Рішення № 41480922, 13.11.2014, Вишгородський районний суд Київської області

13.11.2014 Справа № 363/3044/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого Рудюка О.Д.

при секретарі Данько В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з цим позовом, посилаючись на те, що 19.06.2013р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування житлового будинку, у той час, коли 17.06.2013р. Апеляційним судом Київської області було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 62 384грн. Так, вважаючи, що договір дарування житлового будинку було укладено з метою ухилення від сплати аліментів, просила суд визнати цей договір удаваним (недійсним).

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідачів проти позову заперечував.

Вислухавши пояснення позивачки та представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належала ? частина частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1, яку згідно дарування від 19.07.2014р. він подарував (передав безоплатно) ОСОБА_2

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч.1 ст.717 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивачка, вважаючи що у даному правочині наявні дефекти елементів спірного правочину, а саме: дефекти суб'єктного складу та дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення, оскільки ОСОБА_4 навмисно уклав договір дарування для того, щоб уникнути сплати заборгованості за судовим рішенням (пені по аліментам), просила суд визнати вказаний договір удаваним (недійсним).

Так, на думку позивачки договір дарування було укладено між відповідачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з метою ухилення від сплати заборгованості за аліментами, - рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 17.06.2013р. було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за прострочення сплати аліментів, стягнувши з ОСОБА_4 на користь позивачки неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 62 384грн.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, ст.203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що при укладенні договору дарування дійсним волевиявленням сторін договору було настання саме таких юридичних наслідків укладення угоди, які настали, дії учасників угоди були правомірними, при укладенні оскаржуваної угоди сторонами договору було дотримано всіх необхідних умов, визначених цивільним законодавством, а тому підстави для визнання договору дарування удаваним (недійсним) відсутні.

Керуючись ст.ст.203,717ЦК України, ст.ст.3,10,11,58,60,88,213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Д.Рудюк