Постанова № 41514930, 07.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2014 року 10:15 № 826/14396/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване автотранспортне підприємство-1003" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване автотранспортне підприємство-1003" (надалі - позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення) Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014 року №0027281503 частково у сумі 34 366,99 грн. (тридцять чотири тисячі триста шістдесят шість гривень 99 копійок), як такого, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає частковому скасуванню. Крім того, Позивач наголошує, що Товариством було вчасно сплачено зобов'язання, податковим органом було не правомірно нараховано штрафні санкції, а тому, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що в ході перевірки встановлено порушення п.287.4 та п.287.3 статті 287 Податкового Кодексу України №2755 -VI від 02.10.2010р., за що відповідно до п. 126.1 ст.126 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.10.2010 року передбачено застосування штрафів. Таким чином, висновки перевірки щодо застосування штрафних санкцій за період з 30.12.2012р. по 30.03.2014р. згідно податкового повідомлення-рішення від 03.06.2014р. №0027281503 на суму 41 680,70 грн., відповідають вимогам діючого законодавства.

Представник відповідача в судове засідання 22.10.2014 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності платіжних доручень до установ банку по платі за землю ТОВ "Спеціалізоване автотранспортне підприємство-1003" за період з 30.12.2012 р. по 30.03.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 03.06.2014 р. за №4434/26-51-15-03-05415102 (надалі по тексту Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено порушення п. 287.3, п. 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України, платником протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2014 року № 0027281503, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю та зобов'язано сплати штраф у розмірі 10% у сумі 41680,70 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Київською міською радою (Орендодавцем), з одного боку, та ТОВ "САТП 1003" (Орендар), з іншого боку, 28.10.2009р. укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі по тексту Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, об'єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Зрошувальна, 11 у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 14216 (чотирнадцять тисяч двісті шістнадцять) кв.м.; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автопідприємства; кадастровий номер - 8 000 000 000:63:324:0015.

Відповідно до пункту 5.1. Договору на земельній ділянці забороняється діяльність не пов'язана з її цільовим призначенням. Зміна цільового призначення можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про зміну цільового призначення.

Позивач зазначає, що в березні 2013 року посадові особи ТОВ "САТП 1003" звернулись до КП "Київський інститут земельних відносин" за Довідкою про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, помилково вказавши, що за функціональним використанням земельної ділянки у м. Києві пл. вул. Зрошувальній, 11 з загальної площі 14216 кв. м 8 425 кв.м. є землі комерційного використання.

З урахуванням отриманої Довідки, позивачем подано річну податкову декларацію з податку за землю за 2013 рік.

Як встановлено під час перевірки, станом на 30 квітня 2014 року згідно поданих декларацій до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві ТОВ "САТП-1003" утворився борг з орендної плати за землю за основним платежем в сумі 303321,85 грн., що пов'язано з несплатою задекларованих сум податку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ "САТП 1003" володіє майновим комплексом, що складається з нерухомого майна, загальною площею 6 425,50 кв. м.; відповідно до статті 4.2. Договору встановлюється орендна плата у розмірі 3% річних від грошової оцінки. Таким чином, оскільки 14 216,00 кв.м. оцінені у 8 247 043,96 грн., 1 кв.м. оцінений у 580,12 грн. Позивач наголошує, що ТОВ "САТП 1003" не проводило іншої господарської діяльності, функціонального використання земель, крім землі транспорту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що платіжним дорученням №36 від 01.02.2013 р. сплачено орендну плату за грудень 2012 р. в сумі 36 571,09 грн.; платіжним дорученням №63 від 01.03.2013 р. сплачено орендну плату за січень 2013 р. у сумі 36 570,92 грн.; платіжним дорученням №119 від 18.04.2013 р. сплачено орендну плату за лютий 2013 р. в сумі 36 570,92 грн.; платіжним дорученням №139 від 30.04.2013 р. у сумі 114 085 грн. сплачено орендну плату за березень 2013 р.; платіжним дорученням №185 від 13.06.2013 р. сплачено орендну плату за квітень 2013 р. в сумі 114 090,00 грн.; платіжним дорученнями: №205 від 21.06.2013 р. на суму 11 740,00грн., №243 від 09.08.2013 р. у сумі 64 100 грн., №242 від 09.08.2013 р. у сумі 50 000 грн. сплачено орендну плату за травень 2013 р.; платіжними дорученнями: №247 від 14.08.2013 р. у сумі 50 000 грн. та № 251 від 16.08.2013 р. у сумі 64 090 грн. сплачено орендну плату за червень 2013 р. в сумі 64 090,00 грн.; платіжним дорученням №262 від 30.08.2013 р. сплачено орендну плату за липень 2013 р. у сумі 114 100 грн.; платіжними дорученнями: № 285 від 26.09.2013 р. у сумі 38 000 грн., №292 від 30.09.2013 р. у сумі 51 800 грн., №290 від 30.09.2013 р. у сумі 24 300 грн. сплачено орендну плату за серпень 2013 р.; платіжними дорученнями: № 308 від 30.10.2013 р. у сумі 25 000 грн., №331 від 12.11.2013 р. у сумі 43 000 грн., №342 від 15.11.2013 р. у сумі 29 430 грн., сплачено орендну плату за вересень 2013 р.; платіжними дорученнями: №343 від 15.11.2013 р. у сумі 36 570 грн., №366 від 28.11.2013 р. у сумі 50 000 грн., №367 від 29.11.2013р. у сумі 45 000 грн., №368 від 29.11.2013 р. у сумі 19 100 грн. сплачено орендну плату за жовтень 2013 р.

Зміст ст. 54 Податкового кодексу України свідчить (надалі - ПК України), що у ПК Україні розрізняються поняття "податкове зобов'язання" та "грошове зобов'язання". Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п. 14.1.156 ст. 14 ПК України). Грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 14.1.39 ст. 14 ПК України).

Отже, грошовими зобов'язаннями є: податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції. Грошове зобов'язання (у тому числі і податкове) може бути визначене: платником податків; контролюючим органом.

За загальним правилом, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою з дати подання такої декларації або уточнюючого розрахунку.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що самостійне визначення грошового зобов'язання з податку за землю у податковій декларації свідчить про узгодженість такої суми та обов'язок платника податків сплатити податок у встановлені строки.

Суд звертає увагу, що подавши податкову декларацію з податку за землю за 2013 рік з урахуванням довідки КП "Київський інститут земельних відносин" про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивачем грошове зобов'язання не сплачувалось.

При цьому, суд враховує доводи позивача щодо звернення до КП "Київський інститут земельних відносин" за Довідкою про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із помилковим зазначенням функціонального використання земельної ділянки у м. Києві пл. вул. Зрошувальній, 11 з загальної площі 14216 кв. м 8 425 кв.м. - землі комерційного використання, оскільки саме отримання довідки про розмір нормативної грошової оцінки не передбачає обов'язку сплати податку у відповідному розмірі та не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки. Відтак, отримання позивачем від КП "Київський інститут земельних відносин" довідки із розрахунком грошової оцінки земельної ділянки у м. Києві пл. вул. Зрошувальній, 11 з загальної площі 14216 кв. м 8 425 кв.м. із призначенням - землі комерційного використання, не свідчить про зміну цільового призначення, не змінює та не встановлює юридичних фактів.

З матеріалів справи вбачається, що не заперечується сторонами, що до Податкового органу було подано Позивачем наступні уточнюючі податкові розрахунки по платі за землю з мінусовими показниками на загальну суму 1043355,16 грн.: декларація N 9091379137 від 14.05.2014 р. на суму 80583,65грн.; декларація N 9091379217 від 14.05.2014 р. на суму 80583,65грн.; декларація N 9091379251 від 14.05.2014 р. на суму 80583,65грн.; декларація N 9091383788 від 19.05.2014 р. на суму 80583,79грн.; декларація N 9091383821 від 19.05.2014 р. на суму 80583,79грн.; декларація N 9091383867 від 19.05.2014 р. на суму 80583,79грн.; декларація N 9091383824 від 19.05.2014 р. на суму 80583,79грн.; декларація N 9091383865 від 19.05.2014 р. на суму 80583,79грн.; декларація N 9091383834 від 19.05.2014 р. на суму 80583,79грн.; декларація N 9091383862 від 19.05.2014 р. на суму 80583,79грн.; декларація N 9091383871 від 19.05.2014 р. на суму 79172,56грн.; декларація N 9091383877 від 19.05.2014 р. на суму 79172,56грн.; декларація N 9091383880 від 19.05.2014 на суму 79172,56грн.

Також, до Податкового органу Позивачем подані звітні податкові розрахунки по платі за землю: N 9014812565 від 20.03.2014 р. за лютий 2014р. на суму 34914,94грн., N 9014818428 від 20.03.2014 р. за січень 2014р. на суму 34914,94грн., N 9021340469 від 17.04.2014 р. за березень 2014р. на суму 34914,94грн.

Порядок внесення змін до податкової звітності встановлений статтею 50 ПК України, яким зокрема встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З аналізу норм законів, суд приходить до висновку, що виправлення допущених помилок може бути здійснене одним із таких способів: подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації у встановленій формі; відображення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період. І в першому і в другому випадку платник податків не звільняється від обов'язку сплатити суму недоплати та штраф.

Контролюючим органом вірно встановлено, що позивачем подано уточнюючі розрахунки за 2013 рік після закінчення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання. В свою чергу, вірним є наведений у Додатку до акту розрахунок штрафної санкції.

Крім того, суд звертає увагу, що Позивачем було подано 16.06.2014 р. уточнюючі декларації з плати за землю: за липень 2013 р., серпень 2013 р., вересень 2013 р., в той час, як перевірка відбулася за даний період 03.06.2014р., а отже, платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 р по справі № К/800/33583/13.

Відповідно до статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з пп. 14.1.39. ПК України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно з п. 31.1. ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1. ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 9.3. ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Згідно із ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

У свою чергу пп. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно пп. 287.3, пп. 287.4 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, згідно з пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Статтею 87 ПК України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, суд звертає увагу, що надані позивачем платіжні доручення не підтверджують сплату податку за землю своєчасно та в повному обсязі за відповідний період, що в свою чергу призвело до порушення вимог законодавства.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, суд приходить до висновку, що Відповідачем доведений факт порушення строків сплати податкових зобов'язань по платі за землю, а тому накладення штрафу на позивача у відповідності до податкового повідомлення - рішення від 03 червня 2014 року № 00272871503 у розмірі 41680,70 грн. відповідає вимогам законодавства.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване автотранспортне підприємство-1003" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване автотранспортне підприємство-1003" (код ЄДРПОУ 05415102, адреса: 03099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 11) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 (одну тисячу шістсот сорок чотири гривні 30 коп.) грн. на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване автотранспортне підприємство-1003" (код ЄДРПОУ 05415102).

3. Виконання постанови суду в частині стягнення решти суми судового збору у розмірі 1644,30 (одну тисячу шістсот сорок чотири гривні 30 коп.) грн. з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване автотранспортне підприємство-1003" (код ЄДРПОУ 05415102, адреса: 03099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 11) доручити Державній податковій інспекції в Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук