Постанова № 41516579, 19.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2014 року Справа № 904/6134/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Назаренко С.Г.

Представники сторін:

від позивача: Богун С.П. представник, довіреність №153/14 від 24.03.14;

від відповідача: представник в судове засідання не явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014р. у справі №904/6134/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль",

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК",

про стягнення 253 990,34 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014р. у справі №904/6134/14 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитом у розмірі 204467,77 грн., проценти за користування кредитними коштами у сумі 43335,69 грн., пеню у розмірі 6186,89 грн. та 5079,81 грн. витрат по сплаті судового збору. Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що ,оскільки, відповідачем доказів сплати заборгованості по кредиту та процентів за фактичне користування кредитом, не надано, обставин наведених позивачем у позовній заяві не спростовано, а позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджені належними та допустимими доказами і тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014р. у справі №904/6134/14 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що місцевий суд не взяв до уваги той факт, що відповідно до п. п. 1.1 ст. 1 Кредитного Договору відповідачеві була відкрита не відновлювана кредитна лінія терміном користування до 01.01.2016р. з лімітом заборгованості у розмірі 244 265,66 грн., 43219, 12 грн. з яких відповідачем були сплачені. На думку відповідача, суд не перевірив розрахунок пені, не витребував деталізований розрахунок заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, не роз'яснив спеціалістом право на спростування розрахунку або визначення спірного розміру. Крім цього, задовольняючи позовні вимоги суд зазначив, що розмір основного боргу становить 204467,77 грн., але не зазначив, якими доказами підтверджені ці доводи. Відповідач вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що згідно з умовами кредитного договору постачальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами щомісячними платежами в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування. Відповідач зазначає, що порушив зобов'язання у липні 2013р., а позов до поручителя пред'явлено у серпні 2014р., тобто поза межами строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" надало відзив на апеляційну скаргу, в кому просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014р. у справі №904/6134/14 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві зазначає, звернення позивача до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. На думку позивача, суд першої інстанції належним чином визначив, які правовідносини скаржника та банку випливають із встановлених обставин та яка правова норма матеріального права підлягає застосуванню до цих відносин. Вважає, що твердження скаржника про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, протирічать матеріалам справи та є безпідставними. На твердження скаржника про те, що банк пропустив строк позовної давності, зазначає, що позовна заява банку до скаржника була подана в межах строків позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача надав суду додаткові усні пояснення по апеляційній скарзі. Представник відповідача в судове засідання не явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:

20.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "СТДК" (позичальник) було укладено кредитний договір № 010/С04-0000-126/006 (а.с. 8-20).

Згідно з умовами цього Договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 244 265, 66 гривень, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 01 січня 2016 (останній день строку користування кредитом).

За умовами п. 1.1-1.3 Договору кредит надається позичальнику для: погашення боргових зобов'язань, які виникли згідно умов кредитного договору № 015/3102/101866 від 09.11.2012 - в сумі 244265, 66 грн.. а саме: - заборгованість за кредитом у розмірі 244265, 66 грн.

У п. 2.1 Договору зазначено, що плата за користування кредитом розраховується на основі фіксованої ставки в розмірі 25 % річних.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі, визначеному п. 2.1 договору. Проценти за користування кредитом позичальник сплачує на рахунок нарахованих доходів кредитора № 20688009808190 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 305653.

Відповідно з п. 2.4 договору періодичність нарахування процентів за кредитом визначається на підставі внутрішніх положень кредитора. Нарахування процентів за кредитом здійснюється на рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році (метод факт/факт). Проценти нараховуються на залишок основної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту; останній день строку користування кредитом на враховується.

За приписами п. 7.2 Договору передбачено, що \позичальник здійснює погашення нарахованих процентів та частини кредиту щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами, розміри та строки сплати яких визначаються графіком (додаток № 1 до цього договору), починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено видачу кредитних коштів. Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.

У додатку № 1 до договору № 010/С04-0000-126/006 від 20.12.2012р. сторони узгодили графік погашення кредитної заборгованості (арк. с. 21-22).

Позивач умови договору виконав, надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 244265, 66 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 21.12.2012 (арк. с. 24).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України.

Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України

20.12.2012р. Банком та Скаржником був укладений Кредитний договір №010/004-0000-126/006.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Кредитного договору Скаржнику була відкрита невідновлювальна кредитна лінія з лімітом заборгованості у розмірі 244 265 (двісті сорок чотири тисячі двісті шістдесят п'ять) гривень 66 копійок.

Факт отримання Скаржником кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером №1 від 21.12.2012р.

Відповідно до Кредитного договору строк користування Скаржником кредитними коштами було встановлено до 01.01.2016р.

У додатку N 1 до вказаного договору Банк та Скаржник узгодили графік погашення заборгованості.

Згідно з пунктами 7.1, 7.2 статті 7 Кредитного договору Скаржник зобов'язаний своєчасно погашати суму Кредиту та сплачувати проценти за користування Кредитом в порядку і строки, визначені в Кредитному договорі.

Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Кредитного договору передбачене право Банку на дострокове витребування наданого кредиту в Скаржника в разі виникнення у нього прострочення сплати процентів за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Також частиною 2 вказаної статті передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, за змістом викладених вище норм закону звернення позивача до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору не означає його односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань.

Відповідачем доказів сплати заборгованості по кредиту та процентів за фактичне користування кредитом, господарському суду не надав, обставин наведених позивачем у позовній заяві не спростував, відсутність своєї вини не довів, а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 204467, 77 грн. та процентів за фактичне користування кредитними коштами у сумі 43335, 69 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем розрахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня 6186, 89 грн., з яких 4694, 71 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту та 1492, 18 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за фактичне користування кредитними коштами.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись відповідно до договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання за цим договором (в т.ч. здійснити погашення кредиту, сплатити проценти, комісію, пеню, штрафи та інші платежі) в порядку, визначеному цим договором, не пізніше кінцевого терміну погашення кредиту (п. 7.1 договору).

Перевіривши правильність нарахування пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині задоволення пені розмірі 6186, 89 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строків позовної давності відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В тексті апеляційної скарги Скаржник зазначає, що порушив кредитні зобов'язання в липні 2013р.

Банк звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/С04-0000-126/006 від 20.12.2012р. з Скаржника 14.08.2014р.

Таким чином, позовна заява Банку до Скаржника була подана Банком в межах строків позовної давності встановлених статтею 257 та частиною 2 статті 258 ЦК України.

Щодо твердження Скаржника про те, що підставою скасування рішення суду першої інстанції є порушення Банком правових норм частини 4 статті 559 ЦК України, оскільки «відповідач порушив зобов'язання в липні 2013р.», а «позов до поручителя поданий у серпні 2014р.» є безпідставним так як в справі №904/6134/14 розглядався позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ НВП «СТДК», позов Кредитора до Позичальника.

Інші доводи апеляційної скарги необґрунтовані і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Відповідно до статті 49 ГПК України розподіл судових витрат без змін.

Таким чином місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги - без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СТДК" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014р. у справі №904/6134/14- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 24.11.2014р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В. Березкіна Суддя О.В. Чус