Постанова № 41514476, 30.10.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року , о 18-02 годині,Справа № 808/3940/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ»

до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що СДПІ по роботі з ВПП в м. Запоріжжя ДПС було проведено перевірку з питань правомірності формування податкового кредиту по окремих контрагентах за період з 01.09.2009 по 31.07.2012, за результатами якої складено акт. В останньому зазначено про порушення підприємством норм законодавства: включення до складу податкового кредиту податкових накладних та відображення валових витрат по операціям з контрагентами, яких сам податковий орган призначив «транзитерами», «МОТОР СІЧ» визначив «вигодонабувачем», а угоди між ними визнав нікчемними (фіктивними) з підстав відсутності факту постачання товарів, робіт та послуг з боку контрагентів, зазначених в акті. На підставі даного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012 №№ 0000990025, 0001000025, 0001010025.

З зазначеними мотивами прийняття податкових повідомлень-рішень позивач незгоден.

Загальним мотивом для зменшення податкового кредиту та, як наслідок, бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 199 309 гривень й залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування переноситься до складу податкового кредиту наступного періоду в розмірі 13 673 гривень, а також донарахування зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 119777 гривень за період з 01.09.2009 по 31.07. 2012 є виключно претензії податкового органу по ланцюгу до 12 постачальників позивача та їх контрагентів.

Єдиною претензією до позивача, яка викладена в акті перевірки, є відсутність (ненадання) документів, які відповідають уяві представників органу державної влади про первинний документ. Так, в якості єдиного документу, який здатен підтвердити факт здійснення господарської операції, є товаротранспортна накладна за умови, що постачальник продукції переконає податковий орган в своїй спроможності вести господарську діяльність. При цьому відповідальність за будь-які порушення правил господарювання покладаються саме на позивача без доказів його причетності до цих порушень.

Доводячи відсутність поставок товару та надання послуг на користь позивача, СДПІ наводить інформацію про діяльність по ланцюгу постачальників АТ «МОТОР СІЧ» та їх контрагентів з викладенням наступних претензій до них:

1) наявність протоколів допиту директорів деяких контрагентів постачальника підприємства (ТОВ «Авіа Макс», ФОП «Манченко») в ланцюзі, які до діяльності позивача взагалі не мають жодного відношення. Зазначені особи свідчать про те, що вони реєстрували на своє ім'я такі юридичні особи за винагороду і не підписували від такого підприємства первинні документи; використання бесід з невстановленими особами (сусідами); відмова директорів деяких контрагентів в ланцюзі давати пояснення з посиланням на ст.63 Конституції України;

2) наявність щодо одного контрагента постачальника підприємства (ФОП ОСОБА_1) в ланцюзі висновку почеркознавчої експертизи, якою встановлено про невизначеність особи, що підписувала документи;

3) наявність щодо деяких контрагентів (ТОВ «Будівельна компанія «Паллада», ТОВ «Юкун») в ланцюзі відкритих кримінальних справ, по яким на момент проведення перевірки відсутні вироки судів та які не мають відношення до позивача та його посадових осіб;

4) ненадання деякими контрагентами в ланцюзі документів для перевірки;

5) відсутність у деяких контрагентів в ланцюзі зареєстрованих об'єктів нерухомості і транспортних засобів, відсутність основних фондів, складських приміщень і т.д.;

6) скасування щодо деяких контрагентів в ланцюзі їх реєстрації, а також анулювання їх свідоцтв платника ПДВ, ліквідації таких контрагентів, що відбулося згідно з наведеною в акті інформації, після вчинення позивачем та його безпосереднім постачальником господарських операцій;

7) неможливістю проведення зустрічних і невиїзних перевірок контрагентів в ланцюзі;

8) ненаданням контрагентом в ланцюзі безпосереднього постачальника позивача (ФОП ОСОБА_1) первинних документів в зв'язку з їх вилученням в ході обшуку УБЕЗ УМВС України в Запорізькій області, в підтвердження чого було надано протокол;

9) відсутність зареєстрованих за постачальником позивача (ПП «Мегаполіс») транспортних засобів, земельних ділянок;

10) неможливість проведення податковим органом перевірки деяких контрагентів в ланцюзі (наприклад, відсутність платника податків за місцем знаходження) в усіх випадках використовується відповідачем як підстава для застосування положень п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідач використовує як підставу звинувачень власні електронні системи баз, які не містять даних щодо податкової звітності певних господарюючих суб'єктів без зазначення причин відсутності такої звітності (ненадання такої звітності платником податку чи її неприйняття податковим органом) і власні службові записки і висновки.

З зазначених підстав податковий орган робить висновок про відсутність правових наслідків укладених позивачем угод з переліченими в акті підприємствами та відсутність фактичного виконання поставок та надання послуг.

Предметом доказування в даній адміністративній справі є встановлення факту порушення саме позивачем норм податкового законодавства при вчиненні господарських операцій з 12 постачальниками, перелік яких наведено в акті перевірки.

Протоколи допитів, пояснень, бесід певної особи, кримінальні справи та висновки почеркознавчих експертиз й інші можливі порушення третіх осіб, що наведені в акті перевірки, не мають відношення до АТ «МОТОР СІЧ» та його посадових осіб і не визначають встановлення ознак злочину в їх діях, не доводять порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні господарських операцій з безпосереднім постачальником.

В акті перевірки СДПІ не досліджувалася інформація про наявність або відсутність фактичного руху товару між позивачем та його постачальником. Окрім того, господарські відносини позивача з деякими безпосередніми постачальниками, перелік яких наведено в акті перевірки, вже не однократно були предметом дослідження адміністративного суду в інших адміністративних справах, за результатами розгляду яких визнано протиправність визначення податковим органом таких суб'єктів господарювання «транзитерами» і «вигодонабувачами», зокрема, ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Юкун", підтверджено реальність вчинення господарських операцій з ними.

Покази, кримінальні справи, висновки експертиз щодо підписів на первинних документах, інформаційні системи баз податкового органу та його службова переписка і складені висновки, на які посилається відповідач, не містять встановленого факту про те, що посадовим особам АТ «МОТОР СІЧ» було відомо про підписання з боку контрагентів постачальника позивача фінансово-господарських документів неповноважною особою або встановлення факту співучасті посадових осіб позивача з особою, покази якої наведено в акті або про які в них йде мова. Така обізнаність позивача щодо відсутності повноважень певної особи на підписання фінансово-господарських документів від імені юридичної особи є необхідною умовою для пред'явлення претензій до позивача.

Відповідачем в акті перевірки не спростовується факт наявності в Єдиному державному реєстрі даних про реєстрацію наведених господарюючих суб'єктів та їх керівників, а також факт наявності у них свідоцтв платників ПДВ при вчиненні господарських операцій з позивачем. Окрім того, на момент вчинення господарських операцій з такими постачальниками вони мали свідоцтво платника ПДВ. Відповідачем не надаються докази обізнаності позивача в тому, що з боку контрагентів постачальників АТ «МОТОР СІЧ» підписання документів виконувала невідома особа, що видавала себе за керівника, а, отже, не мала повноважень на вчинення таких дій.

Податковим кодексом України не передбачено обмеження платника податку - покупця щодо використання податкових накладних, виданих продавцем, для формування податкового кредиту у разі встановлення податковим органом фактів підписання первинних документів неналежною особою від продавця або його контрагента.

Встановлення фактів отримання товарно-матеріальних цінностей за відсутності ТТН (приміром, при закупівлі малогабаритного товару у невеликій кількості) можливо при дослідженні технологічного процесу, документів складського обліку (обов'язковість яких встановлена компетентним у цій сфері органом) та проведенні інвентаризації.

Виявлення таких порушень не повинно зводитись до формальної перевірки наявності деяких документів та опитування непричетних до господарської діяльності осіб, а повинно проводитись комплексно та досліджувати усі етапи руху товарів, а не тільки його придбання.

В акті перевірки інформація про рух товару, його оприбуткування, використання чи реалізацію наведено лише по деяким підприємствам - отримання товару від ПМП «Фірма Демаркет Б-ХХ», від ТОВ «БК»Паллада». Дані операції знайшли своє відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Суми визначених працівниками податкового органу валових витрат позивача за операціями з вибірковими контрагентами є недостовірними та недоведеними, оскільки в акті перевірки № 496/25-1/14307794 відсутній опис порядку та особливостей визначення податкових зобов'язань АТ «МОТОР СІЧ» з податку на прибуток у різні періоди діяльності (2009 рік, 2010рік - 1 квартал 2011 року, 3 квартали 2011 року-2012 рік).

Так, в період 2009 року, в умовах дії загальних правил формування валових витрат, викладених у Законі України №334/94-ВР, валові витрати позивача формувались за правилом першої події (аванс чи отримання товарів, робіт, послуг) з подальшим коригуванням витрат у разі наявності залишків придбаного товару на складі на кінець податкового періоду. Тобто, фактичне відображення витрат по придбаних товарах відбувалось в момент списання ТМЦ, який не був досліджений працівниками податкового органу. Представники відповідача обмежились формальною реєстрацією в акті перевірки дат, зазначених у видаткових документах постачальників, та намаганням видати їх за дати відображення валових витрат по придбаних у вибіркових контрагентів товарів.

Грубим викривленням фактів є визначення СДПІ сум «податкових» витрат позивача за період з 01.04.2011 по 31.07.2012 за фактом придбання товарів (робіт, послуг) за датами з урахуванням положень п.152.11 ст. 152 Податкового кодексу України та п.17 підрозд. 4 Перехідних положень даного кодексу, якими, зокрема, встановлюються особливості обліку доходів та витрат платників податку пільгової категорії та надаються пільги зі сплати цього податку підприємствам літакобудівної галузі, дослідженню підлягало питання саме використання придбаних товарів, робіт та послуг в основній пільговій діяльності позивача чи в неосновних видах діяльності, які оподатковуються на загальних підставах. Такого аналізу та розподілення витрат представниками податкового органу проведено не було.

В ході вищезазначених дій податковий орган керується не положеннями законодавства, а власними відомчими документами, а саме Наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266 і листом ДПА України від 17.04.2009 № 8216/7/16-1417. Названий документ не є нормативно-правовим актом, у зв'язку з чим не може встановлювати, змінювати чи відміняти права та обов'язки платників податків, які носять індивідуальний характер і не можуть поширюватись на третіх осіб. Наведені відомчі акти податкового органу не зареєстровані Міністерством юстиції України та визнані ним незаконними, про що зазначено в листах №24-7/200 від 05.10.2009 та № 1072-09-24 від 18.06.2009.

В описах господарських взаємовідносин податковим органом постачальник-контрагент позивача визначається в якості так званого «транзитера». При цьому таке визначення є абсолютно суб'єктивним, оскільки базується не на фактичних даних, а на припущеннях та здогадках представників податкової («має ознаки «транзитера», «податкова вигода», «податкова яма»). Акт як носій доказової інформації, що використовується в якості підстав для притягнення до відповідальності, не має містити ніяких недоведених умозаключень та припущень, а повинен відображати лише фактичні дані.

Всі висновки про «не встановлення доказів фактичного придбання товарів», «неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій», про фіктивність правочинів зроблені лише на підставі зустрічних звірок та невиїзних перевірок контрагентів, на підставі аналізу даних податкової звітності з податку на прибуток, тощо. Встановлення справжніх обставин справи та висвітлення реальної інформації про використання придбаного товару у виробничому процесі, аналізу технологічних потреб позивача та його документообігу податковий орган уникає, реалізовуючи наперед встановлену мету зменшення бюджетного відшкодування.

Позиція податкового органу щодо відсутності реальних правових наслідків і відсутності поставок товару та надання послуг на користь позивача є нечіткою та невизначеною. Фактично відповідач в акті вказує про те, що угода позивача, як і угоди в ланцюзі, є нікчемними, недійсними, фіктивними.

Нереальність правових наслідків і відсутність поставок товару в умовах, коли сторони таких угод стверджують та документально підтверджують протилежне, можливо довести виключно таким належним доказом як рішення суду, яким визнано недійсною або фіктивною зазначену угоду та первинні документи, перелічені в акті перевірки. Визнання такої угоди нікчемною неможливо, оскільки діючим законодавством України передбачена правомірність вчинення угод купівлі-продажу, поставки, підряду, а тому при наявності певних претензій до такої угоди та для її підтвердження або спростування необхідне відповідне рішення суду.

Нікчемною є угода, підстави для визнання її як такої прямо встановлені Законом, усі інші угоди є недійсними. Проте таке визнання можливе лише за умов звернення з відповідним позовом до суду та встановлення ним наявності підстав. Так, фіктивна угода фактично є різновидом недійсної угоди, а факт її укладання без намірів створення реальних правових наслідків, що обумовлені такою угодою, може встановлювати лише суд, - податковий орган позбавлений такої компетенції.

Акт перевірки містить посилання на відсутність у деклараціях з прибутку даних про амортизаційні відрахування деяких контрагентів по ланцюгу АТ «МОТОР СІЧ», що, на думку перевіряючих, свідчить про «неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів». Проте перевірка усіх без винятку контрагентів підприємства не проводилась, висновки є нічим іншим ніж припущенням, оскільки фактично не досліджені умови здійснення господарських операцій. Так, відсутність в деклараціях амортизаційних відрахувань може свідчити лише або про наявність орендованих основних засобів або про неприйняття податковим органом декларацій з відображенням певних витрат з метою забезпечення податкового навантаження.

Крім того, податковий орган зазначає про те, що постачальники постачальника позивача здійснювали операції, що «не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин», вчинені «без ділової мети». Розуміння чи нерозуміння представниками податкового органу причин здійснення діяльності постачальниками інших, ніж позивач, господарюючих суб'єктів об'єктивно не є підставою для визнання в діях підприємства ознак порушення законодавства. Суб'єктивні здібності та цілі осіб, що не мають відношення до діяльності підприємства, не припустимо використовувати в якості підстав для зменшення податкового кредиту та визнання угод нечинними. Подібні дії податкового органу (самостійно визначає, що такі дії є «порушенням» - самостійно таке «порушення» встановлює - самостійно застосовує відповідні негативні наслідки за вчинення такого «порушення» суб'єктом господарювання) несумісні з принципами, закріпленими ст. 19 Конституції України.

Виконання постачальником свого конституційного обов'язку щодо сплати податку до бюджету, надання податковому органу первинних документів і пояснень, не змінює результати діяльності позивача.

Облік операцій з безпосередніми постачальниками здійснювався на підставі первинних документів, що підтверджують придбання товару, сплату на користь зазначеного підприємства коштів (з урахуванням податку), та отриманих податкових накладних. Перевірка правильності ведення податкового обліку та складання звітності іншим підприємством не входить до компетенції позивача, а є обов'язком податкового органу, на обліку в якому перебувають перелічені в акті платники податків.

Застосування відповідальності у вигляді зменшення податкового кредиту позивача фактично змінює правові засади застосування відповідальності при порушеннях діючого законодавства - за порушення, що можливо вчинені однією особою, покладається відповідальність на інших осіб, що є неприпустимим, тобто, запроваджується колегіальна відповідальність за порушення законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, в той час, коли Конституцією України закріплюється індивідуальний характер відповідальності. Відповідальність за можливе неперерахування податку, сплаченого позивачем своєму контрагенту, до бюджету є відповідальністю виключно такого контрагента.

Крім того, товаротранспортна накладна не є одним єдиним документом, як на цьому наполягає податковий орган, на підставі якого здійснюється бухгалтерський облік. Саме нормативні документи з питань регулювання бухгалтерського обліку можуть встановлювати перелік первинних документів, тим більш форма яких є єдиною та обов'язковою для усіх суб'єктів господарювання, на підставі яких здійснюється «списання товарно-матеріальних цінностей, облік на шляху їх переміщення, оприбуткування, складський, оперативних та бухгалтерський облік, а також розрахунки за перевезення вантажу». Зазначене в акті використання ТТН як єдино можливого документу з наведеною вище метою передбачено Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997.

Міністерство транспорту та зв'язку здійснює державне управління в галузі транспорту, здійснює заходи щодо забезпечення безпеки на транспорті, з метою чого розроблює та впроваджує правила перевезення людей, вантажів. Проте такі повноваження не передбачають регулювання питань методології обліку товарно-матеріальних цінностей на складах та у виробництві підприємств, що не входять до сфери управління Міністерства.

Натомість Положенням про Міністерство фінансів України прямо передбачені функції МФУ щодо «здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складання фінансової і бюджетної звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського Союзу та запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності». Проте жоден з документів, затверджених МФУ в галузі бухгалтерського обліку, не містить в якості обов'язкових умов підтвердження факту здійснення господарських операцій отримання від постачальника єдино можливого документу - товаросупровідної накладної, оскільки вона містить відомості про товар, що необхідні для організації перевезень, проте вона не є розрахунковим документом, за яким покупець та постачальник здійснюють розрахунки один з одним йна підставі якого відображаються в балансі зміни в активах та зобов'язаннях підприємства.

Протиправність висунутих звинувачень відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства у ненаданні товарно-транспортних накладних полягає в тому, що оформлення ТТН передбачене не вимогами податкового законодавства, а положеннями транспортних відомчих норм. Законом України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001, який є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, аніж накази міністерств, передбачено, що ТТН не є єдиним товарно-транспортним документом, більш того, законом не надається таке визначення та сфера застосування ТТН. ТТН є необхідним лише під час здійснення перевезення ТМЦ (транспортного процесу) та здійснення розрахунків за перевезення вантажу, обліку виконаної роботи з перевезення, списання витрачених при перевезенні ТМЦ (пального, запчастин, механізмів, агрегатів у випадку виходу їх з ладу при здійсненні перевезення та таке інше).

Правила перевезення видані на виконання Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, Сама Програма розроблена відповідно до Державної програми боротьби зі злочинністю, зокрема, на виконання рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 18.02.1994, а не з метою побудови платником податку свого податкового та бухгалтерського обліку в частині прийняття-передачі ТМЦ.

Постановою Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» не передбачено обов'язкової наявності ТТН у водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, а лише вимагається наявність накладної або іншого документа, що підтверджує право власності на вантаж.

Діюче бухгалтерсько-податкове законодавство, в тому числі Податковий кодекс України, не передбачає переліку чітко визначених первинних документів, які виключно здатні підтвердити ті чи інші господарські операції. Порушення вимог Податкового кодексу України встановленням певних обмежень, передбачених відомчими документами Міністерства транспорту, з точку зору принципів спеціалізації та ієрархії нормативно-правових актів за юридичною силою, та обґрунтування податковим органом встановлених порушень не нормами податкового законодавства, а такими не спеціалізованими актами без врахування сфери їх застосування, що прямо передбачена в таких наказах, є вкотре доказом порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України.

У позивача в наявності є, і це не заперечується у акті перевірки, видаткові та податкові накладні, розрахункові та платіжні документи, приходні ордери, акти виконаних робіт, тобто в наявності є всі первинні бухгалтерські документи, які викликають зміну у зобов'язаннях підприємства та структурі його активів і капіталу.

Дії СДПІ у випадку донарахування позивачу податкових зобов'язань не мають об'єктивного підґрунтя та суперечать основним засадам правового устрою в Україні.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012 №№ 0001000025, 0001010025, 0000990025. В судовому засіданні представники позивача підтримують позов, надаючи пояснення, аналогічні, викладеним в позовній заяві. Просять позов задовольнити.

Відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, зазначивши в запереченнях, що в ході проведення перевірки встановлено, що АТ «МОТОР СІЧ» мало взаємовідносини з контрагентами, по яким встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок товарів, а саме:

ФОП ОСОБА_2 знаходиться на обліку у Основ'янській МДПI м. Харкова (Комінтернівський район) Харківської області ДПС, основний вид діяльності - неспецiалiзована оптова торгівля. ФОП ОСОБА_2 у лютому, квітні та травні 2012 року було реалізовано АТ «МОТОР СІЧ» комплектуючі для вогнегасника, порошковий матеріал, підшипники та виконано роботи по розробці научно-технічної продукції на суму 183161,67 гривень.

Роботу по розробці научно-технічної продукції, надану ФОП ОСОБА_2 по договору №8-Д/2011(УГК) від 01.12.2011, відображено в бухгалтерському обліку в травні 2012 року, на підставі актів прийому-здачі від 30.04.2012, на суму 84000 гривень. Сплату авансу за роботу по розробці научно-технічної продукції, що надається ФОП ОСОБА_2 по договору №10-Д/2012(УГК) від 01.03.2012 в розмірі 11250 гривень і по договору №12-Д/2012(УГК) від 02.04.2012 в розмірі 33333,33 гривень, в перевіряємому періоді підприємство до витрат не включало, так як робота ще не виконана. Вартість комплектуючих для вогнегасника в перевіряємому періоді до витрат не включено.

При проведенні перевірок ФОП ОСОБА_2 виявлено, що кількість найманих працівників складає 2 чоловіка. Інформація щодо використання підприємцем у своїй діяльності офісних, виробничих, торгівельних, складських приміщень відсутня; за даними серверу УДАІ ГУМВС України в Харківській області рахується легковий автомобіль марки DAEWOO Lanos.

Постачальниками ФОП ОСОБА_2 є ПП «Вікторія», ТОВ «Фортуна Люкс», ТОВ «НВО СКАД», ТОВ «Аркада і К». На підставі інформації, наданої податковими інспекціями, на обліку в яких знаходяться вказані контрагенти, встановлено наявність ознак «фіктивності», неможливість проведення перевірки в зв'язку з відсутністю підприємств за фактичною адресою та наведено опитування керівника, який виконував повноваження за винагороду.

ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку у ДПI у Жовтневому районі м. Запоріжжя. Основний вид діяльності - оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням. ОСОБА_1 у серпні й вересні 2011 року реалізував позивачу сповіщувачі та надав послуги з монтажу охоронної сигналізації на суму 7 073,55 гривень. Договір між АТ «Мотор Січ» та ФОП ОСОБА_1 не укладався. Від останнього отримано пояснення, що договори з контрагентами зазвичай укладаються в усній формі. Щодо транспортування товару, придбаного у ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ОСОБА_1 надав пояснення, що перевезення придбаної продукції здійснювалось власними зусиллями, але найману працю він не використовує. За податковою адресою підприємство відсутнє.

Постачальниками ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.» є ТОВ «ВІП СОЮЗ», ТОВ «ФАРБЕГУТ». На підставі інформації, наданої податковими інспекціями, на обліку в яких знаходяться вказані контрагенти, встановлено неможливість проведення зустрічної звірки, фактичне місцезнаходження підприємства та його посадових осіб не встановлено. Отримано висновок спеціаліста №122 від 29.02.2012 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західний залізниці, в якому зазначено, що підписи на уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з ПДВ виконані однією особою, а підписи від імені директора гр. ОСОБА_4 в свідоцтві №100325619 про реєстрацію платника ПДВ виконані іншою особою. Загальна чисельність працюючих - 1 чоловік; згідно з проведеним аналізом податкової та статистичної звітності встановлено, що виробниче обладнання, транспортні засоби й торгівельне обладнання відсутнє. Декларації з ПДВ за серпень, вересень 2012 року визнані недійсними.

Постачальником ТОВ «ФАРБЕГУТ» є ТОВ «Мідек». ДПІ встановлено неможливість проведення зустрічної звірки вказаного підприємства у зв'язку з тим, що копії документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мідек» за січень 2012 року надано працівникам УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, проте, відповідно до відповіді останнього, такі документи не вилучались. При відвідуванні адреси реєстрації директора підприємства ТОВ «Мідек» ОСОБА_5 встановлено, що за вказаною адресою зареєстрований, але зі слів сусідів за вказаною адресою фактично не мешкає, про підприємства ніколи не чули. Встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

ТОВ «Запорізький графіт» знаходиться на обліку в ДПI в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя. Основний вид діяльності - виробництво іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших групувань. ТОВ «Запорізький графіт» у січні 2011 року було реалізовано АТ «МОТОР СІЧ» графітові вироби на суму 70 140 гривень. Постачальником ТОВ «Запорізький графіт» є ТОВ «Ілтеріс» (Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська). ДПІ встановлено, що ТОВ «Запорізький графіт» з ТОВ «Ілтеріс» уклав договір поставки, згідно з яким поставка товару відбувається покупцем шляхом відвантаження товару постачальником через службу доставки. Кількість працюючих на ТОВ «ІЛТЕРІС» у штаті - 1 особа, за цивільно-правовими договорами - 11 осіб. Крім того, встановлено відсутність інформації щодо виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність за місцезнаходженням.

ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» знаходиться на обліку у ДПI у Комунарському районі м. Запоріжжя. Основний вид діяльності - неспецiалiзована оптова торгівля. ТОВ «БК «Паллада» у липні та вересні 2011 року було реалізовано АТ «МОТОР СІЧ» перетворювачі та металопластикові віконні блоки на суму 16651,67 гривень; договір ними не укладався. 01.11.2011 підприємство оформило акт вводу в експлуатацію на перетворювачі в кількості 13 штук та одночасно нарахувало знос в розмірі 50% від первісної вартості перетворювачів - 7330 гривень. Актом на списання від 01.02.2012 списано перетворювачі в кількості 8 штук та одночасно нараховао залишкові 50% від первісної вартості 8 перетворювачів - 4 080 гривень. ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя складено акт № 33/2221/34830179 від 11.05.2012 та № 38/2221/34830179 від 14.05.2012 про неможливість вручення посадовим особам ТОВ «БК «Паллада» наказу на проведення перевірки й про невстановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб) ТОВ «БК «Паллада».

ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області отримано постанову від 23.04.2012 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «БК «Паллада». Розглянувши матеріали карної справи № 697, слідчий встановив, що ТОВ «БК «Паллада» перераховувало грошові кошти ПП «Венсан», яке було зареєстровано з метою здійснення фіктивного підприємництва.

ФОП ОСОБА_6 знаходиться на обліку у Бердянській ОДПІ, основний вид діяльності - оптова торгівля текстильними товарами. ФОП ОСОБА_6 у грудні 2011 року було реалізовано позивачу скатерті плямостійкі, в'єтнамки з тисненням, шапочки для душу, бахіли, гель для миття тіла, дозатор-освіжувач повітря, штори з ламбрекенами, покривала та вішалки напольні металеві, номерниі брелоки для ключів - на 114828,3 гривень. За результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_6 не використовував у підприємницькій діяльності працю найманих осіб (у т.ч. членів сім'ї). Його постачальником є ТОВ «АКПД Плюс», яке за юридичною адресою не знаходиться. Крім того, встановлено, що у ТОВ «АКПД ПЛЮС» відсутні будь-які складські та інші приміщення, транспортні засоби, інша техніка чи обладнання, призначене для забезпечення здійснення господарської діяльності, кількість працюючих становить 5 чоловік.

ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ» знаходиться на обліку у ДПI у Шевченківському районі м. Запоріжжя; основний вид діяльності - оптова торгівля хімічними продуктами. ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ» у вересні 2011 року реалізувало АТ «МОТОР СІЧ» спирт, розчинник, ацетон та нефрас на 504676,68 гривень. Постачальниками ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ» є ПП «ГАРЛЕН», ПП «ІТРАН», якими не надано до перевірки податкові накладні.

ТОВ «Юкун» знаходиться на обліку у ДПI у Жовтневому районі м. Запоріжжя; оновний вид діяльності - оптова торгівля паливом. Директор, бухгалтер - одна особа - ОСОБА_7 Основні фонди, виробничі запаси та транспортні засоби відсутні, чисельність працівників 4 особи. Документів та пояснень до ДПІ не надано. Відносно директора, бухгалтера ТОВ «Юкун» ОСОБА_7 порушено карну справу №8312/04 за ознаками злочину, передбаченими ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

ТОВ «Авіа Макс» знаходиться на обліку у Вінницькій ОДПІ.основний вид діяльності - неспецiалiзована оптова торгівля. Ним у січні 2012 року було реалізовано позивачу термометри та крісло рятівне на суму 28910 гривень. ДПІ встановлено, що, станом на 04.10.2012, чисельність працюючих становить 8 осіб, за сумісництвом - 1 особа, власні будівлі й виробничі площі відсутні. Також встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від контрагентів-постачальників ТОВ ПП «Прилукихімснаб», ТОВ «Асторія Груп», ТОВ «Едвентайзінг-Експерт», ТОВ «Сорента», а відповідно, відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) по ланцюгу, що свідчить про безтоварність операцій.

Постачальниками ТОВ «Авіа Макс» є ПП «Прилукихімснаб», ТОВ «Асторія Груп», ТОВ «Едвентайзінг-Експерт», ТОВ «Сорента». На підставі інформації, наданої податковими інспекціями, на обліку в яких знаходяться вказані контрагенти, встановлено неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з відсутністю підприємства за фактичною адресою, відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність трудових ресурсів.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) ПП «Прилукихімснаб» контрагентам-покупцям у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ «Асторія Груп» та ТОВ «Едвентайзінг-Експерт» (розпочато ліквідаційну процедуру).

Відповідно до пояснення від 23.05.2012 засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Едветайзинг-Експерт» ОСОБА_8, остання підписала довіреність та інші документи, із змістом яких не знайомилась. При перереєстрації ТОВ «Едветайзинг-Експерт» на своє ім'я підприємства розуміла, що робить це з метою прикриття незаконної діяльності невідомих осіб, й у зв'язку із скрутним матеріальним становищем погодилась на це.

АТ «МОТОР СІЧ» до перевірки не було надано сертифікатів виробника на товар, отриманий від ФОП ОСОБА_2; товарно-транспортних накладних/подорожніх листів або інших документів, підтверджуючих перевезення товару, отриманого від ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Запорізький графіт», ТОВ «БК «Паллада», ФОП ОСОБА_6, ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ», ТОВ «Юкун», ТОВ «Авіа Макс», тому неможливо підтвердити здійснення поставок товарів від вказаних підприємств на адресу позивача.

Відповідно, позивачем завищено суму витрат за I півріччя 2012 року на 104580 гривень по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 та завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ - 36 633 гривень; завищено суму витрат за IІ-ІV квартали 2011 року на 7074 гривень по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1, завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ - 1414 гривень; завищено суму валових витрат за I квартал 2011 року на 54390 гривень по взаємовідносинам з ТОВ «Запорізький графіт», завищено суму витрат за IІ-ІV квартали 2011 року на 15750 гривень, завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ - 14028 гривень; завищено суму витрат за IІ-ІV квартали 2011 року на 9322 гривень по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Паллада», завищено суму податкового кредиту по ТОВ «БК «Паллада» на суму ПДВ - 3330 гривень; завищено суму витрат за IІ-ІV квартали 2011 року на 334 гривень та 1 півріччя 2012 року на 109415 гривень по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_6, завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ - 22966 гривень; завищено суму витрат за IІ-ІV квартали 2011 року на 84793 гривень та 1 півріччя 2012 року на 130192 гривень по взаємовідносинам з ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ», завищено суму податкового кредиту по ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ» на суму ПДВ - 42996 гривень й по ТОВ «Юкун» на сму ПДВ - 85 833 гривень; завищено суму витрат за 1 півріччя 2012 року на 28910 гривень по взаємовідносинам з ТОВ «Авіа Макс», завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ - 5782 гривень.

Враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати, які включаються до податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіркою повноти визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню, встановлено її завищення на 202309 гривень.

У вересні 2009 року, січні, серпні, вересні, жовтні, грудні, березні 2011 року, червні та липні 2012 року суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню з урахуванням уточнюючих розрахунків та попередніх перевірок, задекларовано у межах від'ємного значення, отже, суми ПДВ, включені до податкового кредиту у зазначені податкові періоди, у розмірі 202309 гривень в повному обсязі приймають учать у розрахунку бюджетного відшкодування. Суми ПДВ, які не приймають участь в розрахунках бюджетного відшкодування, вплинули на завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації липня 2012 року) у розмірі 13673 гривень, а саме: ПМП «Демаркет Б-ХХ» - 10313 гривень, ФОП ОСОБА_2 - 3360 гривень.

У судовому засіданні представники відповідача просять відмовити у позові з підстав, зазначених у запереченнях.

Вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке:

судом встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП в м. Запоріжжя ДПС, правонаступником якої є СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «МОТОР СІЧ» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами наведеними у додатку №1 до акту перевірки за період з 01.09.2009 по 31.07.2012, висновки якої викладено в акті № 496/25-1/14307794 від 20.11.2012. Зокрема, зазначено про порушення позивачем: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі - Закон №334), п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 119777 гривень; п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.3, абз. 4 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 199309 гривень й завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації липня 2012 року), на 13673 гривень.

05.12.2012, на підставі акту, СДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення у відношенні ПАТ «МОТОР СІЧ»: № 0000990025, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 199309 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 92641,5 гривень; № 0001000025, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 13 673 гривень; №0001010025, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 159381,5 гривень, в т.ч. 119777гривень - за основним платежем, 39604,5 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). В результаті адміністративного оскарження вказані рішення залишені без змін.

В акті перевірки зазначено, що реальність здійснення господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Запорізький графіт», ТОВ «БК «Паллада», ФОП ОСОБА_6, ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ», ТОВ «Юкун», ТОВ «Авіа Макс» неможливо підтвердити у зв'язку з ненаданням останніми документів для перевірки й ненаданням позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) на підтвердження перевезення товару від вказаних контрагентів (т.1 а.с. 47-68). Крім того, СДПІ перевірено контрагентів ФОП ОСОБА_2 по ланцюгу постачання та зроблено висновки про наявність ознак «фіктивності» підприємств та неможливість фактичного здійснення такими контрагентами господарських операцій через відсутність майна, належної штатної чисельності працівників, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності тощо.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 поставив позивачу сповіщувачі, кабель, короби та закріпні для кабелю, шурупи, дюбелі, проволоку, ізоляційну стрічку, клей та виконав роботи з монтажу охоронної сигналізації й перевірки системи, що підтверджується податковими накладними, рахунком на постачання обладнання та виконання робіт, видатковими касовими ордерами, актом здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунком-фактурою, видатковою накладною (т.1 а.с. 91-98).

ТОВ «БК «Паллада» поставило позивачу перетворювачі, віконні блоки, що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами, видатковими накладними, рахунком-фактурою (т.1 а.с. 111-122).

ПП ОСОБА_6 поставив позивачу скатертини плямостійкі, штори з ламбрекенами, карнизи, тюль, в'єтнамки, шапочки для душа, бахили, гель для душу, освіжувачі повітря, покривала, вішалку напільну, номерні брелоки для ключів, що підтверджується податковими накладними, накладними, платіжними дорученнями (т.1 а.с. 123-140).

ТОВ «Авіа МАКС» поставило позивачу крісло рятівне, термометри, що підтверджується податковими накладними, прибутковими ордерами, видатковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами (т.1 а.с. 168-177).

ФОП ОСОБА_2 надав позивачу послуги з аналізу та розробки, поставив комплектуючі для вогнегасника, підшипники, порошковий матеріал, що підтверджується договором на поставку продукції (товару) №3375/12-Д(УЗ) від 23.02.2012, специфікацією №1, актами прийому-передавання, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, видатковими накладними, прибутковими ордерами (т.1 а.с. 186-225).

ТОВ «Запорізький графіт» поставило позивачу пластину графітову, блоки графітові та графіт, що підтверджується податковими накладними, прибутковими ордерами, видатковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами (т.1 а.с. 99-110).

ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ» поставило позивачу нефрас, ізопропиловий спирт, розчинник, що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами, видатковими накладними, рахунками на оплату (т.1 а.с. 141-167).

ТОВ «Юкун» поставило позивачу фільтрувальні станції, насоси, ультрафіолетові бактерицидні установки, автоматичну станцію дозування розчинів дезінфекаторів, насоси для дезінфекторів, установку для пом'якшення води, автоматичні дозатори для дезінфекаторів, що підтверджується договором купівлі-продажу №4319/12-Д (УСиСР) від 19.03.2012, специфікацією від 19.03.2012, актом №462, податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, видатковими накладними (т.1 а.с. 178-185).

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення».

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Згідно з п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, «сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду».

Відповідно до п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010, «у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті».

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Відповідно до абз. 1 п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам. В акті перевірки не зазначено про невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства або вчиненим правочинам, тому вони є достатньою підставою для відображення позивачем зазначених господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Витрати на придбання товарів у вищезазначених контрагентів включені позивачем до складу валових витрат, оскільки реально понесені на придбання ТМЦ, що використовуються в процесі господарської діяльності. Їх здійснення підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Податковим законодавством України не передбачено інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів - таких як декларування контрагентом своїх податкових зобов'язань, обов'язкова сплата постачальниками по ланцюгу поставки сум ПДВ до бюджету. Відповідно, податковий кредит повинен формуватися за умови списання платником податків грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг)/отримання ним товару та повинен підтверджуватися первинними документами.

Нормами податкового законодавства не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі недекларування контрагентом своїх податкових зобов'язань та/або несплати ними сум податку на додану вартість до бюджету. Покупець не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Акт перевірки містить висновки про відсутність ТТН як причину відсутності документального підтвердження господарської операції та наявності помилок у відображенні результатів господарської операції в податковому та бухгалтерському обліку (т.1 а.с. 47 - 68).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з п. 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах:

- фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;

- товарно-транспортна накладна;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Проте, відповідно до п. 2 даного Переліку, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тобто, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб такий документ не потрібен.

Отже, для перевезення вантажів юридичною особою для власних потреб наявність товарно-транспортної накладної не передбачено законодавством, а передбачено накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж. Оскільки позивач здійснював перевезення для власних потреб та не є перевізником, не працює на договірних умовах, то й немає потреби в наявності товарно-транспортної накладної. Накладні на товар, передбачені вищевказаним Переліком, наявні на підприємстві.

Відповідно до п. 1, пп.пп. 11.4-11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику».

Судом встановлено, що позивач придбав у ТОВ «Запорізький графіт» пластину графітову, блоки графітові та графіт, у ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ» - нефрас, ізопропиловий спирт, розчинник, у ТОВ «Юкун» - обладнання для басейну (фільтрувальні станції, насоси, ультрафіолетові бактерицидні установки, автоматичну станцію дозування розчинів дезінфекаторів, насоси для дезінфекторів, установку для пом'якшення води, автоматичні дозатори для дезінфекаторів), тобто специфічні товари, які потребують спеціального транспорту (або великовантажного) для їх перевезення. Проте, позивач не надав ані ТТН на підтвердження транспортування такого товару, ані інших доказів. Відповідно, реальність здійснення господарських відносин з зазначеними контрагентами підтвердити неможливо.

В акті перевірки зазначено про використання позивачем відносин з фірмами, які мають ознаки «фіктивності» для формування власного податкового кредиту.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини», а відповідно до ч. 1 ст. 202, «правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, «договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору».

Відповідно до ст. 204 кодексу, «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним».

Таким чином, визнання правочинів фіктивними не відноситься до компетенції органів Міндоходів або ДПС, а є прерогативою суду. Тому висновки акта не відповідають зазначеним нормам, які встановлюють, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, «у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що повноваження щодо визнання правочинів такими, що порушують вимоги відповідності інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, також відноситься до компетенції судів, а не органів ДПС.

Відповідно до п. 18 Постанови Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 234 Цивільного кодексу України, «фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним».

Враховуючи вищевикладене, правочин є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або судом. Отже, відповідачем ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні не надано доказів, які б підтвердили фіктивність правочинів позивача або їх невідповідність нормам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст.626 Цивільного кодексу України, «договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків», а згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України, «відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».

Таким чином, суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2014 у справі №333/1775/13-к ОСОБА_9 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, ОСОБА_10 - винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, й встановлено, що ОСОБА_9 здійснювала юридичну, бухгалтерську та податкову допомогу ТОВ «БК «Паллада», встановлено її вину щодо фіктивного підприємництва вказаного підприємства (т. 2 а.с. 85-101).

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем положень податкового законодавства з огляду на обставини діяльності іншої юридичної особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за дії цієї особи. Податковий кредит у позивача-покупця та господарські операції з поставки товару відображаються незалежно від того, чи знайшло таке відображення у податковому обліку контрагента та його постачальників по ланцюгу.

Так само відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товару не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, що відбулась між отримувачем товару, який є останнім у ланцюгу.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Притягнення платника податків до відповідальності має відбуватись виключно за порушення норм податкового законодавства, оскільки така відповідальність передбачена спеціальними нормами і є самостійним видом юридичної відповідальності, яка застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності і незалежно від того, чи визнані відповідні угоди недійсними або є нікчемними.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, «рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України».

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. В рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність результатів зустрічних перевірок таких постачальників чи на підставі співставлення податкового кредиту/податкових зобов'язань зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з ПДВ чи валові витрати з податку на прибуток.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Стаття 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 04.12.1990 та стаття 20 Податкового кодексу України містять вичерпний перелік функцій державних податкових інспекцій. З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що відповідачу, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо встановлення фіктивності, нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: № 0000990025 - в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ в частині завищення бюджетного відшкодування у розмірі 66765 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 33382,5 гривень; № 0001000025 - в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 3360 гривень; №0001010025 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 81647,5 гривень, в т.ч. 55714 гривень - за основним платежем, 25933,5 гривень - за штрафними санкціями (штрафами). Тому на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в зазначеній частині та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення на загальну суму 465005 (199309+92641,5+159381,5+13673) гривень. При зверненні до суду з даним позовом було сплачено 2294 гривень (платіжне доручення №126423 від 09.04.2013). Оскільки позов підлягає частковому задоволенню - в частині вимог на загальну суму 185155 гривень (66765+33382,5+3360+81647,5), що складає 39,82% заявлених позовних вимог (185155:465005 х 100%), тому поверненню підлягають витрати у розмірі 913,42 гривень (2294 х39,82%).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 05.12.2012 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі ДПС у відношенні публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ»: № 0000990025 - в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в частині завищення бюджетного відшкодування у розмірі 66 765 гривень та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 33382,5 гривень; № 0001000025 - в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3360 гривень; №0001010025 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 81 647,5 гривень, в т.ч. 55714 гривень - за основним платежем, 25933,5 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «МОТОР СІЧ» судові витрати у розмірі 913 (дев'ятиста тринадцяти) гривень 42 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш