Постанова № 41516662, 17.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа№ 910/10121/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Міненко Ю.А., за довіреністю;

відповідача:Яковенко А.О., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014

у справі № 910/10121/14 (суддя: Митрохіна А.В.)

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"

про стягнення 26 834,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі № 910/10121/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі № 910/10121/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до провадження справу № 910/10121/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 17.11.2014.

17.11.2014 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.

17.11.2014 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд задовольнити її.

17.11.2014 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі № 910/10121/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

25.12.2009 між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (Постачальник/Позивач) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (Покупець/Відповідач) укладено Договір №ЦХП-40110 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити на умовах цього Договору та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору.

В п. 2.1.Договору сторони погодили, що ціна на продукцію, яка постачається за цим Договором, встановлюється в гривнях і вказується в специфікаціях.

Порядок розрахунків сторони погодили у розділі 7 Договору, відповідно до якого зазначені розрахунки за продукцію здійснюються відповідно до "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", затвердженого Наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 року №329-Ц3.

Враховуючи положення п. 2.1.Договору, між сторонами було підписано Специфікацію за №5.11 та за №5.8.

У відповідності до вказаних Специфікацій Позивачем у період з 01.11.2011 по 30.11.2011 та з 01.08.2013 по 31.08.2013 здійснювалася поставка продукції Відповідачу.

За твердженням позивача, 12.11.2011 відповідачу було поставлено накладки 2СР-65Н, а 30.08.2013 - поставлено підкладки роздільного кріплення 1КБ-65.

Позивач виставив Відповідачеві рахунки-фактури: №ВБК11-2145 від 12.11.2011 (сповіщення №14637 від 12.11.2011 на суму 619 195,02 грн.), №ВБК13-937 від 30.08.2013 (сповіщення №8297 від 30.08.2013 на суму 843 324,00 грн.).

Проте, вказані сповіщення були акцептовані (одобрені) відповідачем лише частково, а саме: сповіщення №14637 на суму 608 657,66 грн., сповіщення №8297 на суму 827 026,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача з даним позов стало те, що за твердженням позивача відповідач порушив умови Договору, зокрема, п. 7.1, та загальна сума недоплати за поставлену продукцію складає 26 834,56 грн.

Однак, твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

У матеріалах справи міститься комерційний Акт №АР265652/4 від 18.11.2011 та комерційний Акт №АА023557/394/3 від 02.09.2013, де і зазначено про те, що у вагоні №6814551 та у вагоні №68718105 недостача товару, про що й було повідомлено Позивача телеграмами №273 від 22.11.2011 та №24 від 06.09.2013.

Статтею 129 Статуту Залізниць України передбачено,що Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема і невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Факт недостачі також підтверджується листом самого Позивача №ЦХП-20/7992 від 05.12.2011, актом №1 від 07.02.2013, посвідченням представником громадськості №1 від 07.02.2013.

До того ж, на факт нестачі вказує і підписання із запереченнями специфікації 5.8. до Договору і відповідні відмітки в акті приймання товару №ВБК13-937 від 30.08.2013.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, які саме документи повинні супроводжувати кожну партію товару.

Крім того, у спірному Договорі чітко передбачено сторонами, що Відповідач акцептує сповіщення "авізо" протягом 2-х робочих днів після отримання документів, зазначених у п. 6.1. Договору та при умові фактичного отримання продукції, яка відповідає специфікації.

Згідно п. 2.6.1. Порядку розрахунків підрозділ залізниці-вантажоодержувач продукції акцептує авізо на суму фактично отриманих ТМЦ, які відповідають специфікації до договору поставки, за виключенням неякісної продукції, нестач або бракованої продукції згідно складених рекламацій.

Таким чином, ДТГО "Південно-західна залізниця" було акцептовано авізо Позивача частково, за виключенням суми нестачі, яка склала 26834,56 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Враховуючи вищевстановлене та те, що Договором №ЦХП-40110 сторонами погоджено здійснення розрахунків за поставлену продукцію не шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, а шляхом акцептування Відповідачем сповіщення "авізо" відповідно до вищезазначеного Порядку, то і у Відповідача не виникло обов'язку перерахування позивачеві грошових коштів за поставлену продукцію згідно з спірним Договором. А тому права і законні інтереси позивача не порушені, в зв'язку з чим і підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, що складають залишок неоплаченої вартості поставленої продукції, відсутні

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі № 910/10121/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі № 910/10121/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/10121/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Е.О. Шевченко