Постанова № 41516080, 20.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3282/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Домусчі С.Д.,

судді - Шеметенко Л.П.

при секретарі: Більдер І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 липня 2014 року №№ 000044441702 і 0004451702, рішення про застосування штрафних санкцій від 28 липня 2014 року № 00004461702 та вимогу від 28 липня 2014 року № Ф-00004471702.

Свої позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірних рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області просить скасувати вищенаведену постанову як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, результати якої відображені в акті від 20 червня 2014 року № 927/21031702/2505411732 /т. 1, а.с. 32-52/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 9 п. 1 ст. 139, п.п. 2, 4 ст. 177 ПК України, наслідком чого стало заниження податку на доходи фізичних осіб на 122717,46 гривень; п. 3 ст. 198 ПК України, наслідком чого стало заниження ПДВ на 148220,52 гривень та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наслідком чого стало заниження зазначеного внеску на 45813,08 гривень.

Зміст порушень полягав у здійсненні безтоварних господарських операцій з ПП «Таврійські нафтові регіони», ТОВ «АНТ Логістік», ПФ «Астер», ТОВ «Агро Союз Миколаїв» з придбання палива та запчастин. Господарські відносини з зазначеними контрагентами позивач лише відображав у звітності без їх реального здійснення в натурі.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 липня 2014 року №№ 0004451702 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 185275,65 гривень (основний платіж - 148220,52 гривень, штрафні санкції - 37055,13 гривень), 000044441702 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму у 153396,82 гривень (основний платіж - 122717,46 гривень. штрафні санкції - 30679,36 гривень), рішення від 28 липня 2014 року № 00004461702 про застосування 2654,28 гривень штрафних санкцій (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») та вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску від 28 липня 2014 року № Ф-00004471702 на загальну суму у 45813,08 гривень /т. 1, а.с. 28-31/.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пунктом 2 ст. 177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, обов'язковою умовою збільшення податкового кредиту та валових витрат є використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року було витребувано у позивача докази використання товару придбаного у вищенаведених контрагентів у власній господарській діяльності та запропоновано обґрунтувати належність наданих доказів на підтвердження позовних вимог.

Позивач надав документи на підтвердження того, що у періоді який перевірявся, він продавав паливо. Однак, будь-яких доказів того, що ним було реалізовано саме паливо придбане у вищенаведених контрагентів надано не було. Тобто, з наданих документів не вбачається ідентичності придбаного та реалізованого палива.

Окрім того, колегія суддів вважає цілком логічним наявність у позивача документів на реалізацію палива, так як одним з основних видів його діяльності є торгівля нафтопродуктами.

Отже, у позивача взагалі не мається належних та допустимих доказів використання у власній господарській діяльності палива придбаного у вищенаведених контрагентів. Тобто. спірні рішення є правомірними.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 липня 2014 року №№ 000044441702 і 0004451702, рішення про застосування штрафних санкцій від 28 липня 2014 року № 00004461702 та вимогу від 28 липня 2014 року № Ф-00004471702 - відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 24 листопада 2014 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.Д. Домусчі/

/Л.П. Шеметенко/