Постанова № 41476966, 18.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 35932/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

при секретарі судового засідання Щербі С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Фрукт" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Фрукт"до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002392302/0/30207 від 10.11.2009 року, -

ВСТАНОВИЛА :

ТзОВ "Бест-Фрукт" 25.08.2010 року звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова, в якому просить скасувати податкове повідомлення -рішення від 10 листопада 2009 року№ 0002392302/0/30207, яким позивачу за заниження податку на додану вартість визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 80716,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновок відповідача викладений в акті перевірки № 2619/23-0/36026809 від 23.10.2009 року про заниження ТзОВ "Бест-Фрукт" податку на додану вартість на суму 53811,00 грн. не ґрунтується на вимогах чинного законодавства про оподаткування. Вважає, що контролюючий орган всупереч п.1.20.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку " не довів, що ціна договору, укладеного ним з контрагентами не відповідає рівню звичайної ціни. Продаж товарів за цінами, нижче митних, що призводить до виникнення у платника податку негативного значення ПДВ, не може вважатися порушенням законодавства при умові, якщо продаж здійснювався за справедливими ринковими цінами. Зазначає, що перевіряючими в акті перевірки не обґрунтовано виявлені факти порушень, які ґрунтуються на суб'єктивних та нічим не підтверджуючих припущеннях.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року в позові ТзОВ "Бест-Фрукт"до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002392302/0/30207 від 10.11.2009 року - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що контролюючий орган всупереч п.1.20.8ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку " не довів, що ціна договору, укладеного ним з контрагентами не відповідає рівню звичайної ціни. Продаж товарів за цінами, нижче митних, що призводить до виникнення у платника податку негативного значення ПДВ, не може вважатися порушенням законодавства при умові, якщо продаж здійснювався за справедливими ринковими цінами. Зазначає, що перевіряючими в акті перевірки не обґрунтовано виявлені факти порушень, які ґрунтуються на суб'єктивних та нічим не підтверджуючих припущеннях.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.п 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", чинного на момент здійснення господарських операцій, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпункт 1.20.8 пункту 1.20 вказаного Закону передбачає, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Статтею 259 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначена як їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього кодексу.

Загальновизнані міжнародні методи розрахунку митної вартості реалізовані у ст.ст.266-274 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. №92-ІV.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Згідно ст.268 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з ідентичними товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

З огляду на фактори ціноутворення та вимог Закону, за звичайних обставин справедлива ринкова ціна товару не може бути нижчою, ніж ціна придбання цього товару, якою в даному разі є його митна вартість. Правильність такого тлумачення норми Закону підтверджується і визначенням господарської діяльності, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", основною метою якої є одержання доходу.

Згідно ч.1 ст.16 Закону України "Про Єдиний митний тариф"нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Виходячи з вищенаведеного, з метою оподаткування податком на додану вартість операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, з метою визначення бази оподаткування необхідно брати митну вартість товарів, що імпортувались.

Отже, як свідчать матеріали справи, "Бест-Фрукт" безпідставно занижено базу оподаткування операцій з поставки товарів у зв'язку із реалізацією товару нижче митної вартості у грудні 2008 року, січні, лютому, квітні, червні 2009 року та, відповідно, занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 53811 грн., в тому числі за грудень 2008 року на суму 735 грн., за січень 2009 року на суму 31722 грн., за лютий 2009 року на суму 13106 грн., за квітень 2009 року на суму 8248 грн., та завищено значення рядка 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на суму 10706 грн. за червень 2009 року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вказаного вище виходить, що відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.

За результатами проведеної ДПІ у Залізничному районі м.Львова планової виїзної перевірки ТзОВ "Бест-Фрукт"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.07.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.2008 року по 30.06.2009 року складено акт № 2619/23-0/36026809 від 23.10.2009 року, яким встановлено порушення п.4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 53811 грн. та завищення рядка 26. "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду"на суму 10706 грн. за червень 2009 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002392302/0/30207 від 10 листопада 2009 року, яким ТзОВ "Бест-Фрукт" визначено суму податкового зобов'язання в сумі 80716,50 грн., з яких 53811,00 грн. - сума основного платежу та 26905,50 грн. -сума штрафних санкцій.

Проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що ТзОВ "Бест-Фрукт"за період 10.07.2008 року по 30.06.2009 року реалізовувалися ківі, лимони, груші, виноград та мандарини нижче звичайних цін, а саме платником за перевірений період реалізовано вище вказані фрукти на загальну суму 1765815 грн., ПДВ в сумі 353163 грн., митна вартість вказаних фруктів становить 2088400 грн., податок на додану вартість від митної вартості становить 417680 грн., різниця митної вартості та ціни реалізації становить 322585 грн, відхилення податку на додану вартість нарахованого від митної вартості та ціни реалізації становить 64517 грн.

При цьому, в обгрунтування виявленого на думку перевіряючих порушення, ДПІ у Залізничному районі м.Львова покликається на норму п.п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", якою встановлено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. При цьому, з огляду на те, що ТзОВ "Бест-Фрукт" здійснювався продаж продовольчих товарів в межах митної території України, тому по переконанню суду база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) на митній території України регламентується п.п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

За змістом положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому за правилами пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

У той же час, згідно п. 4.3 ст. 4 вказаного Закону, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації.

У справі що розглядається, об'єктом оподаткування спірних податкових зобов'язань були операції з поставки товарів на території України, відтак база оподаткування таких операцій повинна визначатися за правилами п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказана правова норма не прив'язує визначення бази оподаткування податком на додану вартість до митної вартості товарів. Митна вартість товарів може бути застосована виключно для визначення бази оподаткування при імпорті товарів відповідно до п.4.3 ст.4 вказаного Закону, тобто до спірних операцій з поставки товарів на території України вона не застосовується.

Зважаючи на викладене, судова колегія суду апеляційної інстанції, зазначає, що посилання відповідача на порушення позивачем п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними, оскільки вказана норма встановлює правила оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованого товару, правильність якого податковим органом не оспорювалась.

Крім того, митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст.259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В свою чергу, товари, в зв'язку з реалізацією яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст.43 Митного кодексу України закінчився до продажу таких автотранспортних засобів, що підтверджується актом перевірки і поясненнями представників сторін, а тому митну вартість до них не можна застосовувати.

А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови не вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Фрукт" - задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року у справі № 2а-7587/10/1370 - скасувати та прийняти нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Фрукт" - задоволити.

Скасувати податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0002392302/0/30207 від 10.11.2009 року.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар