Рішення № 41477926, 11.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18084/14 11.11.14

За позовом Дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод"

до Приватного підприємства "Артбудінвест"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Федоренко О.І. (представник за довіреністю);

від відповідача: Цікало М.М. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 11 листопада 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

28 серпня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 02-01/8388/01-839 від 23 серпня 2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Артбудінвест" (відповідач) заборгованості за договором суборенди цілісного майнового комплексу № 01/02/2011-ККЗ від 01 лютого 2011 року в сумі 91 350,00 грн. з них: частина орендної плати за суборенду цілісного майнового комплексу за березень 2011 року - 34 950,00 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень) та компенсація за фактично спожиті комунальні послуги (послуг зв'язку, з водопостачання, електропостачання, спожитого газу, каналізаційних послуг, вивозу сміття) за березень 2011 року в сумі 56 400,00 грн. (п'ятдесят шість тисяч чотириста гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Суборендар, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором суборенди цілісного майнового комплексу № 01/02/2011-ККЗ від 01 лютого 2011 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату заборгованості по орендній платі за суборенду цілісного майнового комплексу та не сплатив компенсацію за фактично спожиті комунальні послуги (послуг зв'язку, з водопостачання, електропостачання, спожитого газу, каналізаційних послуг, вивозу сміття) за березень 2011 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 15.10.2014 року через канцелярію суду подав заяву № 02-01/8571/01-839 від 10.10.2014р. "Про збільшення розміру позовних вимог" в якій Дочірнє підприємство "Золотоніський комбікормовий завод" просить суд стягнути з Приватного підприємства "Артбудінвест" заборгованість за договором суборенди цілісного майнового комплексу № 01/02/2011-ККЗ від 01 лютого 2011 року з орендної плати за суборенду цілісного майнового комплексу та з відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг (послуг зв'язку, з водопостачання, електропостачання, спожитого газу, каналізаційних послуг, вивозу сміття) за березень-квітень 2011 року в сумі 165 185,00 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень).

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд відмовити в позові у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 23.09.2014 року.

В судовому засіданні 23 вересня 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 16 жовтня 2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року судом, за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено до 11.11.2014 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2011 року між позивачем (надалі - Орендар) та відповідачем (далі по тексту - Суборендар) (разом - сторони) було укладено договір суборенди цілісного майнового комплексу № 01/02/2011-ККЗ (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір оренди), згідно умов п. 1.1. якого Орендар передає, а Суборендар бере в платне строкове користування виробничі будівлі, споруди виробничо-технологічне обладнання, як цілісний майновий комплекс /по тексту - Об'єкт оренди/.

Позивач зазначає, що в період з 01.03.2011р. по 30.04.2011р. у Суборендаря утворилась заборгованість перед Орендарем з сплати за суборенду цілісного майнового комплексу та компенсацію за фактично спожиті комунальні послуги (послуг зв'язку, з водопостачання, електропостачання, спожитого газу, каналізаційних послуг, вивозу сміття) в розмірі 165 185,00 грн., що становить 432 000,00 грн. /загальна сума боргу/ - 266 185,00 грн. /частково оплачені кошти за Договором/.

З викладеними позивачем в позовній заяві, з урахуванням уточнень, твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав про пропущення відповідачем строків позовної давності на заявлені ним позовні вимоги. За переконанням відповідача, позовні вимоги є неправомірними та необґрунтованими, у зв'язку із чим останній просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень згідно заяви № 02-01/8571/01-839 від 10.10.2014р. "Про збільшення розміру позовних вимог" , не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вже було встановлено судом, 01 лютого 2011 року між сторонами укладено договір суборенди цілісного майнового комплексу № 01/02/2011-ККЗ за п. 1.1. якого Орендар передає, а Суборендар бере в платне строкове користування виробничі будівлі, споруди виробничо-технологічне обладнання, як цілісний майновий комплекс.

Матеріали справи свідчать, що Орендодавець передав, а Суборендар прийняв в платне строкове користування визначене сторонами Договору обладнання, що підтверджується Додатком № 1 від 01.02.2011р. (копія додатку в справі).

За п.п. 4.1.-4.3. Договору вартість орендної плати вказується Орендарем в рахунках та затверджується сторонами в Актах приймання-здачі наданих послуг. Нарахування орендної плати починається з моменту підписання Акту прийому передачі Об'єкту оренди і закінчується після повернення Об'єкту оренди за Актом приймання-передачі. Крім сплати орендних платежів, Суборендар сплачує Орендарю вартість фактично спожитих комунальних послуг, які складаються з послуг зв'язку, з водопостачання, електропостачання, спожитого газу, каналізаційних послуг, вивезу сміття.

Орендна плата та платежі, які передбачені п.п. 4.1., 4.3. Договору сплачуються Суборендарем на поточний рахунок Орендаря до 20 числа місяця наступного за звітним, на підставі рахунку Орендаря. Оплата також може бути проведена шляхом зарахування зустрічних вимог, якщо такі виникнуть у процесі співпраці сторін або в інший спосіб передбачений чинним законодавством України (п. 4.4. Договору).

Позивач стверджує, що в установленому Договором порядку та строки в період з 01.03.2011р. по 30.04.2011р. Суборендар не сплатив на користь Орендаря суми платежів, передбачених п.п. 4.1., 4.3. Договору на загальну суму 165 185,00 грн. згідно виставленої вимоги № 02-01/8319/01-839-2011 від 01.08.2014р., якою були виставлені рахунку на оплату таких послуг по Договору, внаслідок чого позивач і звернувся до суду з вимогами про стягнення відповідної суми боргу за Договором оренди так як вважає, що його права, з боку відповідача, є порушеними.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.4. Договору сторонами чітко визначено, що орендна плата та платежі, які передбачені п.п. 4.1., 4.3. Договору сплачуються Суборендарем на поточний рахунок Орендаря до 20 числа місяця наступного за звітним, на підставі рахунку Орендаря. Оплата також може бути проведена шляхом зарахування зустрічних вимог, якщо такі виникнуть у процесі співпраці сторін або в інший спосіб передбачений чинним законодавством України.

З конструкції пункту 4.4. Договору випливають обставини встановлення факту надання/виставлення Орендарем Суборендарю рахунків на сплату орендної плати та платежів, які передбачені п.п. 4.1., 4.3. Договору, які останній має сплатити на поточний рахунок Орендаря до 20 числа місяця наступного за звітним.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Доказів виставляння Орендарем Суборендарю рахунків на оплату послуг по Договору за період з 01.03.2011р. по 30.04.2011р. на загальну суму 165 185,00 грн. до суду не представлено.

Наявні в справі рахунки №№: ККЗ00156 та ККЗ00158 на суму 212 400,00 грн., а також складені між сторонами акти від 31.03.2011р. і від 29.04.2011р. на суму 212 400,00 грн., рахунки №№: ККЗ00008 та ККЗ00175 на суму 219 600,00 грн., а також складені між сторонами акти від 31.03.2011р. і від 22.04.2011р. на суму 219 600,00 грн. не містять відміток про отримання Суборендарем виставлених/наданих Орендарем відповідних рахунків.

Окрім того, суд зазначає, що з опису вкладення у цінний лист № 86187113 від 06.08.2014р., що свідчить про направлення певної поштової кореспонденції на адресу відповідача, суд унеможливлений дійти однозначного висновку про направлення позивачем на адресу відповідача вимоги № 02-01/8319/01-839-2011 від 01.08.2014р., оскільки зі змісту вказаного опису випливають обставини про направлення позивачем відповідачу вимоги № 02-01/8319/01-839 від 01.08.2014р., тобто іншого за своїми ідентифікуючими ознаками документу.

Також суд відмічає, що з банківських виписок за період з 26.04.2011р. по 09.11.2011р. не витікають обставини сплати відповідачем на користь позивача 266 185,00 грн. в оплату саме рахунків №№: ККЗ00156, ККЗ00158, ККЗ00008 і ККЗ00175 та, відповідно, оплати боргу за ними.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, з урахуванням недоведеності пред'явлення позивачем відповідачу рахунків на оплату платежів за Договором з 01.03.2011р. по 30.04.2011р. на загальну суму 432 000,00 грн., недоведеними, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, з боку позивача є обставини прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо сплати платежів, передбачених п.п. 4.1., 4.3. Договору згідно рахунків на їх оплату за відповідний період, з чого, як наслідок, слідує про відсутність у позивача матеріально-правових підстав для стягнення боргу за Договором за невиконання відповідачем грошового зобов'язання, строк виконання якого, за викладених в позові № 02-01/8388/01-839 від 23 серпня 2014 року підстав, з урахуванням уточнень згідно заяви № 02-01/8571/01-839 від 10.10.2014р., в силу п. 4.4. Договору та ст.ст. 530, 612, 613 Цивільного кодексу України, є таким, що не настав.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо викладених відповідачем у відзиві заперечень про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення 165 185,00 грн. боргу, то суд вказує, що відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на це, приймаючи до уваги факт недоведеності позовних вимог про стягнення боргу, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог, викладене у відзиві на позов, підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.11.2014р.

Суддя О.В. Котков