Ухвала суду № 41486962, 19.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/1005/14 Головуючий

Справа №640/15850/13 к 1-ї інстанції: Зуб Г.А.

Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач: Каплієнко І.І.

УХВАЛА

Іменем України

4 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Каплієнка І.І.,

суддів - Григорова П.О., Остапчика С.В.,

при секретарі - Попсуйшапка М.А.,

за участю прокурора - Золочевського С.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні - прокурора прокуратури Київського району м. Харкова на вирок Київського районного суду м. Харкова від 19 березня 2014 року, у відповідності з яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 26 січня 2012 року Київським районним судом м. Харкова за ст. ст. 185 ч.2, 309 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі із випробувальним терміном на 1 рік, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 ч.1,ч.4 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Київського районного суду м.Харкова від 26 січня 2012 року, за сукупністю вироків, остаточно до відбуття призначено - 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, будучи раніше неодноразово засудженим за скоєння умисних, у тому числі корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, і в період випробувального терміну, встановленого вироком суду, знову вчинив умисні злочини проти власності, які відноситься до категорії тяжких, за наступних обставин.

27 жовтня 2012 року приблизно о 21.00 годині ОСОБА_2, маючи умисел, на таємне викрадання чужого майна, діючи повторно, через прохідну пройшов на охоронювану територію заводу «Система», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Шевченко №317, достовірно знаючи, що в одному із цехів, у якому він раніше працював, розташовані виробничі приміщення ТОВ «VIP дизайн» у яких знаходилося столярне устаткування..

Знаючи, що в шафі, розташованій у роздягальні працівників ТОВ«VIP дизайн», зберігаються ключі від виробничого цеху вищевказаного підприємства, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір, діючи з корисливих спонукань, з метою наживи й особистого збагачення, узяв ключ, за допомогою якого відкрив навісний замок дверей у виробниче приміщення цеху ТОВ«VIP дизайн» і проник у середину приміщення, де від'єднав від верстата і таємно викрав фрезерну машину марки «МАКІТА 3612С», вартістю 686 грн., після чого закрив на навісний замок вхідні двері столярного цеху і з місця вчинення злочину разом з викраденим зник, чим заподіяв ТОВ «VIP дизайн» матеріальні збитки на вищевказану суму.

Крім того, в ніч на 3 червня 2013 ОСОБА_2, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, незаконно проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, де з приміщення для зберігання речей, двері якого на замок не були закриті, таємно викрав ліжко розкладне з алюмінієвим каркасом та бідон алюмінієвий ємкістю 10 літрів, що належать ОСОБА_4, загальною вартістю 456 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Продовжуючи свою злочину діяльність, в середині липня 2013 року, ОСОБА_2, маючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, де з приміщення для зберігання речей, двері якого на замок не були закриті, таємно викрав дриль «ИЕ 1202», що належить ОСОБА_5, вартістю 297 гривень, після цього з місця вчинення злочину зник, чим заподіяв потерпілій. матеріальні збитки на вищевказану суму.

В апеляційній скарзі з доповненням обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, посилаючись на неповноту досудового і судового слідства, одностороннє і необ'єктивне дослідження обставин справи, суттєве порушення вимог кримінального процесуального закону.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання - 5 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та його захисника на підтримку апеляційної скарги обвинуваченого, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні і заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.

Згідно вироку обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину в скоєнні зазначених вище злочинів не визнав та пояснив, що інколи протягом 2012 року він працював в ТОВ «VIP дизайн» де за погодженням з директором цього підприємства ОСОБА_6 мав право брати фрезерну машину «МАКІТА 3612С» для власних потреб, що він і зробив 27.12.2012 р. Але повернути цю машину він не зміг, оскільки співмешканець його сестри ОСОБА_7 намагався її продати, без його відома. Інших крадіжок він не скоював, себе оговорив.

Як зазначив суд у вироку, висновок про винність ОСОБА_2 у скоєнні крадіжки фрезерної машини підтверджується, поряд з іншими доказами, показаннями свідка ОСОБА_7, допитаного в режимі відеоконференції, про те, що ОСОБА_2- брат його співмешканки, був винен йому гроші і 29.10.2012 року віддав йому в рахунок погашення боргу б/у фрезерну машинку, яку 02.11.2012 року він видав працівникам міліції, а також протоколом її вилучення.

В доповненні до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що суд не врахував пояснення свідка ОСОБА_7, які він дав у суді 14.02.2014 року під час допиту в режимі відеоконференції, про те що він відмовився брати у ОСОБА_2 фрезерну машинку і де останній її дів не знає. Але ці його пояснення суперечать матеріалам справи про те, що фрезерну машинку ОСОБА_7 добровільно видав працівникам міліції. Тому обвинувачений вважає, що саме ОСОБА_7 викрав у нього зазначену машинку, а він, ОСОБА_2, не мав умислу на її викрадення, оскільки взяв машинку у тимчасове користування, після чого хотів повернути на фірму.

Перевіряючи цей довід, судом апеляційної інстанції переглянуто диск з записом допиту свідка ОСОБА_7, в режимі відеоконференції. Встановлено, що цей свідок дав суду інші пояснення, які відрізняються від пояснень свідка, даних на досудовому слідстві і таких же пояснень, наведених у вироку, про що зазначає обвинувачений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі. Про причини зміни показань свідком ОСОБА_7, та обставини вилучення у нього фрезерної машинки, судом не з'ясовано.

Разом з тим, суд посилається як на факт підтвердження наявності умислу на крадіжку цієї машинки ОСОБА_2, на ту обставину, що він одразу ж її передав ОСОБА_7 на погашення боргу.

Крім того, як на доказ суд також послався на протокол від 02.11.2012 вилучення фрезерної машинки, яку видав ОСОБА_7 та на висновок судово-товарознавчої експертизи фрезерної машинки.

Таким чином, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у скоєнні наведеного кримінального правопорушення на підставі суперечливих доказів, які мають істотне значення для цього висновку, не взявши до уваги показання ОСОБА_7 дані ним під час розгляду кримінального провадження в суді, чим порушив вимоги п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, щодо оцінки доказів.

Оскільки висновок суду першої інстанції, за цим епізодом не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а наведені порушення кримінального процесуального закону, є істотними, тобто такими, що перешкоджали суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, то вирок суду першої інстанції в наведеній частині, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на підстави скасування вироку за наведеним епізодом, та враховуючи, що ОСОБА_2 засуджено ще за двома епізодами крадіжок які, відповідно до вироку, вчинено ним після спливу іспитового строку, то з метою недопущення погіршення правового становища обвинуваченого і правильного застосування кримінального закону, судова колегія скасовує вирок у повному обсязі, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в процесі якого необхідно перевірити доводи обвинуваченого, щодо непричетності його до вчинених кримінальних правопорушень.

Якщо при новому розгляді суд дійде висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у тому ж обсязі обвинувачення, підстав для скасування вироку ще і через невідповідність призначення судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості цього покарання, як про це зазначає в апеляційній скарзі прокурор, колегія суддів не вбачає.

При таких обставинах апеляційні скарги прокурора і обвинуваченого підлягають задоволенню частково.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає його особі, тяжкості діянь у вчиненні яких він обвинувачується, позбавляють можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема ухилитись від суду, а тому слід дійти висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу - тримання під вартою, раніше обраного відносно обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 19 березня 2014 року у відношенні ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити раніше обрану - тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 3 січня 2015 року.

Головуючий:

Судді: