Постанова № 41477462, 19.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 910/9139/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (дов. №654509 від 14.11.2013 року);

від відповідача - Афанасьєв М.О. (дов. в матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

фірми "RAREMIC HOLDINGS LTD" ("Раремік Холдінгс ЛТД") Республіка Кіпр, в особі "Представництва "Раремік Холдінгс ЛТД"

на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року

у справі №910/9139/14 (головуючий суддя Ю.О. Підченко, судді М.Є. Літвінова, А.М. Івченко)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ

до фірми "RAREMIC HOLDINGS LTD" ("Раремік Холдінгс ЛТД") Республіка Кіпр, в особі "Представництва "Раремік Холдінгс ЛТД", м. Київ

про стягнення 92 258,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до "RAREMIC HOLDINGS LTD" ("Раремік Холдінгс ЛТД") Республіка Кіпр, в особі "Представництва "Раремік Холдінгс ЛТД" про стягнення 92 258,82 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі №910/9139/14 позов задоволено. Суд вирішив стягнути з фірми "RAREMIC HOLDINGS LTD" ("Раремік Холдінгс ЛТД") Республіка Кіпр, в особі представництва "Раремік Холдінгс ЛТД" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 основний борг у розмірі 59 140,27 грн., неустойку у розмірі 33 118,55 грн. та судовий збір у розмірі 1 845,18 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання останнім умов договору оренди нежитлового приміщення від 27.12.2012 року. Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у вигляді неустойки.

Не погодившись із вказаним рішенням, фірма "RAREMIC HOLDINGS LTD" ("Раремік Холдінгс ЛТД") в особі "Представництва "Раремік Холдінгс ЛТД" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі №910/9139/14 у повному обсязі та прийняти нове рішення за участю компанії "RAREMIC HOLDINGS LTD", яка знаходиться за адресою: 10 Патрон, 6051 Ларнака, Республіка Кіпр.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції помилково та всупереч п.1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» дійшов висновку, що суб'єктами господарювання можуть бути представництва, які не мають статусу юридичної особи, внаслідок чого виніс рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2014 року прийнято апеляційну скаргу фірми "RAREMIC HOLDINGS LTD" ("Раремік Холдінгс ЛТД") в особі "Представництва "Раремік Холдінгс ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі №910/9139/14 до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., Рудченко С.Г., Жук Г.А. та призначено розгляд справи на 19.11.2014 року.

19.11.2014 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив б/н від 18.11.2014 року позивача на апеляційну скаргу.

В судове засідання, призначене на 19.11.2014 року, з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду. Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив рішення місцевого суду скасувати.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27.12.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та представництвом "Раремік Холдінгс ЛТД" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 40-43), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове користування нежиле приміщення, розташоване на першому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 177,44 кв. метрів, а орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю плату за користування в порядку, зазначеному в розділі 3 цього договору.

Орендодавець зобов'язаний не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок орендодавця відповідно до умов п. 3.2 цього договору, передати приміщення орендарю в користування по акту прийому-передачі в якому вказується технічний стан приміщення, наявність офісного, побутового приладдя та інженерного устаткування на момент передачі приміщення в оренду, що буде невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1.1 Договору).

Пунктом 2.3.5 договору передбачено, що орендар зобов'язаний у встановлений термін вносити орендну плату за орендоване приміщення.

Відповідно до п. 3.1 договору визначено, що за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату в гривнях із розрахунку 46,72 доларів США за 1 кв.м. площі приміщення, що на місяць за все орендоване приміщення площею 177,44 кв.м. складає 8 290,00 доларів США. Орендна плата сплачується на користь орендодавця у безготівковому/готівковому порядку в національній валюті України у гривнях за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу. Офіційний курс гривні до долара США на момент укладення цього договору складає 7,99 грн. за один долар США.

Орендна плата розраховується орендарем самостійно з урахуванням порядку, встановленого в п. 3.1 даного договору, виходячи з офіційного курсу гривні до долара США встановленого Національним банком України на дату оплати, та сплачується один раз на місяць не пізніше 5 числа поточного (розрахункового) місяця.

Датою здійснення платежу по оплаті орендної плати та оплаті комунальних послуг є дата валютування, зазначена платником у розрахунковому документі.

Згідно із п. 3.5 договору у випадку не повернення приміщення орендарем орендодавцеві протягом 10 календарних днів з моменту закінчення строку орендного користування (у тому числі і дострокового розірвання договору) орендна плата за період починаючи із 11 календарного дня з моменту закінчення строку орендного користування до повернення приміщення орендодавцеві сплачується орендарем у подвійному розмірі від орендної плати за попередній місяць.

Відповідно до п. 3.9 Договору нарахування орендної плати, інших компенсаційних платежів починається з дати підписання обома сторонами акта прийому-передачі приміщення. Датою припинення нарахування орендної плати, інших компенсаційних платежів вважається дата підписання обома сторонами акта прийому-передачі приміщення про повернення приміщення від орендаря до орендодавця. Тобто орендодавець здійснює розрахунки по орендній платі за фактичну кількість днів користування приміщенням, та в разі необхідності сторони здійснюють відповідний перерахунок сплати орендної плати за перший та останній місяці користування приміщення орендарем на підставі рахунків-фактур.

Строк дії договору в частині відносин оренди встановлюється згідно п. 1.3 цього договору, в частині грошових розрахунків, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій, які можуть виникнути за цим договором у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків однією із сторін договору, до повного виконання стороною грошових зобов'язань за цим договором (п. 8.2 Договору).

Колегією суддів встановлено, що 29.01.2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та представництвом "Раремік Холдінгс ЛТД" було укладено договір про внесення змін №1 до договору оренди нежитлового приміщення від 27.12.2012 року (а.с.45-47).

Пунктом 1 вказаного договору було внесено зміни до п.3.1. договору та викладено його в наступній редакції: "За користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату в гривнях із розрахунку 46,72 доларів США за 1 кв.м. площі приміщення, що на місяць за все орендоване приміщення площею 177,44 кв.м. складає 8 290,00 доларів США. Орендна плата сплачується на користь орендодавця у безготівковому/готівковому порядку в національній валюті України у гривнях за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу. Офіційний курс гривні до долара США на момент укладення цього договору складає 7,99 грн. за один долар США.

Орендна плата розраховується орендарем самостійно з урахуванням порядку, встановленого в п. 3.1 даного договору, виходячи з офіційного курсу гривні до долара США встановленого Національним банком України на дату оплати, та сплачується один раз на місяць не пізніше 5 числа поточного (розрахункового) місяця.

Датою здійснення платежу по оплаті орендної плати та оплаті комунальних послуг є дата валютування, зазначена платником у розрахунковому документі.".

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 27.12.2012 року на виконання умов договору позивач на підставі акту прийому-передачі приміщення (а.с. 46) передав, а представництво "Раремік Холдінгс ЛТД" прийняло в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею: 177,44 м2, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у відповідному належному стані.

Як відомо з матеріалів справи, листом №44 від 21.01.2014 року (а.с. 53) представництво "Раремік Холдінгс ЛТД" повідомило позивача про бажання достроково (з 01.04.2014 року) розірвати договір оренди від 27.12.2012 року.

Листом №46 від 04.02.2014 року (а.с.58) представництво "Раремік Холдінгс ЛТД" звернулось до позивача та повідомило останнього про розірвання договору та готовність передати приміщення до 07.02.2014 року.

24.02.2014 року позивачем на адресу відповідача було надіслано лист б/н від 17.02.2014 року (а.с. 96), згідно змісту якого позивач просив здійснити оплату орендної плати за лютий 2014 року з відповідними рахунками - фактури.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вартість оренди нежитлового приміщення сплачено не було.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів за лютий 2014 року, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у сумі 59 140,27 грн.

Дослідивши зміст укладеного договору, колегія суддів дійшла до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Зокрема, вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до п.2.3.11 договору сторони передбачили, що при бажанні достроково звільнити нежитлове приміщення й припинити дію цього договору, орендар зобов'язаний за 90 календарних днів письмово попередити про це орендодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Надіслання відповідачем на адресу позивача листів №44 від 21.01.2014 року та №46 від 04.02.2014 року свідчить про односторонню відмову відповідача від договору в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, наслідком якої є припинення дії договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що договір є розірваним з 07.02.2014 року.

Також, колегія суддів вказує на наявність боргу за відповідачем у розмірі 59 140,27 грн. за договором, яка станом на час розгляду справи не була сплачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що зазначені листи не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним грошових зобов'язань, передбачених договором.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з представництва "Раремік Холдінгс ЛТД" заборгованості у розмірі 59 140,27 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки за дострокове розірвання договору у розмірі 33 118,55 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зокрема п. 6.4 договору встановлено, що у випадку дострокового розірвання (припинення) цього договору з ініціативи орендаря) орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця неустойку в розмірі 1/2 (частини) місячної орендної плати передбаченої п. 3.1 даного договору, крім випадків, якщо причиною розірвання договору є невиконання чи неналежне виконання орендодавцем зобов'язань за цим договором.

Вказана в п. 6.4 сума сплачується орендарем на підставі рахунку орендодавця протягом п'яти банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку після допущення орендарем відповідного порушення (п. 6.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання вказаного пункту договору було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000007 від 19.02.2014 року на загальну суму 33 118,55 грн.

Враховуючи, що судом встановлено факт дострокового розірвання договору саме з ініціативи відповідача, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення неустойки у сумі 33 118,55 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо тверджень апелянта стосовно прийняття рішення за участю неналежного відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 4 статті 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. Якщо позов до юридичної особи виник із питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, такий позов може бути пред'явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу. Але це не означає, що відповідачем буде відокремлений підрозділ; відповідачем у справі має бути юридична особа, яку цей відокремлений підрозділ представляє.

У відповідності до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно з п. 4 ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Аналогічна позиція викладена у Постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Зокрема, пунктом 1.7 вказаної постанови передбачено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Якщо відокремлений підрозділ уповноважений звертатися до господарського суду з позовом від імені юридичної особи, то таке ж право має прокурор за місцезнаходженням цього підрозділу.

В свою чергу, статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що суб'єктами господарювання (підприємницької діяльності) можуть бути зокрема і представництва, які не мають статусу юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення від 27.12.2012 року було укладено між позивачем та саме представництвом «Раремік Холдінгс ЛТД». Розділом 6 вказаного договору передбачено відповідальність орендаря (представництва «Раремік Холдінгс ЛТД») за порушення грошових зобов'язань за договором.

Крім того, в матеріалах справи наявна довіреність Raremic Holdings LTD (Раремік Холдінгс ЛТД) від 20.08.2012 року (а.с. 214), відповідно до якої компанія уповноважує директора Представництва Миколу Бакуліна виступати від імені та в інтересах Представництва компанії в Україні, зокрема бути представником представництва компанії у будь-яких адміністративних органах влади, місцевих органах, правоохоронних органах, органах прокуратури, судах.

Відповідно до п. 8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002 року «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» судові документи можуть направлятися також філіям, представництвам, іншим відособленим підрозділам іноземних підприємств і організацій, місцезнаходженням яких є територія України (з повідомленням про вручення таких документів), а також вручатися безпосередньо уповноваженому представникові. При цьому слід мати на увазі, що коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

У відповідності до Положення про представництво компанії «Раремік Холдінгс ЛТД.» (а.с.198-202), а саме п.5.1., представництво очолює директор, який діє на підставі довіреності.

Пунктом 5.2.2. вказаного положення передбачено, що директор представництва, зокрема, відповідає за результати діяльності представництва.

Згідно з п. 5.2.8 положення директор представляє компанію на території країни перебування по всіх питаннях, пов'язаних з діяльністю представництва та взаєморозрахунках між представництвом та організаціями, органами державної влади та/або місцевими органами влади країни перебування.

У відповідності до п.5.2.12. положення директор уповноважений здійснювати всі інші дії, спрямовані на досягнення мети представництва та виконання ним своїх функцій.

Беручи до уваги, що спір у справі виник із питань діяльності відокремленого підрозділу фірми "RAREMIC HOLDINGS LTD" ("Раремік Холдінгс ЛТД") Республіка Кіпр, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, установчими документами відокремленого підрозділу визначено повноваження директора Представництва, зокрема представляти інтереси у судах та з огляду на те, що за договором відповідальність за виконання зобов'язання покладено на Представництво, то позивач правомірно звернувся до суду із позовом саме до відокремленого підрозділу "RAREMIC HOLDINGS LTD" ("Раремік Холдінгс ЛТД") Республіка Кіпр в особі "Представництва "Раремік Холдінгс ЛТД".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження відповідача щодо неможливості представництва "Раремік Холдінгс ЛТД" бути стороною по справі є безпідставними та необгрунтованими, оскільки представництво у спарві наділене всіма необхідними правами та обов'язками для сплати наявної заборгованості за договором.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі №910/9139/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фірми "RAREMIC HOLDINGS LTD" ("Раремік Холдінгс ЛТД") Республіка Кіпр, в особі "Представництва "Раремік Холдінгс ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі №910/9139/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі №910/9139/14 залишити без змін.

3. Справу №910/9139/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

Г.А. Жук