Ухвала суду № 41512760, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/9991/61993/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі № 2а-8673/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест»

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Агро-Інвест») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Червонограді Львівської області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2010 №000060301/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агро-Інвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.04.2010 по 31.05.2010, за результатами якої складено акт №2400/2301/31228240.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2010 №000060301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 339607,00 грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по декларації за квітень 2010 року на суму 339607,00 грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем при реалізації товарів у розрахунку собівартості використано фактурну вартість сировини але на думку податкового органу, в даному випадку, звичайною ціною м'ясопродуктів для визначення ціни реалізації є митна вартість, так як саме на неї був нарахований податок на додану вартість і держмито при проведенні процедури розмитнення. Дана ціна визначена відповідальними особами митниці і зафіксована у вантажно-митних деклараціях.

В матеріалах справи наявні інвойси, фактури та вантажно-митні декларації відповідно до яких ТОВ «Агро-інвест» імпортувало на територію України м'ясопродукти. Дана продукція була реалізована позивачем на митній території України підтвердженням чого є відповідні видаткові накладні.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спору) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому за правилами пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування податком на додану вартість позивачем визначена вірно - відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» - із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни, а п. 4.3 названого Закону, на який посилається відповідач, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Н.Г. Пилипчук (підпис)М.О. Федоров