Ухвала суду № 41477053, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4805/14 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпініст» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області № 0000342201/902 від 11 квітня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі службового посвідчення серії КО за № 098915, виданого 25 вересня 2013 року, згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альпініст» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Буд - Інвестментз» за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за серпень 2013 року у розмірі 111 758, 41 грн, про що було складено акт перевірки № 594/2201/32724732 від 27 березня 2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альпініст» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Буд - Інвестментз» за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року».

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що ТОВ «Буд - Інвестментз» здійснювало господарську діяльність з контрагентами на підставі договорів, які були укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, ухилення від сплати податків, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Крім того, у ТОВ «Буд - Інвестментз» були відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій (відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби), а тому податковий орган зробив висновок про неможливість здійснення господарських операцій, що задекларовані у податковій звітності.

11 квітня 2014 року ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000342201/902, яким ТОВ «Альпініст» збільшено податкове зобов'язання з ПДВ до 111 758, 00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 55 879, 00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суб»єкта владних повноважень, позивач оскаржував його в адміністративному порядку. Однак, рішенням податкового органу зазначені скарги були залишені без задоволення.

Між тим, колегія суддів з висновками податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

14 січня 2004 року позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а. с. 33).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво інших споруд, н.в.і.у.; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Буд - Інвестментз» було укладено договір субпідряду № 96 від 03 липня 2013 року, предметом якого було виконання робіт і надання послуг з Антикорозійного захисту металевих конструкцій Київської філії Концерну РРТ, що входить до сфери діяльності позивача.

Виконання умов вищезазначеного правочину підтверджується копією договору субпідряду № 96 від 03 серпня 2013 року; копіями актів приймання-виконання будівельних робіт № ОУ-0000054 та № ОУ-0000055 за серпень 2013 року; копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року; копією податкової накладної № 58 від 30 серпня 2013 року; копією квитанції про отримання податковим органом податкової накладної; копією платіжних доручень за період вересень-грудень 2013 року; копією картки рахунку 631 за 2013 рік; копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року.

За наслідками виконаних робіт, контрагентом була виписана відповідна податкова накладна № 58 від 30 серпня 2013 року та позивач провів розрахунок за надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані роботи було проведено позивачем на вимогу договору підряду із Київською філією концерну «РРТ».

На підтвердження виконання таких робіт позивачем також було надано копію договору № 1719 від 09 серпня 2013 року, акту приймання виконаних робіт за серпень 2013 року, відомості витрачених ресурсів витрат замовника та акт приймання виконаних робіт за серпень 2013 року.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ «Альпініст» в повному обсязі довів реальність господарських операцій з ТОВ «Буд - Інвестментз».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору та в період його виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації як позивача, так і його контрагента ТОВ «Буд - Інвестментз» були чинні. Крім того, ТОВ «Буд - Інвестментз» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, договір, який укладений між позивачем та ТОВ «Буд - Інвестментз», не визнаний судом недійсним, його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за таким договором.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу наявності акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Буд-Інвестментз № 21014/26-55-22-01/38451504 від 04 листопада 2013 року, оскільки в них не досліджувались поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.

Крім того, відповідно до п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року - у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.