Ухвала суду № 41512934, 17.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Київ К/800/62319/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Пахоменков В.І.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013

у справі № 805/110-40/13-а

за позовом Приватного підприємства "Астон"

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013 №0000012201/979 та №0000022201/980.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складений акт від 26.06.2013 №1504/22-1-31054936 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013, а саме:

- №0000012201/979, яким позивачу визначена сума з податку на прибуток за основним платежем 1050000,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 525000,00 грн.;

- №0000022201/980, яким позивачу визначена сума з ПДВ за основним платежем 76177,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 38088,50 грн.

Підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог: пп. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму інших доходів на 5000000,00 грн. за 4 квартал 2012 року, відповідно занижений податок на прибуток на суму 1050000,00 грн.; пп. 14.1.181. п. 14.1. ст.. 14, п. 198.3., 198.6 ст.. 198 Податкового кодексу України, яке призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 76177,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року - 38600,00 грн., серпень 2012 року - 23000,00 грн. та вересень 2012 року - 14577,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», індосамент - передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи.

За приписами п. 4 ст. 4 цього закону, права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Індосант відповідає за наявність та здійснення цього права. Згідно з індосаментом до особи, якій (або у розпорядження якої) передаються права, посвідчені цінним папером (індосата), переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, щодо якої має бути здійснене виконання зобов'язань) або ордерним (із зазначенням такої особи).

Ст. 77 р. 2 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (дата підписання: 07.06.1930, дата приєднання Україною: 06.07.1999, дата набуття чинності Україною: 06.01.2000), визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42).

Згідно зі ст. 13 Уніфікованого закону, індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Статтями 14 та 16 Уніфікованого закону визначено, що якщо індосамент є бланковим, то держатель векселя може, зокрема, передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту. Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Відповідно до ст. 38 Уніфікованого закону, держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Таким чином, враховуючи наведені норм, бланковим індосаментом не визначаються особи, щодо яких має бути здійснене виконання зобов'язань, та діючим законодавством не передбачено заборони сплати за векселем поза встановленого строку сплати.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Каллісто плюс» був укладений договір купівлі-продажу продукції № 1/11 від 01.11.2006.

Відповідно до угоди про вексельний платіж від 14.12.2007, у рахунок виконання зобов'язань, які виникли із постачанням товару згідно вказаного договору, позивач передає ТОВ «Каллісто плюс» вексель № 0200164, дата складання - 14.12.2007, дата погашення - через 5 років після пред'явлення на суму 5000000 грн. Згідно реєстру виданих (переданих) та отриманих векселів позивача, вказаному підприємству був переданий простий вексель серія АА № 0200164, дата сплати - 14.12.2012.

Сплата позивачем суми 5000000,00 грн. за векселем підтверджується платіжними дорученнями від 24.12.2012 № 1, № 2. На підставі акта прийому-передачі погашеного векселя від 25.12.2012, вексель ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Укрмашінвест» був повернутий позивачу, у зв'язку із його погашенням.

За наведених обставин, оскільки простий вексель ТОВ «Каллісто плюс» виданий позивачем у відповідності із вказаними вимогами вексельного законодавства, сума за яким у розмірі 5000000,00 грн. була сплачена позивачем, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відсутності у позивача зобов'язання по включенню 5000000,00 грн. до складу інших доходів підприємства за 4 квартал 2012 року.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Термаш», на виконання умов договору постачання від 20.10.2011 №1/27, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактури, актом прийому-передачі. Також, позивачем був наданий паспорт та керівництво по експлуатації печі, яке містить свідоцтво про прийом товару. Придбаний товар зазначений у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 152.

На підтвердження перевезення придбаного товару, в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна, згідно якої позивач власним автомобілем здійснював перевезення печі з м. Дніпропетровська; подорожній лист вантажного автомобіля; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль та оборотно-сальдова відомість.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням №0000022201/980.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль