Постанова № 41514921, 06.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2014 року 11:17 № 826/14251/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судових засідань Сізих Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті КиєвідоФізичної особи - підприємця ОСОБА_2про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача - Колодяжна Л.В.,

від відповідача - ОСОБА_4,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 листопада 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_2) про стягнення заборгованості у розмірі 2433755,27 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у строк до 02 жовтня 2014 року або протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження в адміністративний справі, подати заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження.

01 жовтня 2014 року відповідачем подано заперечення проти позову.

За результатами вивчення поданих відповідачем заперечень та доданих на їх обґрунтування документів, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2014 року справу призначено до судового розгляду на 20 жовтня 2014 року.

У судовому засіданні 20 жовтня 2014 року оголошувалась перерва до 30 жовтня 2014 року.

За результатами проведення судового засідання 30 жовтня 2014 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду в частині відмовлено та оголошено перерву до 06 листопада 2014 року.

У судовому засіданні 06 листопада 2014 року представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ФОП ОСОБА_2 зареєстрована Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києва з 24 березня 2006 року.

Як зазначає позивач у своєму позові, відповідно до даних, зазначених відповідачем у деклараціях про майновий стан та доходи, в яких самостійно визначено грошові зобовязання за 2012 та 2013 роки, та уточнюючих деклараціях за відповідні періоди, станом на 27 серпня 2014 року за платником податків рахується заборгованість по податку на доходи фізичних осіб у сумі 4560,41 грн. та 514,86 грн. пені.

Крім того, за результатами проведення 13 липня 2009 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва планової виїзної документальної перевірки своєчасності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 23 березня 2006 року по 31 грудня 2008 року, податковим органом 31 липня 2009 року винесено податкове повідомлення - рішення №0009991740, яким на суб'єкта господарської діяльності накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2428680,00 грн.

Проте, у строки, визначені податковим законодавством, суми податку, визначені у податкових деклараціях та штрафні (фінансові) санкції, нараховані податковим повідомленням - рішенням, до бюджету перераховані не були, що і спричинило подання відповідного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що податковим органом пропущений шестимісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, оскільки відповідна сума є узгодженою з 31 січня 2012 року - дати винесення Київським апеляційним адміністративним судом постанови про відмову в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому останнім днем для подання позову про стягнення таких санкцій був 11 серпня 2012 року.

Крім того, відповідач зазначив про сплату грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 4560,41 грн. у визначені податковим законодавством строки, а тому підстави для стягнення відповідної суми так само як і підстави для нарахування пенсі - відсутні.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Стаття 36 ПК України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

На виконання наведених вище положень, відповідачем до податкового органу було подано відповідні податкові декларації, в яких платником податку самостійно визначено суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2012 та 2013 роки.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до приписів статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

У разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20 відсотків у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, встановлений цим підпунктом, пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу. Для такого зменшення суми авансового платежу фізичною особою - підприємцем до настання строку сплати такого авансового платежу до контролюючого органу подається заява у довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Проте, відповідач покладені на нього обов'язки щодо сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість не виконав, що й зумовило виникнення податкової заборгованості.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 ПК України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі акта №2182/17-НОМЕР_1 від 13 липня 2009 року, контролюючим органом 31 липня 2009 року винесено податкове повідомлення - рішення №0009991740 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 2428680,00 грн. Вказане податкові повідомлення - рішення отримано відповідачем 31 липня 2009 року.

Зазначене податкове повідомлення - рішення оскаржене платником податків в судовому порядку і постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2011 року у справі №2а-11082/10/2670 - скасоване.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2012 року скасовано і винесена нова - про відмову в задоволені позову.

В силу положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення набрало законної сили з моменту проголошення ухвали суду апеляційної інстанції.

На день розгляду адміністративного позову податкового органу по суті жодної інформації щодо оскарження постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року в адміністративній справі №2а-11082/10/2670 до Вищого адміністративного суду України відповідачем не надано.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, на день звернення до суду і на момент постановлення даного рішення, податкове зобов'язання, визначені контролюючим органом у податковому повідомлені - рішенні від 31 липня 2009 року №0009991740 відповідно до положень законодавства є узгодженими, а рішення суду, якими визначення такого зобов'язання визнано правомірним набрало законної сили.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

На виконання наведених положень Податкового кодексу України, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві платнику податків надіслано податкову вимогу №3120-25 від 05 червня 2014 року, яка отримана відповідачем 14 червня 2014 року.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.137 пункту 14.1. названої статті під органом стягнення слід розуміти державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пункт 41.5 статті 41 ПК України закріплює, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Право органів податкової служби на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини закріплено підпунктом 20.1.31 пункту 20.1. статті 20 ПК України.

При цьому пунктами 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та виключно за рішенням суду.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Перевіряючи обґрунтованість визначених позивачем сум заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, суд зважає на таке.

Як вбачається зі змісту заперечень, наданих відповідачем, останній зазначає про проведення оплати грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 4563,41 грн. 15 липня 2013 року.

У той же час, станом на дату розгляду даної справи, відповідач за наслідками отримання податкової вимоги, в якій зазначено розмір податкового боргу по відповідному податку ані в адміністративному, ані в судовому порядку її не оскаржив, тим самим погодившись з розміром заборгованості. Будь-яких документів на підтвердження оплати грошових зобов'язань після винесення та отримання податкової вимоги відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, а також доведення позивачем існування у відповідача заборгованості по сплаті податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та штрафним (фінансовим) санкціям, не сплачених у порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 2433755 (два мільйони чотириста тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 27 коп. на р/р 34122999700005, одержувач УДК у Дніпровському районі м. Києва, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 38012871).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови складено 10.11.2014 р.