Ухвала суду № 41512271, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2326/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Грибан І.О., Бєлової Л.В.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до відділу Державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції, в якому просив суд визнати незаконною та скасувати постанову ВП №43403630 про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2014 року з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про сплату недоїмки за № Ф-137 від 26.07.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного внеску за другий квартал 2013 року в сумі 1194 грн. 03 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.05.2014 до відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції надійшла заява управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області, в якій зазначено про те, що у зв'язку з прийняттям рішення Київським апеляційним адміністративним судом по справі № 823/3001/13-а на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі, яке набрало законної сили, управління направляє вимогу про сплату недоїмки № Ф-137 від 26.07.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 боргу в розмірі 1194 грн. 03 коп.

У зв'язку з цим, 22.05.2014 старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги про сплату недоїмки № Ф-137 від 26.07.2013 року на суму 1194 грн. 03 коп.

Вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частин 1, 2 статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 18 Закону № 606-XIV передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі було винесено дві ідентичних за реквізитами (від 26.07.2013 № Ф-137) вимоги до ОСОБА_2 про сплату недоїмки з єдиного внеску. Проте одна з них на суму 1194,03 грн. (а.с. 42), друга - на 2558,06 грн. (а.с. 9).

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що вимога від 26.07.2013 № Ф-137 на суму 2558,06 грн. була предметом оскарження у адміністративній справі № 823/3001/13-а.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду у вказаній вище справи було повністю відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області, який зокрема просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату недоїмки № Ф-137 від 26.07.2013 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на суму 2 558 грн. 06 коп.

21.05.2014 до відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції надійшла заява управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області, в якій зазначено про те, що у зв'язку з прийняттям рішення Київським апеляційним адміністративним судом по справі № 823/3001/13-а на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі, яке набрало законної сили, управління направляє вимогу про сплату недоїмки № Ф-137 від 26.07.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 боргу в розмірі 1194 грн. 03 коп.

При цьому, як вбачається зі змісту цієї заяви, до неї було додано: вимогу про сплату недоїмки №Ф-137 від 26.07.2013, копію корінця вимоги №Ф-137 від 26.07.2013, копію повідомлення про вручення листа, а також копію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі № 823/3001/13-а.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, державний виконавець, вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження, виявивши невідповідність між вимогою № Ф-137 від 26.07.2013 року на суму 2558,06 грн. про яку йдеться у постанові суду у справі № 823/3001/13-а та надану відповідачем № Ф-137 від 26.07.2013 року проте на суму 1194,03 грн. (саме по вказаній вимозі відкрито виконавче провадження), повинен був з'ясувати причину такої невідповідності разом зі стягувачем, і лише після з'ясування відповідних обставин, приймати постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про передчасність винесеної державним виконавцем постанови, та наявність у зв'язку з цим підстав для задоволення вимог позивача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до відділу Державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Бєлова Л.В.