Рішення № 41477206, 20.11.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" листопада 2014 р. Справа № 906/932/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі: Поливко М.С.

За участю представників сторін:

- від позивача: Українець М.Ю. - старший юрисконсульт філії "Житомирське регіональне управління" ПАТ КБ "Приватбанк" дов. № 3114-О від 29.08.2013 р.;

- від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Житомир)

про стягнення 53037,21 грн.

На підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", справу розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ) подало до господарського суду Житомирської області позов про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Житомир) заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 24.05.2012 в розмірі 53037,21 грн., з яких: 35000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 11246,40 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3955,81 грн. - пеня, 2835,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою від 10.07.2014 господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі, призначив справу до розгляду.

Ухвалою від 07.08.2014 господарський суд розгляд справи відклав, зобов'язав сторони виконати вимоги резолютивної частини ухвали.

Згідно з ухвалами від 02.09.2014, 18.09.2014 та 22.10.2014 господарський суд, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", продовжив строк розгляду спору до 23.11.2014, розгляд справи відклав.

В судовому засіданні 20.11.2014 представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; повідомив, що станом на день судового розгляду справи заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 24.05.2012 не змінилась і станом на дату розгляду справи складає 53037,21 грн.

23.07.2014 до суду повернулася копія ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 10.07.2014, направлена відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві: АДРЕСА_1, з відміткою поштового відділення: "За закінченням терміну зберігання" (а. с. 53 - 55).

З метою уточнення відомостей щодо місцезнаходження відповідача, в порядку ст. ст. 17 та 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", 07.08.2014 господарський суд зробив електронний запит до Єдиного державного реєстру за №19116089.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.08.2014 р., відповідач значиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 76).

Відповідно до пп. 3.9.1 та 3.9.2 п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевказане, оскільки Спеціальний витяг з ЄДР свідчить, що відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялися ухвали господарського суду, відповідає вказаній у Спеціальному витязі з ЄДР, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами, згідно з ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2012 р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (позивач/банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач/клієнт) була підписана заява про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки ((далі - заява (а. с. 29)).

Згідно з умовами заяви, відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по Розрахунковим карткам, що розміщені на сайті банку www.privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою та карточкою зі зразками підпису та відбитка печатки складають договір банківського обслуговування.

Підписавши заяву, відповідач також зобов'язався виконувати умови, що містяться в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку та Договору банківського обслуговування в цілому.

Як зазначає позивач, Заява про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки та "Умови і правила надання банківських послуг", які оприлюднені через офіційний сайт банку (а. с. 29, 30 - 37) разом складають Договір банківського обслуговування б/н від 24.05.2012 р.

Відповідно до умов вказаних документів відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (а. с. 30 - 37).

Згідно з п. 3.18.1.16. Умов, при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.3.18.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "Кредит") надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.18.1.3 зазначених вище Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.18.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (п. 3.18.1.6. Умов).

Пунктом 3.18.6.1. Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт - банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Договором від 24.05.2012 р. виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 35000,00 грн., що підтверджується довідкою за вих. №08.7.0.0.0./140625164530 від 25.06.2014 (а. с. 40) та випискою з рахунку ФОП ОСОБА_3 (а. с. 58 - 66).

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас, ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до п. 3.18.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно з п. 3.18.4.1.1 Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).

Відповідно до п. 3.18.4.1.3 зазначених Умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Пунктом 3.18.4.1.3 Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9 Умов).

У відповідності до п.3.18.4.4. Умов, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

За змістом п. 3.18.4.10 Умов, при несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п.3.18.2.3.4 Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо погашення кредитної заборгованості не виконав.

Згідно з наявними в матеріалах справи документами, зокрема, виписок з банківського рахунку ФОП ОСОБА_3 та розрахунку заборгованості (а. с. 41 - 44, 58 - 75), в результаті невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між ним та позивачем Договором банківського обслуговування від 24.05.2012, у відповідача утворився перед позивачем борг по простроченому кредиту в сумі 35000,00 грн., 11246,40 грн. заборгованості по сплаті відсотків та 2835,00 грн. боргу по сплаті комісії за користуванням кредитом.

З метою досудового врегулювання спору, 10.06.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 03.06.2014 р. за вих.№20524VIV2S09B про усунення порушення та погашення заборгованості за Договором банківського обслуговування від 24.05.2012 р. (а. с. 47), проте, вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача існувала непогашена заборгованість по простроченому кредиту в сумі 35000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 11246,40 грн., а також 2835,00 грн. боргу по сплаті комісії за користуванням кредитом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час прийняття рішення, відповідач доказів погашення перед позивачем заборгованості по простроченому кредиту не надав.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за прострочення сплати кредитних коштів обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню на суму 49081,40 грн. (35000,00 + 11246,40 + 2835,00 ).

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3955,81 грн. пені, господарський суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п .3.18.5.1 Умов і правил надання банківських послуг, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно з п. 3.18.5.4 умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.18.0.5.1,3.18.5.2,3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені з урахуванням визначеного п. 3.18.5.4 умов порядку нарахування пені, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 3955,81 грн. пені, яку нараховано за прострочення сплати кредиту та відсотків, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач позов за підставами та предметом не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 53037,21 грн., з яких: 35000,00 грн. борг по простроченому кредиту, 11246,40 грн. заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, 2835,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 3955,81 грн. пені за несвоєчасність виконань зобов'язань за договором.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. ст. 32, 33, 49, 69, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) :

- 35000,00 грн. - заборгованості за кредитом,

- 11246,40 грн. - заборгованості по сплаті відсотків,

- 3955,81 грн. - пені;

- 2835,00 грн. - заборгованості по сплаті комісії за користуванням кредитом,

- 1827,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21 листопада 2014 р.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу - реком.