Ухвала суду № 41512886, 10.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/800/61386/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013

у справі № 819/1257/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заготсервіс"

до Державної податкової інспекції у Підволочинському районі Тернопільської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.11.2012 № 0000152300 та № 0000142300, та від 19.02.2013 № 000020202300.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Медео-Захід" за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 та з 01.07.2011 по 30.11.2011, складено акт №808/22/30915913 від 16.10.2011, в якому встановлені порушення позивачем: ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228, ст. ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п. 198.1 ст.198, п.200.1 ст.200, абз.1 п.201.10 ст.201 Розділу V Податкового кодексу України, п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №246 від 02.03.2011р., внаслідок чого ТОВ "Заготсервіс" занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню за карткою особового рахунку платника податків та спрямовується до спеціального фонду державного бюджету всього у сумі 761 070,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 213 278,00 грн., за травень 2011 року в сумі 45 870,00 грн., за липень 2011 року в сумі 29 311,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 217 755,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 134 167,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 120 689,00 грн.; та завищення податку на додану вартість, яка в наступному періоді зменшує суму податку, що спрямовується до спеціального фонду державного бюджету, всього у сумі 135952 грн., в тому числі за листопад 2011 року в сумі 135 952,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 01.11.2012 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0000142300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Заготсервіс" по ПДВ на 886 552,50 грн. та № 0000152300, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 135 952,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийнятих рішень, ДПС у Тернопільській області 09.01.2013 прийняте рішення за № 82/144/0/13/10-207 про результати розгляду скарги, яким збільшено податкове повідомлення-рішення ДПІ у Підволочиському районі від 01.11.2012 № 0000142300 в частині 125 480, 50 грн. застосованих штрафних санкцій по податку на додану вартість та залишило без змін податкове повідомлення-рішення №0000152300 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що господарські операції позивача із ТОВ "Медео-Захід" не несуть економічного змісту та не мають реальних наслідків, що свідчить про фіктивний характер вказаних операцій та їх спрямування на неправомірне отримання податкової вигоди.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Заготсервіс" (Покупець) та TOB "Медео-Захід" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 08.04.2011 № 39, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця велику рогату худобу та свиней, вирощених в господарстві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх вартість згідно виставленого рахунку.

Факт здійснення господарської операції між позивачем та TOB "Медео-Захід" підтверджується товарно-транспортними накладними, податковими накладними, приймальними квитанціями, гуртовими відомостями, касовими ордерами, наявними у матеріалах справи.

Також, встановлено, що товарно-матеріальні цінності, які позивачем були придбані у ТОВ "Медео-Захід" були перероблені на ТОВ "Загот-Сервіс" - був проведений забій великої рогатої худоби, що підтверджується забійними відомостями, та в подальшому реалізований ТОВ "Заготсервіс".

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з TOB "Медео-Захід" , що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином, вірними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 01.11.2012 №0000152300 та №0000142300, а також, від 19.02.2013 №000020202300.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області - відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль