Рішення № 41477365, 03.11.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2014 р.Справа № 921/859/14-г/9Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дриллекс", проспект 50-річчя ВЛКСМ, 54 А, оф.318, м. Харків, Харківська область, 61153

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 46016

про cтягнення заборгованості в сумі 86 447,42 грн., з яких: 84 479 грн. 46 коп. - заборгованість та 1997 грн. 96 коп. - пеня.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Представнику позивача в попередніх судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дриллекс", проспект 50-річчя ВЛКСМ, 54 А, оф.318, м. Харків, Харківська область, 61153 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 46016 про cтягнення заборгованості в сумі 86 447,42 грн., з яких: 84 479 грн. 46 коп. - заборгованість та 1997 грн. 96 коп. - пеня.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2014р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 16.09.2014 р. о 14 год. 10 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, розгляд справи відкладався на 07.10.2014р. о 14 год. 10 хв., на 20.10.2014р. о 14 год. 50 хв. та на 03.11.2014р. о 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 03.11.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Строк вирішення спору у справі №921/859/14-г/9 встановлено по 19.10.2014р. За клопотанням представника позивача від 07.10.2014р., у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 07.10.2014р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, письмових пояснень, заперечень, клопотань не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст. 77 ГПК України, п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п.19 Інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал суду позивачу.

Разом з цим у попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав згідно підстав наведених у позові та додаткових пояснень поданих представником позивача у судових засіданнях.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст. 64,77 ГПК України, п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п.19 Інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482.

Разом з тим, судова кореспонденція, якою надсилалась ухвала про порушення провадження у справі відповідачу на адресу зазначену позивачем в позовній заяві - "АДРЕСА_1", повернута суду із відміткою пошти неповна адреса.

Разом з тим, з Витягу наданого на вимогу суду Державною Реєстраційною службою України вбачається, що станом на 23.09.2014р. місцем проживання відповідача у справі - ОСОБА_2 є : АДРЕСА_1, 46016.

Судом, на зазначену адресу відповідача, надсилались ухвали суду про відкладення розгляду справи від 07.10.2014р. та від 20.10.2014р., а також, позивачем надані докази направлення з описом вкладення копії позовної заяви з додатками відповідачу - ОСОБА_2 на адресу : АДРЕСА_1, 46016.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи (п.19 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482).

Також, і згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначені обставини, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи доводи позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Із змісту ст.ст. 1,2 ГПК України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 21 вересня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дриллекс", проспект. 50-річчя ВЛКСМ, 54 А, оф.318, м. Харків, Харківська область, 61153 (далі по тексту також - Постачальник, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (далі по тексту також - Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки №Д-51 (далі по тексту - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується протягом дії даного Договору передавати Покупцеві Товар окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, що узгоджуються Сторонами в накладних або рахунках, які є невід'ємними частинами Договору, а покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його на умовах встановлених Договором.

У відповідності до п.1.4. Договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту поставки Товару у відповідності до п.п.4.3. цього Договору.

Поставка здійснюється на умовах СРТ (Правила Инкотермс 2010). Постачальник передає товар перевізнику в м.Харкові, який доставляє товар до визначеного сторонами місця поставки. Покупець приймає Товар в названому місці за дорученням, підписує видаткову накладну. Покупець передає перевізнику : підписаний примірник видаткової накладної Постачальника та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (у разі, якщо Товар отримує не особисто керівник).

Згідно п.п.3.3., 3.4 Договору Покупець зобов'язується здійснити оплату Товару протягом 20 календарних днів з моменту поставки. Розрахунок за Товар Покупець здійснює шляхом безготівкового перерахування відповідних грошових коштів в зазначений банк на розрахунковий рахунок, вказаний Продавцем у реквізитах цього Договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів за поставлені Товари на розрахунковий рахунок Продавця. Розрахунки вважаються проведеними після того, як Постачальник підтверджує отримання коштів і правильність сплати за кожною поставкою.

Згідно п.п.7.2. Договору він вступає в законну силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Строк дії Договору автоматично продовжується на 1 рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору, жодна із Сторін не заявила письмово про його розірвання.

Також, пунктом 7.5. Договору сторони погодили, що після підписання цього Договору будь-які інші попередні заяви, листи, договори або інші домовленості, пов'язані з цим Договором, втрачають чинність. Відносини Сторін у зв'язку з цим Договором регулюються законодавством України.

Вказаний Договір підписаний Директором - ТзОВ "Дриллекс" і ФОП ОСОБА_2 та завірений їх печатками.

Поряд з тим, до матеріалів справи позивачем, на вимогу суду, долучено копію Договору купівлі-продажу №Д-14 укладеного 17 квітня 2012 року між ТОВ «Дриллекс» та ФОП ОСОБА_2, відповідно до якого Покупець (ФОП ОСОБА_2) з однієї сторони та Постачальник (TOB «Дриллекс») з іншої сторони домовились, що Продавець зобов'язується протягом дії даного Договору передавати Покупцеві Товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються Сторонами в накладних або рахунках, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його на умовах, установлених Договором. (п.1.1. Договору).

Товар, поставлений Продавцем Покупцю у період дії цього Договору вважається таким, що поставлений на підставі цього Договору і на його умовах, в незалежності від наявності посилання на цей Договір, як на підставу поставки у видаткових накладних.

Згідно п.7.2., цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Строк дії Договору автоматично продовжується на 1 рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору, жодна із Сторін не заявила письмово про його розірвання.

Вказаний Договір підписаний Директором - ТзОВ "Дриллекс" і ФОП ОСОБА_2 та завірений їх печатками.

При цьому, кожна із сторін, уклавши вказаний вище Договори, взяла на себе зобов'язання, а саме Позивач поставити Товар, а Відповідач оплатити його в порядку та на умовах визначених Договором.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 712 ЦК України з договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач він свої зобов'язання за Договором від 21.09.2014р. № Д-51 виконав належним чином шляхом здійснення поставки Товару у період з 15.05.2014р. по 10.07.2014 р. згідно представлених видаткових накладних (в кількості 38 шт. на 43 арк.) всього на суму 84 479 грн. 46 коп.

Факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача в графі видаткових накладних про отримання товару від позивача. Зазначені накладні, також, завірені печаткою (штампом) ФОП ОСОБА_2

Проте, суд критично оцінює посилання позивача на те, що вказані накладні укладені на виконання Договору №Д-51 від 21.09.2012р.

Так, у вказаних накладних як на підставу їх укладення міститься посилання на Договір №Д-14 від 17.04.2012р. або просто Договір. Одночасно жодна з накладних не містить посилання як на підставу укладення на Договір № Д-51 від 21.09.2012р.

Разом з цим, як уже зазначалось судом згідно п. 7.5. Договору №Д-51 від 21.09.2012р. сторони погодили, що після підписання цього Договору будь-які інші попередні заяви, листи, договори або інші домовленості, пов'язані з цим Договором, втрачають чинність.

Таким чином з 21.09.2012р. Договір № Д-14 від 17.04.2012р. на який містяться посилання у укладених між сторонами накладних втратив чинність. А тому накладні на які посилається позивач що датовані у період з 15.05.2014р. по 10.07.2014р. не могли бути укладені на виконання зазначеного Договору, одночасно в них відсутнє посилання і на Договір від 21.09.2014р. № Д-51.

З огляду на наведене, суд не вважає доведеним позивачем, що купівля-продаж (поставка) товару згідно видаткових накладних здійснювалася саме на виконання умов Договору поставки № Д-51 від 21.09.2012р. про що стверджує позивач.

Разом з цим укладення між сторонами одного правочину не позбавляє їх права укладати в цей же період інші самостійні правочини з аналогічним за видом предметом купівлі - продажу (поставки) товару. Зокрема, укладати такі правочини і у спрощений спосіб.

При цьому, розглянувши та оцінивши подані позивачем видаткові накладні суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі - продажу шляхом поставки товару у зв'язку з укладенням договорів у спрощений спосіб.

Так, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України, для правочинів між юридичними особами встановлена письмова форма.

Із змісту ст.ст. 205-206 ЦК України, сторони мають право самостійно обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо зміст зафіксований у одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законодавством не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та у формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними умови договору купівлі-продажу - предмет і ціна. Разом з тим, договори купівлі-продажу вважаються укладеним, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов (строк, місце, спосіб виконання, тощо).

При цьому як встановлено судом у кожній із підписаних сторонами накладних визначено предмет угоди - передача у власність товару, його найменування, асортимент, кількість, ціну за одиницю товару, остаточну загальну ціну.

Факт отримання товару за видатковими накладними підтверджується підписами представника відповідача в графі накладних про отримання продукції від позивача. Зазначені накладні, також, завірені печаткою ТзОВ «Дриллекс» та ФОП ОСОБА_2

А тому правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем шляхом підписання видаткових накладних, підтверджують, на думку суду, що сторони таким чином уклали самостійні договори купівлі-продажу (поставки) товару у спрощений спосіб шляхом підписання видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1,2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у п. 1 листа від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому як вбачається із видаткової накладної товар переданий позивачем та прийнятий відповідачем у період з 15.05.2014р. по 10.07.2014 р. і відповідно перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі зазначених накладних, розпочався з наступного дня після прийняття товару.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

В матеріалах справи знаходять свої підтвердження доводи позивача що всупереч згаданих приписів закону, відповідач свої зобов'язання не виконав, оплату за отриманий товар не провів, внаслідок чого у ФОП ОСОБА_2, на даний час існує заборгованість перед ТзОВ "Дриллекс" у розмірі 84479,46 грн.

Щодо стягнення 1997,96 грн. пені, то суд має за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи зазначене, а також той факт, що у видаткових накладних, долучених до позовної заяви, відсутнє посилання на договір поставки №Д-51 від 21.09.2012 року і не надано доказів, що поставка відбулася саме на виконання умов вищевказаного Договору, у свою чергу, згідно правила закріпленого у п. 7.5. Договору №Д-51 від 21.09.2012 року інший Договір № Д-14 від 17.04.2012р. втратив чинність, суд приходить до висновку про відсутність між сторонами письмового правочину, умовами якого було б передбачено забезпечення виконання зобов'язання а саме відповідальність відповідача у формі сплати пені у разі прострочки виконання зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару за накладними, що є предметом розгляду в межах даної справи, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені нарахованої на підставі договору № Д-51 від 21.09.2012р. є безпідставні і задоволенню не підлягають.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України ст. ст. 32, 33 ГПК України, 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги зазначене, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, які підтверджують той факт, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання з оплати поставленого йому товару відповідач не виконав, суд вважає, заявлену позивачем до стягнення суму основного боргу у розмірі 84479,46 грн. правомірною, документально обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення. У свою чергу у частині стягнення 1997 грн. 96 коп. - пені суд у позові відмовляє.

Відповідно до ч. 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначене, та те, що, на думку суду, спір виник саме з вини відповідача, який не забезпечив виконання свого зобов'язання з оплати товару належним чином, суд, керуючись правом наданим йому ч. 2 ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 1827,00 грн. покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню з нього в користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 46016 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дриллекс", проспект. 50-річчя ВЛКСМ, 54 А, оф.318, м. Харків, Харківська область, 61153 (код ЄДРПОУ 34954359): 84 479 (вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 46 коп. - основного боргу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 1997 грн. 96 коп. - пені в позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 10.11.2014р.

Суддя В.Л. Гевко