону № 2464 є зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями тощо.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI від 07.07.2011 року ст. 4 Закону № 2464-VI доповнено ч. 4, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 1058-ІV визначено поняття «пенсія» як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

За ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

В матеріалах справи відсутні будь-які заява та/або договір ОСОБА_3 на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з пояснень позивача та заяви від 20.03.2013 року, адресованій відповідачу, вбачається відсутність ознак добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку про протиправність та, як наслідок, скасування спірної вимоги.

Апеляційна інстанція також знаходить правовірним висновок суду першої інстанції, що вимога про зобов'язання відповідача звернутись із заявою до ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа - вимоги УПФ України в Оболонському районі м. Києва №Ф1143У від 01.07.2013 року задоволенню не підлягає, оскільки звернення відповідача з такою заявою є дискреційним правом відповідача, а тому з метою захисту свого порушеного права позивачу необхідно звернутись до суду з вимогами, заявивши їх безпосередньо до відділу виконавчої служби.

Крім того, судом першої інстанції правильно зауважено, що чинним законодавством України не передбачено право Управління пенсійного фонду відкликати вимогу про сплату боргу.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання УПФ України в Оболонському районі м. Києва в подальшому не приймати жодних рішень (вимог) щодо нарахування їй страхових внесків до подання нею заяви про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, судова колегія також вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки судовому захисту підлягають вже порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб, а не ті, порушення яких можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обґрунтованість і законність прийнятої спірної вимоги.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Управління пенсійного фонду України у Оболонському районі м.Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.11.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.