Постанова № 41512228, 11.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2014 року № 826/14361/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компаній «АХА Страхування» до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві про визнання незаконними та скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень № 44525506 та №44525432 від 27.08.2014р.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компаній «АХА Страхування» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 44525506 відділу ДВС Подільського районного управління юстиції в м. Києві від 27.08.2014 р. про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 44525432 відділу ДВС Подільського районного управління юстиції в м. Києві від 27.08.2014 р. про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідачем постанови про відкриття виконавчих проваджень прийняті безпідставно, з порушенням приписів Закону України «Про виконавче провадження» , що призводить до порушення законних прав та інтересів позивача.

06.11.2014р. через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час, дату і місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неприбуття суд не повідомив. При цьому, письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог не виклав.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 07 травня 2014 року відкрито виконавче провадження № 43187356 по примусовому виконанню виконавчого листа Пролетарського суду міста Донецька № 262/6405/13-ц виданий 29 квітня 2014 року про стягнення з ПАТ "СК"АХА Страхування" на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 867032,34 грн.

Зазначеною постановою надано Боржнику семиденний строк для добровільного виконання рішення.

У подальшому, відповідачем винесені постанови від 19 червня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 20 червня 2014 року закінчено виконавче провадження № 43187356.

18.08.2014 р. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/9909/14, яка набрала законної сили, визнано неправомірними та скасовано постанови ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 19.06.2014 р. про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні у ВП № 43187356.

Частиною 4. ст. 70 КАСУ встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Незважаючи на вищевикладене, відповідачем 27.08.2014р. прийняті:

- постанову ВП №44525506 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору у розмірі 86703,23грн. на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві №43187356 виданої 19.06.2014р.;

- постанову ВП № 44525432 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору у розмірі 98,11грн. на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві №43187356 виданої 19.06.2014р.

Вирішуючи питання щодо правомірності постанов від 27.08.2014р. про відкриття виконавчого провадження, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606 зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606).

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Відповідно до частини першої статті 27 цього Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству (ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження»).

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби (ч. 4 ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк (ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Разом з тим, судом встановлено, що постанови державного виконавця Подільського РУЮ у м. Києві від 19.06.2014р. про стягнення з АТ «СК «АХА Страхування» виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій в рамках ВП № 43187356, які стали підставою для винесення оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження, визнанні неправомірними та скасовані 18.08.2014 р. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/9909/14, а відтак постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 44525506 та ВП № 44525432 від 27.08.2014р. є неправомірними, оскільки на момент їх винесення були скасовані постанови, які були підставою для їх винесення.

З огляду на вищевикладені обставини, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, судом встановлено, що постанови про відкриття виконавчих проваджень зі стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження ВП № 44525506 та ВП № 44525432 від 27.08.2014р. прийняті відповідачем необґрунтовано, незаконно з порушенням норм законодавства, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оспорюваних рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 128, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 44525506 відділу ДВС Подільського районного управління юстиції в м. Києві від 27.08.2014 р. про відкриття виконавчого провадження.

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 44525432 відділу ДВС Подільського районного управління юстиції в м. Києві від 27.08.2014 р. про відкриття виконавчого провадження.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур