Ухвала суду № 41512885, 10.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/800/63509/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013

у справі № 826/3025/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроколор"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.12.2012 №0001112260 та №0001102260; в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 21.11.2012 № 1865 відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Метрос" за період з 01.06.2012 по 30.09.2012, складено акт 30.11.2012 № 1003/22-6/21669345, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 336521,00 грн.; п. 185.1, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового кредиту на загальну суму 320 496,00 грн.

На підставі акта перевірки, 14.12.2012 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001102260, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 420 652,00 грн., у тому числі за основним платежем 336521,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84131,00 грн.; №0001112260, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 400620,00 грн., у тому числі за основним платежем 320496,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 80124,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірних повідомлень-рішень від 14.12.2012, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 08.06.2012 між позивачем (замовник) та ТОВ "Метрос" (виконавець) було укладено договір про надання послуг № М080612.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Метрос" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності: рахунками - фактури, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, відповідно до яких позивач отримав послуги по обслуговуванню тонуючого обладнання. На підтвердження оплати товару позивачем надано виписку по рахунку у банку.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "Метрос", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Посилання податкового органу на акти "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Метрос" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012 по 31.07.2012" від 10.10.2012 № 782/22-6/31238263 та "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Метрос" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2012 по 31.08.2012" від 08.11.2012 № 909/22-6/31238263 судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 14.12.2012 № 0001112260 та № 0001102260.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль