Ухвала суду № 41512747, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/63609/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2011 по справі №2а-3378/11/1270 за позовом Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2011 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 №0002008012 про збільшення сум грошового зобов'язання на 110176,00грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Луганську 26.09.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.11.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Луганську посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 198.1 статті 198 та пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, статті 228 Цивільного кодексу України, статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Луганську проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2011 року Відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля».

Перевіркою встановлено заниження суми податкового зобов'язання, заявленого у поданій Відкритим акціонерним товариством «Краснодонвугілля» декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що висновок податкового органу ґрунтується на результатах перевірки контрагента позивача, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж-проект», якою встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, відсутність підприємства за юридичною адресою, невиконання обов'язки зі сплати податкових зобов'язань, з огляду на що угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж-проект» є нікчемними.

За наслідками перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Луганську складено акт від 21.03.2001 №192/08-2/32363486 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 №0002008012, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 110176,00грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж-проект» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором, податковими накладними, актами виконаних робіт, шляховими листами та рахунками, ліцензією контрагента, договорами оренди транспортних засобів.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж-проект».

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011 №0002008012 про збільшення сум грошового зобов'язання на 110176,00грн. є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2011 по справі №2а-3378/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв