Рішення № 41490722, 31.10.2014, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 299/3316/14-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31.10.2014 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., при секретарі - Роман К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про виселення,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ „ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення відповідачів з житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.07.2006 року позивач уклав з відповідачем кредитний договір №МКV0GK00006099. На забезпечення виконання кредитного договору 27.07.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір №МКV0GK00006099, згідно з умовами вказаного договору відповідач в забезпечення виконання умов кредитного договору передав позивачу у іпотеку належний відповідачу житловий будинок в АДРЕСА_1.

Рішенням Виноградівського районного суду від 07.05.2009 року за №2-571/09 було вирішено звернення стягнення на предмет іпотеки - вище зазначений житловий будинок. Рішення суду набрало законної сили.

Позивач в подальшому повідомив відповідачів про необхідність виселення з будинку. При цьому, відповідач, незважаючи на письмову вимогу позивача про звільнення житлового будинку - добровільно не виселився із вказаного будинку.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про те, що заявлені позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання по справі жодного разу не з'явилися з невідомих для суду причин. Суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів, які є достатніми, з ухваленням заочного рішення, відповідно до вимог ст. 224,225 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі матеріали (кредитний договір від 20.07.2006 року №МКV0GK00006020; іпотечний договір від 27.07.2006 року; рішення Витноградівсського районного суду від 07.05.2009 року за №2-571/09; повідомлення іпотекодержателя про звільнення житлового приміщення від 25.06.2014 року за №30.1.0.0/2; реєстр відправленої кореспонденції за 26.06.2014 року;), суд приходить до висновку про можливість задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 20.07.2006 року позивач уклав з відповідачем кредитний договір №МКV0GK00006099. На забезпечення виконання кредитного договору 27.07.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір №МКV0GK00006099, згідно з умовами вказаного договору відповідач в забезпечення виконання умов кредитного договору передав позивачу у іпотеку належний відповідачу житловий будинок в АДРЕСА_1.

Рішенням Виноградівського районного суду від 07.05.2009 року за №2-571/09 було вирішено звернення стягнення на предмет іпотеки - вище зазначений житловий будинок. Рішення суду набрало законної сили.

Позивач в подальшому повідомив відповідачів про необхідність виселення з будинку. При цьому, відповідач, незважаючи на письмову вимогу позивача про звільнення житлового будинку - добровільно не виселився із вказаного будинку.

У зв'язку з цим, позивач просив виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають в житловому будинку в АДРЕСА_1.

Відповідач продовжує проживати в будинку, який є предметом іпотеки.

Зазначені правовідносини врегульовані ч.1-2 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" та ч.1, 3 ст. 109 ЖК УРСР.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з ч.1,3 ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Ст. 39 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, в ч.1 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч. 2-3 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять будинок у встановлений строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення при зверненні стягнення передбачений ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Відповідач був обізнаний щодо рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та про необхідність виселитись з будинку, згідно до Рішення Виноградівського районного суду від 07.05.2009 року за №2-571/09.

За таких обставин, відповідач ОСОБА_1 підлягає виселенню з житлового будинку розташованого за адресою: будинку в АДРЕСА_1 Закарпатської області.

При цьому, норми ЦПК України передбачають пред'явлення позовних вимог виключно до конкретно визначених в позові відповідачів, процесуальний закон не передбачає пред'явлення вимог до невизначеного кола осіб та покладення судом обов'язків на невизначене коло осіб, тому вимога про виселення інших мешканців, які позивачем в якості відповідачів не залученні (а суд таких повноважень по самостійному залученню відповідачів не має), - задоволенню не підлягає. Таких висновків суду не спростовують і положення процитованих вище ст. 40 Закону України „Про іпотеку" ст. 109 ЖК УРСР в частині того, що виселенню підлягають всі мешканці, оскільки, як вже вказано, всі ці мешканці мають бути обов'язково індивідуалізовані позивачем в позові в якості відповідачів.

Підсумовуючи викладене, - позов підлягає задоволенню та слід відповідача виселити з житлового будинку будинку в АДРЕСА_1 Закарпатської області.

У зв'язку із задоволенням пред'явлених до відповідача позовних вимог про виселення, з нього на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного та ч.1-2 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" та ч.1, 3 ст. 109 ЖК УРСР, керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 214; 215, 224, 225 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про виселення, - задовольнити.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), мешканця в АДРЕСА_1 Закарпатської області, який зареєстрований та/або проживає з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 243,60 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В частині задоволення інших позовних вимог щодо виселення невизначеного кола осіб та зняття їх з реєстрації - відмовити.

,

Заочне рішення може бути переглянуте Виноградівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Закарпатської області протягом 10-ти днів з дня його винесення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

ГоловуючийТ. Ю. Левко