Ухвала суду № 41512932, 17.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Київ К/800/19007/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013

у справі № 0670/6353/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна"

до Житомирської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2013, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської митниці Державної митної служби України від 12.09.2012 № 41 та № 42.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів стосовно товарів, що переміщуються через митний кордон України за період з 01.09.2009 по 30.06.2012, складено Акт № 23/12/101000000/0020428705 від 28.08.2012, яким зафіксовано порушення позивачем порядку застосування Основних правил інтерпретації УКТЗЕД в редакції Закону України від 05.04.2001 №2371 «Про митний тариф» (зі змінами та доповненнями), ст. 311 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-1V, наказів Держмитслужби України від 31.01.2004 №68, від 30.12.2010 №1561 «Про затвердження Пояснень до УКТЗЕД» при митному оформлені товарів «Ехсееd 1018ЕB, МLLDPE natur поліетилен лінійний в гранулах...», «Запасні частини на різально - спаювальну машину для спаювання дна поліетиленових вкладок» згідно ВМД, наведених у додатку №3, що призвело до невірної класифікації товару згідно УКТЗЕД, як наслідок, до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 372 813,72 грн.; вимог ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-1V, в частині невключення в повному обсязі до митної вартості імпортованих товарів, передбачених даною статтею витрат на їх транспортування, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 27 545,68 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 12.09.2012 прийняті повідомлення-рішення форми "Р": №41, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України, у розмірі 354038,57 грн., в тому числі, за основним платежем 295 907,72 грн. та за штрафними санкціями 58130,85 грн.; №42, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати ПДВ з товарів, що ввозяться на територію України, у розмірі 105069,31 грн., в тому числі, за основним платежем 86587,62 грн. та за штрафними санкціями 18481,69 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 12.09.2012 № 41 та № 42.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачаться, що в період з 2006 по 2011 роки ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" (СП "Житомир - Полісакс", ТОВ "Сторсак Україна"), імпортувало на митну територію України товар "Ехсееd 1018ЕB, МLLDPE natur поліетилен лінійний в гранулах...".

На підставі наданих позивачем зразків товару та довідки експерта, Житомирською митницею 14.08.2006 прийнято рішення про визначення коду названого товару № КТ-101-220-06/15.18.

З урахуванням рішення про визначення коду товару від 14.08.2006, розмитнення вищевказаного товару здійснювалось за кодами 39 011 010 00 (поліетилен лінійний з питомою густиною менш як 0,94), 39 011 090 00 (поліетилен інший з питомою густиною менш як 0,94). Ставка ввізного мита для цієї товарної класифікації встановлена на рівні 0%.

Відповідно до пункту 32 розділу З "Здійснення митних процедур" "Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації", затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005р. № 314, завершення митного оформлення проводиться, зокрема, шляхом поставлення згідно з "Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації" відбитка особистої номерної печатки посадової особи ПМО, яка завершила митне оформлення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що митниця впродовж тривалого періоду здійснювала митне оформлення та випуск у вільний обіг обумовленого товару, виходячи з класифікації товару та відомостей, відображених у власному рішенні про визначення коду товару від 14.08.2006.

Висновки відповідача щодо встановлених порушень щодо класифікації товару у вантажних митних деклараціях, поданих позивачем у період з 01.09.2009 по 30.06.2012, зокрема, висновки про необхідність класифікації товару за кодом - 39 01 90 90 90 (зі сплатою мита за ставкою 5 %) з підстав неправильного визначення коду товару (наявність у базі митних оформлень ЄАІС Держмитслужби інформації, що іншими суб'єктами ЗЕД аналогічний товар декларувався за іншими кодами УКТЗЕД, а зокрема за кодом- 39 01 90 90 90 (ставка мита 5 %), апеляційним судом вірно спростовані, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що різні митні органи підтвердили декларування товару суб'єктами ЗЕД згідно УКТЗЕД, як за кодами згідно УКТЗЕД 3901 10 00, 3901 10 90 00, так і за кодом 3901 90 90 90, що свідчить про відсутність порушень з боку позивача і навпаки вказує на наявність порушень здійснення митного контролю з боку різних митних органів при встановленні (перевірці та підтвердженні) коду УКТ ЗЕД на один і той самий товар.

За змістом ст. 313 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів. Рішення митного органу щодо класифікації товарів є обов'язковим для підприємств і громадян.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 Митного кодексу України).

Аналізуючи вказані норми, апеляційним судом вірно зазначено про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у даній справі не встановлено та відповідачем не наведено.

У відповідності до ст. 267 Митного кодексу України, до митної вартості включаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Разом з тим, до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення, за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на транспортування імпортованих товарів до місця ввезення на митну територію України, позивачем під час митного оформлення товарів, поряд з іншими документами, надані митному органу довідки, видані перевізниками-експедиторами, у яких відображено вартість транспортних витрат по доставці імпортного товару до митної території України.

Слід зазначити, що наявні в матеріалах справи довідки про транспортні витрати відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: містять відомості щодо змісту господарської операції, розподілу сум понесених транспортних витрат по доставці товару до місця ввезення на митну територію України та посвідчують фактичне придбання ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" послуг з перевезення вантажів у контрагентів -перевізників.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у Житомирської митниці Державної митної служби України підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 12.09.2012 № 41 та № 42.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України відхилити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль