Постанова № 41514384, 14.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2014 року № 826/14187/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного машинобудування»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро скасування податкових повідомлень-рішень від 26 серпня 2014 року № 0003492201, № 0003502201, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного машинобудування» (далі - ТОВ «Завод енергетичного машинобудування», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 серпня 2014 року № 0003492201, № 0003502201.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» зазначає, що господарські операції з ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» мали реальний характер - товари поставлені контрагентом та оплачені позивачем, що підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 29 жовтня 2014 року представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» (код ЄДРПОУ 31645482) зареєстроване 28 листопада 2001 року у Виконавчому комітеті Харківської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 28 листопада 2001 року № 14801050003009239. Податкова адреса позивача: 61034, Харківська область, м. Харків, Ленінський район, вул. Полтавський шлях, буд. 188-А.

ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06 грудня 2001 року за № 15562 та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

Згідно свідоцтва від 20 вересня 2004 року № 36764189 позивач мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 330566326548).

До видів діяльності ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» за КВЕД відносяться: 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, 25.29 Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів, 25.30 Виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення (основний), 25.91 Виробництво сталевих бочок і подібних контейнерів, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі наказу від 10 липня 2014 року № 1366, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» (код ЄДРПОУ 31645482) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» (код ЄДРПОУ 32905858) за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, за результатами якої складено акт від 28 липня 2014 року № 1814/26-53-22-01-21/31645482.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 766 279, 00 грн., у тому числі: за серпень 2013 року в сумі 560 513, 00 грн., за вересень 2013 року в сумі 205 766, 00 грн.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 727 965, 00 грн., у тому числі: за 2013 рік в сумі 727 965, 00 грн.;

- підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1, підпункту 2.4, підпункту 2.16 пункту 2, підпункту 3.2 пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704.

Позивачем подано до податкового органу письмові заперечення від 04 серпня 2014 року № 3336/656 (вх. ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 13 серпня 2014 року № 13844/10) на акт перевірки від 28 липня 2014 року № 1814/26-53-22-01-21/31645482, за результатами розгляду яких відповідачем висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

26 серпня 2014 року на підставі акту перевірки від 28 липня 2014 року № 1814/26-53-22-01-21/31645482 ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003492201, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України, відповідно до пункту 123.1 статті 123 розділу 2 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1149418,50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 766 279, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 383 139, 50 грн.;

- № 0003502201, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України, відповідно до пункту 123.1 статті 123 розділу 2 Податкового кодексу України за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1091947,50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 727 965, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 363 982, 50 грн.

Незгода з вказаними рішеннями обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «Завод енергетичного машинобудування», виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

Так, на час виникнення спірних правовідносин визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія».

В підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем надано відповідні письмові докази.

Зокрема, надано договір поставки від 15 травня 2012 року № 025-12, укладений між ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» (постачальник) та ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, згідно із специфікаціями до Договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний договір та оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Вказаний договір підписаний директорами ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» та ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» та скріплені печатками підприємств.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав: специфікації, видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Досліджені в судовому засіданні вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ТОВ «Завод енергетичного машинобудування».

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо відсутності факту поставки товару позивачу ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія», з огляду на наступне.

Відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» типовими формами первинного обліку роботи вантажного автомобіля є зокрема, товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН).

Згідно з пунктом 2 вказаного наказу застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 № 493 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Пунктом 11.5. пункту 11 Правил передбачено: товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно з підпунктом 11.7. пункту 11 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються перевізнику.

З урахуванням викладеного досліджені товарно-транспортні накладні є належним доказом факту поставки товару (труби, листи, шипи тощо) від ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія».

Водночас, суд не може прийняти до уваги посилання ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на довідку від 08 лютого 2014 року № 66/04-62-22-3/32905858 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» (код ЄДРПОУ 32905858) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «ЕНЕРГО КОМ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38384412), їх реальності та повноти відображення в обліку за період за серпень 2013 року», як на доказ відсутності у ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» права на включення сум по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» до податкового кредиту та валових витрат, оскільки вказаний акт стосується взаємовідносин ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» з його контрагентом - ТОВ «ЕНЕРГО КОМ СЕРВІС», та ніяких чином не стосується позивача.

Окрім цього, реальність виконання вказаного вище договору підтверджуються рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 липня 2014 року по справі № 904/1005/14 за позовом ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» до ТОВ «Завод енергетичного машинобудування», ТОВ «Аксіома Інвест» про стягнення заборгованості за договором поставки № 025-12 від 15.05.2012 року у загальному розмірі 4 326 778, 35 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 43 267, 79 грн., що набрало законної сили 08 серпня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Інших доказів неможливості виконання фінансово-господарських зобов'язань ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» відповідачем суду не надано.

У той же час, контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що сукупність наведених вище первинних документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договору поставки та не дає підстав для сумніву щодо реальності його вчинення.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового Кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 149 418, 50 грн. (766 279, 00 грн. - основний платіж, 383 139, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26 серпня 2014 року № 0003492201, а також збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1 091 947, 50 грн. (727 965, 00 грн. - основний платіж, 363 982, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26 серпня 2014 року № 0003502201 було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2014 року № 0003492201, № 0003502201 підлягають скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків та прийнятого рішення не надав жодних доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного машинобудування» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 26 серпня 2014 року № 0003492201, № 0003502201.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного машинобудування» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко