Рішення № 41463900, 20.11.2014, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 299/3317/14-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20.11.2014 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді А.А.Надопта, при секретарі С.С.Онисько, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про виселення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач- ПАТ КБ «ПриватБанк звернувся в суд з позовом до відповідача про виселення відповідача з членами її сім»ї з будинку посилаючись на те, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем 11.10.2006р. був укладений кредитний договір №МКА1GА00000013, відповідно якого Банк надав відповідачу кредитні кошти 3.201,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.10.2010р., а відповідач зобов'язався в період з 25 по 30 число щомісяця надавати банку кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач також вказує, що зобов'язання відповідача за кредитним договором забезпечено і договором іпотеки №МКА1GА00000013, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності.

Далі позивач вказує, що свої зобов'язання за кредитним договором він виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, але відповідач, в порушення умов кредитного договору та договору іпотеки не виконав свої зобов»язання, а відтак просить відповідача виселети з будинку, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з»явився, проте подав до суду письмову заяву від 08.10.2014р., в якій позовні вимоги підтримав в повному обсягу з підстав, наведених в позовній заяві, а відтак просив їх задовільнити повністю, а справу розглянути у його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся судом належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, проте матеріали справи повернуті, оскільки відповідач не проживає за зареєстрованим місцем проживання.

Між тим, судом відповідно до вимог ст.122 ч.3 ЦПК України на стадії відкриття провадження у даній цивільній справі було зроблено запит до ВГІРФО Виноградівського РВ ГУМВС в Закарпатській області щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, і відповідно до листа якого за №3163 від 06.09.2014р. \а.с.22\ встановлено, що відповідач є зареєстрованим саме за адресою АДРЕСА_2 (ця-ж адреса зазначена в позові та судовій повістці).

Нормою ст.74 ч.5 абзац 4 ЦПК України передбачено, що у разі відсутності осіб, які беруть

участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином, у зв»язку з чим суд, зі згоди представника позивача, якому суд роз»яснив порядок і умови заочного розгляду справи, ухвалює рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.224-226 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв"язку, суд приходить до наступного.

Згідно із ст.15 ЦПК України загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

При здійсненні правосуддя (ст.4 ЦПК) у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Завданнями цивільного судочинства (ст.1 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.10,11,59,60,61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов»язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що між сторонами склались правовідносини, які випливають із договірних зобов»язань, зокрема, згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України), і вимогами законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем 11.10.2006р. був укладений кредитний договір №МКА1GА00000013, відповідно якого Банк надав відповідачу кредитні кошти 3.201,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.10.2010р., а відповідач зобов'язався в період з 25 по 30 число щомісяця надавати банку кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати.

Встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, але відповідач, в порушення умов кредитного договору не виконав свої зобов»язання

Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засідання фактів суд констатує, що вони регулюються правовідносинами, визначеними нормами ЦК України та нормами Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовільнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Матеріалами справи, зокрема, стверджено, що зобов'язання відповідача за кредитним договором було забезпечено також і договором іпотеки №МКА1GА00000013, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності.

Так, відповідно до положень іпотечного договору \а.с.21-23\ іпотекодержатель набуває право на звернення на предмет іпотеки та його реалізацію, якщо у момент настання строку виконання іпотекодавцем зобов»язань за договором про іпотечний кредит вони не будуть виконані повністю, а саме при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до п.2.2 Договору про іпотечний кредит строки суми кредиту; та\або при несплаті або частковій несплаті у передбачені Договором про іпотечний кредит строки сум відсотків (у тому числі відсотків за неправомірне користування кредитом); та\або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені Договором про іпотечний кредит.

За приписами ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленою ст.38 Закону, яка передбачає продаж предмета будь-якій особі-покупцеві.

Так, відповідно до п.37 постанови №5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитний правовідносин» невиконання вимог частини першої ст.35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні маг можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя. Також, згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки г житловий будинок або житлове приміщення. При цьому, відповідно до положень ст.40 Закону України «Про іпотеку», яка регулює порядок виселення при позасудовій процедурі звернення стягнення, та порядок виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки з задоволеними вимогами про виселення, встановлено: перед примусовим виконанням рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки з виселенням (ст.39 Закону України «Про іпотеку») іпотекодержатель за 30 днів направляє вимогу про добровільне звільнення житла, і тільки якщо такого звільнення приміщення не відбулось, звертається до органів ДВС за примусовим виселенням.

Таким чином, законодавцем не встановлено для іпотекодержателя обов'язку направлення будь-яких претензій іпотекодавцю перед зверненням до суду з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

З матеріалів справи також встановлено, що позивач, до звернення із позовом до суду з метою надання можливості відновити платіжну дисципліну за кредитним зобов'язанням, надіслав повідомлення боржнику про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору з вимогою добровільно звільнити житловий будинок у разі продовження порушення.

Оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач, в порушення умов як кредитного договору, так і договору іпотеки, та в порушення ст.526 ЦК України, не виконав свої зобов'язання перед позивачем по погашенню наданого кредиту, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Суд також вважає, що судові витрати по справі, які поніс позивач, слід стягнути з відповідача, оскільки відповідно до вимог ст.88 ч.1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. В даному випадку відповідно до платіжних доручень від 22.08.2013р. \а.с.1-2\ позивач сплатив судові витрати по справі: 365,40 грн. судового збору.

На підставі наведеного відповідно до вимог ст.ст.526,527,530 ЦК України, ст.139 ЗК України, ст.33 Закону України «Про іпотеку» та керуючись ст.ст.8,10,60, 212,213,214,215,224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення - задоволити.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1 та інших осіб, які зареєстровані (проживають) в цьому будинку, з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності зі зняттям з реєстраційного обліку в органі Виноградівського РВ УВС в Закарпатській області .

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії до Виноградівського районного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Закарпатської області протягом 10-ти днів з дня його винесення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

ГоловуючийА. А. Надопта