Ухвала суду № 41512732, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/28606/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 по справі №2-а-12976/10/2070 за позовом Приватного акціонерного товариства «Ефект» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Ефект» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.10.2010 №0000612330/3 та від 08.10.2010 №0000622330/3.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова 06.05.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.06.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2011.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі міста Харкова проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» за період з 01.07.2008 по 30.11.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», в результаті чого занижено податок на прибуток; підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість.

Висновок податкового органу про порушення Приватним акціонерним товариством «Ефект» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» з огляду на нікчемність договору, укладеного між ними.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі міста Харкова складено акт від 12.05.2010 №2126/233/00333919 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.05.2010 №0000612330/0, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 576,00грн., в тому числі за основним платежем - 384,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 192,00грн.; від 25.05.2010 №0000622330/0, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 45063,00грн., в тому числі за основним платежем - 30042,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15021,00грн.

За результатами адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень скарги позивача були залишені без задоволення, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі міста Харкова було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.06.2010 №0000612330/1 та №0000622330/1, від 04.08.2010 №0000612330/2 та №0000622330/2, від 08.10.2010 №0000612330/3 та №0000622330/3.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджуються матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором, податковими накладними, реєстрами податкових накладних, актами приймання виконаних підрядних робіт, розрахунків витрат по договору, відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, виписками з банківського рахунку позивача.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль».

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 08.10.2010 №0000612330/3 та від 08.10.2010 №0000622330/3 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 по справі №2-а-12976/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв