Постанова № 41477517, 18.11.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" листопада 2014 р. Справа №924/504/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Петухов М.Г. ,

суддя Саврій В.А.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дзюбака Є.Ф. - представника за довіреністю №189 від 28.04.2014р.,

Вечірко С.І. - представника за довіреністю №660 від 27.10.2014р.

від відповідача: Вознюка Р.П. - представника за довіреністю №4-Д від 29.04.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів", м. Шепетівка

на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.06.14 р.

у справі № 924/504/14 (суддя Олійник Ю.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України",м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів" м. Шепетівка

про стягнення 15 196 532,55 грн., ут.ч. 9 067 130,00 грн. договірної санкції та 6 129 401,69 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13 червня 2014 року у справі №924/504/14 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Публічного акціонерного товариства «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» про стягнення 15196532,55грн., у т.ч. 9067130,86грн. договірної санкції та 6129401,69грн. штрафу. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4533565,43грн. договірної санкції, 3064700,85грн. штрафу та 73080,00грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення змінити, яким позов задоволити частково, зменшивши штраф і договірну санкцію, розрахованих у позові, на 80%, тобто договірну санкцію - до 1813426,18грн., штрафу - до 1225880,30грн.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- не оспорюючи доведені фактичні обставини справи, вважає оскаржене рішення незаконним через неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, а тому воно підлягає зміні, оскільки при винесенні рішення суд врахував лише наявність несприятливих погодних умов та неспіврозмірність нарахованих штрафних санкцій;

- судом не взято до уваги, що відповідачем не завдано збитки позивачу, оскільки кошти позивачу за недопоставлений товар повернуто, товар доставлений майже у повному обсязі, а будь-яких доказів про завдання шкоди позивачу останній не надав;

- відповідач перебуває у важкому матеріальному становищі, а тому таку велику штрафну санкцію сплатити не зможе і як наслідок така ситуація може привести до ліквідації, банкрутства підприємства.

Представник Публічного акціонерного товариства «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» у судовому засіданні підтрив доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2014р. у справі №903/415/14 незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач у письмовому відзиві та його представники у судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Хмельницької області від 13.06.2014р. законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 07 серпня 2013 року ПАТ „Шепетівська реалбаза хлібопродуктів" (постачальник) та ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) укладено договір поставки №S001HML-S, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця сою врожаю 2013р. українського походження, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.3.1.1. договору загальна кількість товару за цим договором складає 30000т.

Згідно з п.3.2 договору товар поставляється партіями протягом періоду, вказаного в специфікаціях до цього договору, проте в будь-якому випадку не пізніше 01 грудня 2013 року (включно). При цьому, не менш ніж 20000т. сої постачальник повинен поставити не пізніше 31 жовтня 2013 року, а решта товару - 10000т. повинна бути поставлена не пізніше до 01 грудня 2013 року.

У п.3.4 договору встановлено, що ціна з ПДВ (кінцева ціна) за одиницю товару розраховується за формулою: 3600грн. - 12% річних - 40грн. = КЦ, де 12% річних нараховуються на базову ціну протягом строку (кількість днів), який відраховується з дати відкриття акредитиву, передбаченого п.5.1 договору до дати поставки відповідної партії товару /підписання специфікації. Кінцева ціна кожної партії товару фіксується у специфікації.

Покупець надає постачальнику повні реквізити і інструкції для відвантаження товару, не пізніше 2-х робочих днів з моменту відправки постачальником покупцю заявки на підтвердження порту на прийом вантажу (п.4.6. договору).

Відповідно до 5.1. договору розрахунки за даним договором, здійснюються за акредитивом в національній валюті України. Для цього покупець відкриває в АТ „Укрексімбанк" безвідкличний покритий документарний акредитив на загальну суму договору, а саме 105000000грн. АТ „Брокбізнесбанк" авізуючий та виконуючий банк-емітент забезпечує наявність покриття по акредитиву в повній сумі акредитиву на рахунку у виконуючому банку. Строк дії акредитиву - до 15 грудня 2013 року (включно).

Пунктом 9.3. договору передбачено, у випадку непоставки або несвоєчасної поставки товару, згідно з умовами даного договору, постачальник сплачує покупцеві на вимогу останнього договірну санкцію у розмірі 1% загальної вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

У пункті 9.4. договору сторони погодили, що у випадку прострочення зобов'язання по поставці товару більш як на 10 (десять) календарних днів, покупець може частково або в повному обсязі відмовитися від договору і вимагати від постачальника сплати покупцю штраф в розмірі 50% (п'ятдесяти відсотків) від загальної вартості непоставленого товару та компенсації спричинених таким простроченням збитків, а також понесених у зв'язку з цим витрат. У цьому випадку постачальник зобов'язаний протягом 3 банківських днів, з моменту отримання письмової та/або факсової вимоги покупця відшкодувати спричинені збитки або ж понесені витрати.

Договір набирає чинності із дати підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2013р., а в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.11.1 договору).

Згідно з п.11.2. договору умови договору можуть змінюватися за письмовим погодженням сторін.

Сторонами у період з 13.10.2013р. по 03.12.2013р. підписані специфікації № 1-42 до договору поставки.

13 грудня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору поставки від 07.08.2013 року, якою змінено пункт 5.1. договору, зокрема, строк дії акредитиву встановлено до 20 січня 2014 року (включно).

В подальшому, 15 січня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду №5 до договору поставки 07.08.2013 року, якою змінено пункт 5.1. договору, зокрема, строк дії акредитиву встановлено до 15 лютого 2014 року (включно).

На виконання умов даного договору, позивачем відкрито безвідкличний покритий документарний акредитив на загальну суму договору - 105000000 грн. Даний факт підтверджується заявою про відкриття акредитива №4 від 07 серпня 2013р., листом №130-4-12/2798 від 08.08.2013р. та листом №130-4-12/2930 від 09.08.2013р.

З реєстру поставок вбачається, що відповідач здійснив поставку сої частково, у кількості 26342,850 тонн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які наявні у матерілах справи.

За прострочення строків поставки товару позивачем нараховано відповідачу договірну санкцію у розмірі 9067130,86 грн. за період з 01.11.2013р. по 21.12.2013р. та штраф у розмірі 6129401,69грн.

Позивачем направлено відповідачу вимогу №35-01/01 від 29.01.2014 про сплату договірної санкції та штрафу, яка отримана останнім 06.02.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.12.13 у справі №924/1412/13, що набрало законної сили (постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р.), відмовлено у позові ПАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів", м.Шепетівка до ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України", м.Київ про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору поставки від 07.08.2013р. №S001HML-S про зміну п.3.2 - строків поставки товару у відповідності до проекту договору.

ПАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів", обгрунтовуючи позов у справі №924/1412/13, посилалося, зокрема, на те, що, підписуючи договір, постачальник чітко усвідомлював, що передбачений договором об'єм урожаю буде одержаний від сільськогосподарських підприємств - виробників товару, так як між постачальником та сільськогосподарськими підприємствами-виробниками товару укладено договори на поставку сої урожаю 2013 року, оскільки раніше постачальником укладено договори на поставку сої безпосередньо з сільськогосподарськими підприємствами - виробниками товару Хмельницької та Чернівецької областей, відповідно до агрономічних технологій збір урожаю сої планувалось розпочати не пізніше 10 вересня 2013 року, проте у вересні поточного року склалась складна ситуація з погодними умовами, що призвело до неможливості вчасно розпочати сільськогосподарськими підприємствами - виробниками товару збір сої, а позивачу - поставити товар у строки та в об'ємі, визначеному в договорі поставки.

Мотивуючи рішення про відмову у позові у справі №924/1412/13, судом враховано, що на час укладення договору сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору із врахуванням того, що позивач (як постачальник) „підтверджує, що він безпосередньо придбав товар у сільськогосподарського підприємства-виробника" (п.п.11.11 договору), а відтак ризик відсутності товару у позивача як постачальника на дату підписання договору покладається на нього і є складовою частиною підприємництва.

За наведених обставин, 14.04.2014р. Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», посилаючись, зокрема, на ст.ст.11, 16, ч.1 ст.212, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 629, ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України, п.п.9.3, 9.4, договору, звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 15196532,55грн., у т.ч. 9067130,86грн. договірної санкції та 6129401,69грн. штрафу.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.06.2014р. позов задоволено частково.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору поставки від 07.08.2013р. №S001HML-S.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказані положення кореспондуються зі ст.193 ГК України.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.193 ГК України).

Судом встановлено, у відповідності до умов договору поставки від 07.08.2013р. №S001HML-S відповідач зобов'язався поставити, у будь-якому випадку, не пізніше 01.12.2013р. 30000т. сої, з яких 20000т. сої - не пізніше 31.10.2013р., проте у вказаний строк здійснив поставку лише 11650,200т. сої, решту 10000т. сої відповідач повинен був поставити не пізніше 01 грудня 2013 року. Однак, у встановлений строк відповідач поставив лише 25511,350т. сої. До 03.12.2013р. включно останній поставив позивачу - 26342,850т. сої.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, зокрема, видаткові накладні, відповідачем прострочено поставку 8350т. сої, яка підлягала поставці у строк до 31.10.2013р. та - 4488,65т. сої, яка підлягала поставці у строк до 01.12.2013р., а недопоставка складає 3657,15т.

Відповідно до ч.4 ст.265 Господарського кодексу України сторони для визначення умови договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Згідно з п.4.1 договору постачальник поставляє товар на умовах СРТ (ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» (порт Южний, одержувач: ТОВ «TIC-Зерно» для ПАТ «ДПЗКУ» код 0590, станція призначення Чорноморська (експ.)(на ТІС) код станції 403002) та/або СРТ (ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) Філія ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Одеський зерновий термінал (65003, м. Одеса, вул. Хлібна гавань, буд. 4) та/або СРТ (ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) ТОВ «Іллічівський зерновий термінал» (станція Ксенієве (експ.) код станції 424507; 68093, вул. Паромна, буд. 20-А або вул. Паромна, буд. 6-А, м.Іллічівськ, с.Малодолинське, Одеська обл.) (за вибором Покупця) (далі також - Склад Покупця) згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010р., за винятком застережень, прямо передбачених цим Договором. Місце поставки кожної окремої партії товару зазначається а специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємними частинами. За згодою сторін місце поставки товару може бути змінено.

Відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. на умовах СРТ продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити звичайно необхідних для одержання товару заходів.

Згідно з ч.2 ст.266 Господарського кодексу України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.3.5 договору кількість (об'єм), строк, місце поставки та загальна вартість кожної партії товару, що поставляється згідно цього договору, визначаються в специфікаціях до цього договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що покупець надає постачальнику повні реквізити і інструкції для відвантаження товару, не пізніше 2-х робочих днів з моменту відправки постачальником покупцю заявки на підтвердження порту на прийом вантажу.

Таким чином, сторони відповідно до п.4.6 Договору, ч.4 ст.265 Господарського кодексу України та правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. погодили, що здійсненню поставки окремої партії товару передує заявка відповідача про готовність поставити товар у певній кількості.

Судом встановлено, заявку на кількість непоставленої сої у розмірі 3657,15т. відповідач позивачу не подавав.

Як вбачається із рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013р. у справі №924/1412/13, обгрунтовуючи позов про спонукання покупця (позивача у даній справі) укласти додаткову угоду до договору поставки від 07.08.2013р. №S001HML-S, ПАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів" посилається на те, що відповідно до агрономічних технологій збір урожаю сої планувалось розпочати не пізніше 10 вересня 2013 року, проте у вересні поточного року склалась складна ситуація з погодними умовами, що призвело до неможливості вчасно розпочати сільськогосподарськими підприємствами - виробниками товару збір сої, а позивачу - поставити товар у строки та в об'ємі, визначеному в договорі поставки.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, та невиконанням зобов`язання, на підставі п.п.9.3., 9.4. договору, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 6129401,69грн. та договірну санкцію у розмірі 9067130,00грн., всього - 15196531,69грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.3. договору сторони встановили, що у випадку непоставки або несвоєчасної поставки товару згідно умов даного договору, постачальник сплачує покупцеві на вимогу останнього договірну санкцію у розмірі 1% загальної вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Крім того, у п.9.4. договору сторони погодили, що у випадку прострочення зобов'язання по поставці товару більш як на 10 (десять) календарних днів, покупець може частково або в повному обсязі відмовитися від договору і вимагати від постачальника сплати покупцю штраф в розмірі 50% (п'ятдесяти відсотків) від загальної вартості непоставленого товару та компенсації спричинених таким простроченням збитків, а також понесених у зв'язку з цим витрат. В цьому випадку постачальник зобов'язаний протягом 3 банківських днів, з моменту отримання письмової та/або факсової вимоги покупця про відшкодування спричинених збитків або ж понесених витрат.

Згідно з ч.2 ст.546 ЦК України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання, а тому колегія суддів вважає, що договірна санкція у розмірі 1% загальної вартості непоставленого товару за кожен день прострочення за своєю правовою природою є неустойкою.

Перевіривши розрахунки штрафних санкцій, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 6129401,69грн. та договірну санкцію у розмірі 9067130,00грн.

При вирішенні питання щодо стягнення неустойки місцевий господарський суд застосував норми ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, ч.3 ст.83 ГПК України про зменшення розміру штрафних санкцій та стягнув на користь позивача штраф у розмірі 3064700,85грн., договірну санкцію - у розмірі 4533565,43грн.

Згідно з п.3.17.4 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід вказати, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом за власним переконанням, тобто зменшення розміру неустойки є правом суду.

Матеріали справи містять докази щодо несприятливих погодних умов, які завадили відповідачу у проведенні осінньо-польових робіт по збору урожаю сої, зокрема, дані метеорологічної станції щодо середньої температури повітря, кількість опадів, вологість повітря, акт обстеження урожаю зернових та технічних культур та протокол засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Шепетівської райдержадміністрації.

Судова колегія вважає, вказані докази свідчать про невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки товару з підстав, які не залежали від його волі, що, в свою чергу, є винятковою обставиною, яка, зокрема, є підставою для зменшення розміру неустойки.

Отже, враховуючи наведене вище зменшення розміру суми штрафу та договірної санкції, що підлягають стягненню з відповідача до 3064700,85грн. та 4533565,43грн., відповідно, судом першої інстанції є належним чином обгрунтованим, не суперечить нормам чинного законодавства, а тому оскаржене рішення не підлягає зміні.

Слід зазначити, за змістом апеляційної скарги відповідач оскаржує рішення лише в частині зменшення судом розміру штрафних санкцій, та, посилаючись на скрутне матеріальне становище, стверджує, що останні можливо зменшити більш ніж на 50%, однак дані твердження оцінюються судом критично, з огляду на наступне.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч.2 ст. 3 ГК України).

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 ГК України).

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, а тому користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, а також самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті діяльності підприємства. Підприємство самостійно має розрахувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших його дій, та самостійно прийняти рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності підприємства є його власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Отже, скаржник повинен при здійсненні своєї господарської діяльності допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків такої діяльності, зокрема, звернення до нього з позовом про стягнення штрафних санкцій, та відповідно їх сплати при такому зверненні.

У судовому засіданні представник відповідача просив скасувати оскаржене рішення та відмовити у позові, однак судом не встановлено підстав для скасування рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 13.06.2014р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 13 червня 2014 року у справі №924/504/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шепетівська реалбаза Хлібопродуктів", м. Шепетівка - без задоволення.

2. Справу №924/504/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Саврій В.А.