Постанова № 41514383, 08.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2014 року 08:36 № 826/13155/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Іконнікової О.Ю., за участю представників: позивача - Скрибки А.В., відповідача - Килівника Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІЛЕНД»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання протиправними дій та визнання висновків такими, що не відповідають дійсності, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 вересня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІЛЕНД» (далі - ТОВ «АРІЛЕНД», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач), що виразилися у складанні (акту) довідки документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.07.2014 р. № 1687/26-59-22-03-18/37080736 та визнання висновків, викладених в (акті) довідці перевірки такими, що не відповідають дійсності.

Як встановлено під час розгляду справи, за наслідками проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача 25 липня 2014 року був складений акт № 1687/26-59-22-03-18/37080736.

Разом з тим, на першій сторінці даного акту була допущена описка, і замість найменування документу «Акт» було вказано «Довідка».

За наслідками розгляду заперечень до Довідки від 25.07.2014 р. № 1687/26-59-22-03-18/37080736, контролюючим органом у своїй відповіді від 08.08.2014 р. № 9943/10/26-59-22-03 було виправлено зазначену описку.

За вказаних обставин, розгляду в даній адміністративній справі будуть вимоги саме щодо визнання протиправними дій відповідача, що виразилися у складанні Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.07.2014 р. № 1687/26-59-22-03-18/37080736 та визнання висновків, викладених у вказаному акті перевірки такими, що не відповідають дійсності.

Позовні вимоги мотивовано тим, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на контролюючий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту перевірки не приймалось.

На думку позивача, відповідач, використовуючи висновки акту перевірки, не вчинив передбачених законом дій, а саме не прийняв податкове повідомлення-рішення.

Крім того, на думку позивача, контролюючим органом під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки неправомірно взяті до уваги дані Акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «САПСАН-ЮГ» (код за ЄДРПОУ 34059455) за період діяльності з 01.01.2013 р. по 28.02.2014 р.» № 238/22-03/34059455 від 16.04.2014 р. (далі - Акт № 238/22-03/34059455), яким контролюючий орган (ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) не встановив факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «САПСАН-ЮГ» та ТОВ «АРІЛЕНД» за грудень 2013 року.

Використавши вказаний акт, відповідач, без будь-яких додаткових даних, без перевірок та рішення суду, самостійно встановив відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товару (послуг) у підприємств-постачальників: ТОВ «САПСАН-ЮГ», ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ», ТОВ «ДЕСКО ЮКРЕЙН» та по операціях з продажу ТОВ «АРІЛЕНД» цього товару (послуг) підприємствам-покупцям за період грудень 2013 року в розумінні ст. ст. 22, 135, 185 Податкового кодексу України.

Разом з тим, позивач в своєму позові вказує на презумпцію правомірності правочину, на відсутність будь-яких рішень судів у цивільній чи господарській справах, вироку суду у кримінальній справі, які б підтверджували недійсність укладених між ним та його контрагентами правочинів. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, ну думку позивача, він не повинен нести відповідальності за дотримання податкового законодавства своїми контрагентами, адже юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і застосовується лише до тих, хто вчинив правопорушення.

Використовуючи своє конституційне право на судовий захист власних прав та інтересів, позивач з вимогами про визнання протиправними дій відповідача, що виразилися у складанні акту та визнання висновків, викладених в акті, такими, що не відповідають дійсності, звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення, в яких зазначає, що відповідно до обставин, передбачених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, керівником суб'єкта владних повноважень прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання.

Також, на переконання контролюючого органу, він під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача діяв у чіткій відповідності до приписів норм чинного законодавства.

Крім того, відповідач вказує на те, що акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, який встановлює, змінює або скасовує норми права чи породжує права та обов'язки суб'єкта, якому він адресований. Акт перевірки фіксує встановлення певних фактів, цей документ не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Також, встановлення в акті перевірки факту відсутності реальної можливості поставок послуг та товарів підприємству позивача від його контрагентів-постачальників (ТОВ «САПСАН-ЮГ», ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ», ТОВ «ДЕСКО ЮКРЕЙН») не тягне за собою жодних юридичних наслідків до таких угод та є лише позицією контролюючого органу, яка за наявності підстав, має бути доведена в суді.

Як наслідок, викладені в акті перевірки висновки та власне сам акт не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, що в свою чергу виключає можливість такого платника податків, з урахуванням ст. 17 КАС України, на їх оскарження в судовому порядку.

Також, відповідач вказує на те, що судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІЛЕНД» (ідентифікаційний код юридичної особи 37080736) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 21.04.2010 р. за № 10741020000036425. Вказане товариство розташоване за адресою: 04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Печенізька, будинок 8.

ТОВ «АРІЛЕНД» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.04.2010 р. за № 38973, на час проведення перевірки та складання акту товариство перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва № 100284610 від 20.05.2010 р. ТОВ «АРІЛЕНД» є платником податку на додану вартість з 20.05.2010 р. (індивідуальний податковий номер 370807326591).

В період з 23.07.2014 р. по 24.07.2014 р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІЛЕНД», код за ЄДРПОУ 37080736 з питань формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по фінансово-господарських операціях з платниками податків, за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт № 1687/26-59-22-03-18/37080736 від 25.07.2014 р. (далі - Акт № 1687/26-59-22-03-18/37080736).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «АРІЛЕНД» вимог пп. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п. 45.2 ст. 45, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, ст. 93 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст. 9, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (зі змінами та доповненнями), що свідчить про непідтвердженність реальності здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки, у зв'язку із чим задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період були зменшені до « 0».

Позивачем до контролюючого органу були подані заперечення від 01.08.2014 р. № 01/08/2014.

У висновку відповідача від 08.08.2014 р. № 9943/10/26-59-22-03, складеного за результатами розгляду заперечень, висновки, викладені в акті № 1687/26-59-22-03-18/37080736 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Незгода з діями відповідача, що виразилися у складанні акту та визнання висновків, викладених у акті перевірки такими, що не відповідають дійсності обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ «АРІЛЕНД», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

В статті 75 ПК України визначені види перевірок.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Статтею 78 ПК України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Також, згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

У відповідності до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

В п. 86.8 ст. 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, складання акту або довідки за наслідками проведення перевірки віднесено до компетенції відповідача, а зменшення (збільшення) грошового зобов'язання платнику податків може бути здійснено лише шляхом винесення відповідного податкового повідомлення-рішення згідно з ст. 58 ПК України.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви позивач не погоджується з діями контролюючого органу, що виразилися у складанні акту документальної позапланової невиїзної перевірки та висновками акту перевірки.

В той же час, суд звертає увагу на те, що дії по проведенню перевірки, дії щодо формування висновків акту перевірки та безпосередньо дії по складанню акту перевірки є функціональними обов'язками контролюючого органу, які самі по собі не створюють для позивача будь-яких негативних наслідків та не покладають на позивача податкових обов'язків. Дії відповідача в зв'язку із визначенням висновків в акті перевірки та дії по складанню акту не порушують та не можуть порушувати прав позивача, оскільки лише рішення, прийняте за результатами перевірки створює для платника податків правові наслідки у вигляді, зокрема, виникнення обов'язку сплатити певну суму податків.

Крім того, рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі дій контролюючого органу щодо проведення перевірки/звірки, складанню акту перевірки/звірки, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту, зокрема, шляхом пред'явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобов'язань чи штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому, висновки, викладені в акті перевірки, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також обставини, які покладені в основу висновків акту, оцінюються судом нарівні з іншими доказами під час розгляду справи при оскарженні відповідного податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з позовної заяви, предметом заявлених у даній справі позовних вимог по суті є визнання протиправними дій контролюючого органу по визначенню в акті перевірки висновків ДПІ про невизнання правочинів.

Суд звертає увагу на той факт, що зменшення (збільшення) грошового зобов'язання платнику податків може бути здійснено лише шляхом винесення відповідного податкового повідомлення-рішення згідно з ст. 58 ПК України, а не шляхом складання акту за наслідками проведеної перевірки. При цьому, позивачем не оскаржуються дії (бездіяльність) контролюючого органу щодо невинесення таких податкових повідомлень-рішень.

Окрім цього, суд зазначає, що формування відповідачем в акті висновків про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товару (послуг) у підприємств-постачальників: ТОВ «САПСАН-ЮГ», ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ», ТОВ «ДЕСКО ЮКРЕЙН» та по операціях з продажу ТОВ «АРІЛЕНД» цього товару (послуг) підприємствам-покупцям за період грудень 2013 року в розумінні ст. ст. 22, 135, 185 Податкового кодексу України, є особистою (суб'єктивною) думкою службової особи, яка проводила перевірку, і жодним чином не впливають на права та обов'язки платника податків щодо якого проводилась перевірка.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, в п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому, задоволеними можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача, що виразилися у складанні акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.07.2014 р. № 1687/26-59-22-03-18/37080736 та визнання висновків, викладених в акті перевірки такими, що не відповідають дійсності задоволеними бути не можуть, оскільки не мають своїм наслідком відновлення прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІЛЕНД» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.10.2014 р.