КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13166/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
У Х В А Л А
Іменем України
12 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Межевича М.В., Собківа Я.М.
за участю секретаря: Пакіж О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Суші Хаус Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженої відповідальністю «Суші Хаус Україна» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - Відповідачі) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2012р. № 0022661502.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Суші Хаус Україна» зареєстроване Святошинською районною в м Києві державною адміністрацією, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №249401 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100160729 від 21.01.2009р.
Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача за квітень 2012 року, про що складено Акт від 19.06.2012р. №239/15-36173431 (далі по тексту - Акт перевірки).
За даними камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року встановлено порушення позивачем п.201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), а саме: позивачем одночасно з декларацією за квітень 2012 року подано додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну» по підприємству ТОВ «Джапан Продукт» (податкова накладна № 1 від 30.04.2012 р. на суму ПДВ - 496 057,41 грн.), але копії первинних документів подано із запізненням, а саме 23.05.2012 р.
На підставі Акта перевірки, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0022661502 від 11.07.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 496 057,41 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 124 014,35 грн.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту кошти, сплачені ТОВ «Суші Хаус Україна» відповідно до договору укладеного із ТОВ «Джапан Продукт», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом необґрунтовано, є протиправним і підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 496 057,41 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012р. по справі № 2а-13166/12/2670 позов ТОВ «Суші Хаус Україна» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0022661502 від 11.07.2012р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 124 014,35 грн.
Ухвалою Київського адміністративного апеляційного суду від 22.05.2013р. апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, ТОВ «Суші Хаус Україна» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012р. - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2014р. касаційні скарги ТОВ «Суші Хаус Україна» та Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013р. та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012р. по справі №2а-13166/12/2670 у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «Суші Хаус Україна» та ТОВ «Джапан Продукт» укладено договір поставки від 03.01.2012р. № 02-ПП-2012, за яким контрагент як постачальник зобов'язувався передати у власність позивача як покупця товар (товарно-матеріальні цінності), а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар.
Відповідно до п.2.7. зазначеного договору, постачальник зобов'язаний надавати покупцеві зведену податкову накладну на товар в останній день поточного місяця. До зведеної податкової накладної постачальник зобов'язався обов'язково додавати реєстр первинних супровідних документів (видаткових накладних та накладних на повернення товару). Крім того, постачальник зобов'язався реєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою виписки кожної зведеної податкової накладної та висилати квитанцію про її реєстрацію не електронну адресу покупця або по факсу.
В квітні 2012 року позивачем отримано від контрагента товар на загальну суму 2 976 344,71 грн., в тому числі ПДВ 496 057,41 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних за квітень 2012 року.
На виконання вимог договору 30.04.2012 p. ТОВ "Джапан Продукт" виписано позивачу зведену податкову накладну № 1 на загальну суму 2 976 344,71 грн., в тому числі ПДВ 496 057,41 грн.
Листом від 18.05.2012р. № 18 ТОВ "Джапан Продукт" повідомило позивача про те, що з технічних причин не зареєструвало в ЄРПН в 20-ти денний термін податкову накладну № 1 від 30.04.2012 р.
Згідно копії квитанції № 2, що міститься в матеріалах справи, позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року в електронному вигляді (в тому числі додаток № 8 до декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року - заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8), яка була доставлена відповідачу 21.05.2012 р.
Між тим, оскільки форма електронної звітності не передбачає додавання первинних документів, листом від 18.05.2012 р. № 22 позивачем направлено відповідачу копії первинних документів (видаткових накладних, договору поставки від 03.01.2012р. № 02-ПП-2012, додатку № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року), які були отримані відповідачем лише 23.05.2012 р.
Відповідно до норм чинного законодавства, подана заява, разом з підтверджуючими документами, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, є підставою для включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в задекларованому обсязі.
Факт подачі позивачем декларації по податку на додану вартість за квітень 2012 року разом із додатком № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ними порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» відповідачем не заперечувався.
Тобто, технічна неможливість подання документів разом із електронною заявою не повинна створювати для позивача, як для добросовісного платника податків, негативних правових наслідків.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12.05.2014р. по справі № 826/1366/13-а, вимоги ПК України щодо подання податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувся факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг, разом зі скаргою на постачальника, позивачем виконані в повному обсязі, а надання в подальшому розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, які додаються до заяви, в паперовому вигляді, після подання засобами електронного зв'язку в електронній формі не є порушенням зазначених вимог податкового законодавства.
Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Отже, якщо контрагенти платника податків по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: М.В. Межевич
Я.М. Собків
.
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Межевич М.В.
Собків Я.М.
Судове рішення № 41516750, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 12.11.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-13166/12/2670. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: