Постанова № 41516659, 17.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа№ 925/1375/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Онищенко І.П., за довіреністю;

відповідача:Рашевська Т.В., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Черкаської області від 17.09.2014

у справі № 925/1375/14 (суддя: Васянович А.В.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Міський водоканал"

про стягнення 72 523 грн. 55 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.09.2014 року по справі № 925/1375/14 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Міський водоканал" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 12626 грн. 42 коп. 3% річних, 29419 грн. 94 коп. інфляційних втрат та 1059 грн. 30 коп. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції частково і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Черкаської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження. Розгляд справи призначено на 17.11.2014.

03.11.2014 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

17.11.2014 представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

17.11.2014 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2014 року по справі № 925/1375/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання на підставі договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом за наслідками розгляду якого господарський суд Черкаської області 26.09.2013 у справі № 925/1408/13 прийняв рішення яким задовольнив вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Міський водоканал" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 781828 грн. 72 коп. основної заборгованості, 64754 грн. 86 коп. пені, 10542 грн. 78 коп. інфляційних втрат, 57630 грн. 01 коп. - 3% річних та 18296 грн. 00 коп. судового збору.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору, тобто наявність та участь тих самих сторін, що й у справі, яка розглядається.

Оскільки кошти стягнуті рішенням суду від 26 вересня 2013 року зі справи №925/1408/13 вчасно не були сплачені відповідачем-боржником, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 14 380 грн. 07 коп. 3% річних нарахованих за період з 31 серпня 2013 року по 30 травня 2014 року та 58 143 грн. 48 коп. інфляційних втрат - за період серпень 2013 року - травень 2014 року.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 1 жовтня 2014 року справа № 6-113 цс 14).

З оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд встановив, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем не вірно, оскільки при нарахуванні заявлених до стягнення сум останнім не було враховано здійснені відповідачем проплати, а також приписи ст. 534 ЦК України, в зв'язку з чим зробив власні перерахунки.

Проаналізувавши власні перерахунки 3% річних та інфляційних втрат суду першої інстанції колегія суддів вважає їх обґрунтованими та правильними, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача лише частково, а саме в розмірі: 12626 грн. 42 коп. 3% річних, 29419 грн. 94 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 17.09.2014 року по справі № 925/1375/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 17.09.2014 року по справі № 925/1375/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/1375/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Е.О. Шевченко