Постанова № 41512049, 14.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2014 р. Справа № 804/17830/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер» звернулася до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "У" № 0000482201 від 15.09.2014 р. Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області - повністю.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за наслідками перевірки ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» було складено акт № 193/04-10-22-01-33892810 від 26.08.2014 р. та податкове повідомлення-рішення від 15.09.2014 року № 0000482201 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі грошового зобов'язання - 5 096,71 грн.

В Акті відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року в частині порушення законодавчо встановлених термінів поставки імпортного товару згідно ч. 1 якого зазначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Однак позивач з даною позицією відповідача не погоджується та в противагу висновкам перевірки зазначає, що у ч. 4 ст. 2 вищенаведеного закону визначено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Тобто, стверджує позивача, в даному випадку, слід користуватися строками, затвердженими Постановами Правління Національного банку України № 453 від 15.11.2013 року та № 270 від 12.05.2014 року, якими встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Отже, порушення строків не відбулося, оскільки товар за умовами контракту перетнув кордон на 90 день після оплати, відповідно до норм чинного законодавства.

У зв'язку з цим позивач просить скасувати винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача також в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином, заперечення проти позову не надав.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд встановив наступне.

ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» зареєстроване 18.12.2005 р. в виконкомі Павлоградської міської Ради народних депутатів, свідоцтво про державну реєстрацію від 18.12.2005 р. № 1 232 102 0000 000909.

Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 33892810.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію місцезнаходження відповідача є: 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Терьошкіна, буд. 9.

В період з 21.08.2014 р. по 26.08.2014 р. Західно-Донбаською ОДПІ Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства під час виконання контракту від 04.03.2014 р. №01/04032014-ІМ, за результатами якої складено Акт № 193/04-10-22-01-33892810 від 26.08.2014 р. «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер», (код за ЄДРПОУ 33892810) з питань дотримання вимог валютного законодавства під час виконання контракту від 04.03.2014 р. №01/04032014-ІМ з нерезидентом компанією «ІМАС Sp.Z.o.o м. Ченстохова» (Польща)».

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» вимог статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», із внесеними змінами та доповненнями, в частині порушення законодавчо встановлених термінів поставки імпортного товару на суму 52 933,00 євро по контракту від 04.03.2014 р. №01/04032014-ІМ з нерезидентом компанією «ІМАС Sp.Z.o.o м. Ченстохова» (Польща).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.09.2014 р. №0000482201, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів в розрахунках у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 5 096,71 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем - «покупець» та «ІМАС Sp.Z.o.o м. Ченстохова» - «продавець» 04.03.2014 року був укладений контракт № 01/04032014-ІМ від 04.03.2014 року, предметом якого є постачання верстата для порізки, свердління та фрезерування деталей моделі SТЕМАS 01 СLF, комплектація якого відповідає Додатку № 1 та Додатку № 2 .

На виконання п. 3.1 контракту 18.03.2014 року продавцем був виставлений рахунок на загальну суму 187 422,00 €, який був частково сплачений 19.03.2014 на суму 52 933,00 € та 04.06.2014 року на суму 115 509,00 € .

На виконання умов контракту продавець поставив товар, який перетнув кордон 17.06.2014 року, а покупець отримав його 19.06.2014 року, про що свідчить відмітка на ВМД.

Відповідно до абз. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. (далі Закон185/94-ВР) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно абз. 4 ст. 2 Закону №185/94 Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктами 1 Постанови Національного банку України № 453 від 14.11.2013 р. "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" та Постанови Національного банку України № 270 від 12.05.2014 р. «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (що діяли в період виникнення спірних правовідносин) визначено та встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Враховуючи вищенаведене, в даному випадку слід користуватися строками, затвердженими Постановами Правління Національного банку України.

Згідно Листа Державної податкової адміністрації України від 18.02.2002 р. № 2868/7/23-5317 Щодо визначення дати імпорту товарів, що застосовується при проведенні перевірок дотримання вимог валютного законодавства - для практичного застосування статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. № 185/94-ВР зафіксовано, що датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України. Фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відбитку штампа на СМК, товаросупровідних документах, що означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов'язковій наявності ВМД, оформленої відповідно до вимог п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, яка засвідчує завершення митного контролю і надання митницею дозволу на розпорядження без митного контролю на митній території України або за її межами товарами, пропущеними через митний кордон України.

Відповідно до ст. 10 МК України, межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.

Відповідно до ст. 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

У разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день виконання таких формальностей.

Норми законів України, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають.

У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 МК України, ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

На підставі аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, необхідно виходити з того, що ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України - ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою, та який підтверджує факт і дату перетину товаром митного кордону.

При цьому «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем» з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і який підтверджується оформленою ВМД.

З огляду на викладене, імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

Тобто, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, на якому проставлено відтиск штампу «під митним контролем» з відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII імпортом вважається купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 16 січня 2012 року по справі за позовом ВАТ "Авіакомпанія "Дніпроавіа" до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську визначено, що моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону № 959-ХІІ є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відмітки у CMR датою імпорту за контрактом №01/01032014-ІМ від 04.03.2014 р. є 17.06.2014 року, а саме дата надходження товару на Львівську митницю.

Отже, товар перетнув кордон на 90 день після його оплати, відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що висновки Акту перевірки №193/04-10-22-01-33892810 від 26.08.2014 р. не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення №0000482201 винесено з порушенням норм чинного законодавства.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити повністю шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі ст. 94 КАС України суд також вважає за необхідне присудити на користь позивача понесені ним судові витрати з Державного бюджету України у розмірі 255,78 грн.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області форми "У" № 0000482201 від 15.09.2014 р.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 255,78 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 14 листопада 2014 року. Суддя З оригіналом згідно. Помічник судді В.М. Олійник В.М. Олійник Е.Г. Лоба