Постанова № 41476925, 18.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 151314/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

при секретарі судового засідання Щербі С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дока» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дока» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА :

ТзОВ Науково-виробнича фірма «Дока» 22.06.2011року звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.10.2010 року№ 0001992320/0, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 109131,00 грн., у тому числі за основним платежем - 72756,00,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36378,00 грн. та від 22.03.2011 року №0000602320, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток у розмірі 146079,10 грн., у тому числі за основним платежем - 119107.50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26971,60 грн.

В позові покликається на незаконність та необґрунтованість висновків податкового органу про безпідставність віднесення до складу валових витрат вартість проведених маркетингових досліджень, отриманих від ТзОВ «Комплект Сервіс» на суму 255500,00 грн. та отриманих послуг від ФОП ОСОБА_1 на суму 220930,00 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 51100,00 грн. за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виданих ТзОВ «Комплект Сервіс». Одержані від вказаних контрагентів маркетингові послуги були використані в господарській діяльності товариства, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Крім цього, вважає неправомірним оподаткування за ставкою 20% вартість наданих позивачем маркетингових послуг за контрактом № 2М від 10.04.09 року, укладеним з фірмою нерезидентом «ТОJ-НАND» (Польща), оскільки поставка продукції на виконання умов контракту - здійснювалась поза митною територією України.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року в позові ТзОВ Науково-виробнича фірма «Дока» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що необґрунтованість висновків податкового органу про безпідставність віднесення до складу валових витрат вартість проведених маркетингових досліджень, отриманих від ТзОВ «Комплект Сервіс» на суму 255500,00 грн. та отриманих послуг від ФОП ОСОБА_1 на суму 220930,00 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 51100,00 грн. за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виданих ТзОВ «Комплект Сервіс». Одержані від вказаних контрагентів маркетингові послуги були використані в господарській діяльності товариства, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що представлені позивачем документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, однак жодним чином не підтверджують ні фактичного надання маркетингових послуг ТзОВ «Комплект Сервіс» та ФОП ОСОБА_1, ні подальшого використання в господарській діяльності ТзОВ НВФ «Дока» таких послуг за цими господарськими операціями, тому не є безумовною підставою для включення цих витрат до валових витрат та податкового кредиту.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.

Позивач зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 21.07.1992 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова .ТзОВ Науково-виробнича фірма «Дока» відповідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.07.1997 року № 100163263, виданого ДПІ у Франківському районі м. Львова, індивідуальний податковий номер № 138341013048 є платником ПДВ .

Згідно наданої Головним управлінням статистики у Львівській області довідки АА № 056507 з ЄДРПОУ видами діяльності ТзОВ Науково виробнича фірма «Дока» за КЕВД є: оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; дослідження і розробки в галузі природничих наук; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; дослідження і розробки в галузі технічних наук; діяльність автомобільного вантажного транспорту; діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології .

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ НВФ «Дока» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 15.10.2009 року № 5241/23-2/13834103.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлено порушення підприємством: пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1.. пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97- ВР, а саме: завищило валові витрати на загальну суму 476430.00 грн., у тому числі за І квартал 2010 року на суму 126000,00 грн., за ІІ квартал 2010 року на суму 350430,00 грн., оскільки безпідставно віднесло до складу валових витрат вартість проведених маркетингових досліджень, отриманих від ТзОВ «Комплект Сервіс» на суму 255500,00 грн. та отриманих послуг від ФОП ОСОБА_1 на суму 220930.00 грн.: пп. 3.1.1. п.3.1 ст. 3. п. 6.5. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168 97-ВР. а саме: безпідставно занизило суму податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2009 року на 21656.00 грн. за рахунок не включення до складу податкового зобов'язання суми ПДВ за надані маркетингові послуги фірмі «ТОJ-НАND» (Польща) та пп. 7.4.1 пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. " цього ж Закону, оскільки безпідставно завищило податковий кредит на загальну суму 51 100.00 грн. в тому числі - березень 2010 року в сумі 25200,00 грн., травень 2010 року в сумі 25900.00 грн.. за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виданих ТзОВ «Комплект Сервіс», які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

На підставі вказаного акту ДПІ у Франківському район: м. Львові 28 жовтня 2010 року прийнято податкові повідомлення - рішення: №0001982320/0, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток у розмірі 198795,00 грн., у тому числі за основним платежем - 152055,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46740.00 грн.; - № 0001992320/0, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 109131,00 грн., у тому числі за основним платежем - 72756,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36378,00 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у Львівській області № 6399/10/25-005/517 від 11.03.2011 року податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №0001982320/0 в частині 32947,50 грн. основного платежу по податку на прибуток та 19768,40 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції та в цій частині рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 29.12.10 №28924/10/25-010/111 скасовано, а іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №0001982320/0 від 28.10.2010 року та рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 29.12.10 р № 28924/10/25-010/111 залишено без змін.

На підставі вказаного рішення ДПА у Львівській області № 6399/10/25-005/517 від 11.03.2011 року ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення - рішення №0000602320 від 22.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток у розмірі 146079,10 грн., у тому числі за основним платежем - 119107,50 грн. та за штрафними (санкціями) санкціями - 26971,60 грн.

Висновок податкового органу про завищення ТзОВ НВФ «Дока» валових витрат на загальну суму 476430,00 грн., у тому числі за І квартал 2010 року на суму 126000,00 грн., за II квартал 2010 року на суму 350430,00 грн., яке зумовлено віднесенням до складу валових витрат вартості проведених маркетингових досліджень, отриманих від ТзОВ «Комплект Сервіс» на суму 255500,00 грн. та від ФОП ОСОБА_1 на суму 220930,00 грн. базується на тому, що відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг); не доведено їх використання у власній господарській діяльності; відсутня підстава для включення даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з законодавством первинними документами до складу валових витрат та відсутні докази доцільності оплати таких послуг.

На момент виникнення спірних правовідносин поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат визначалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 393/34 - ВР від 28 грудня 1994 року (далі - Закон № 393 34 - ВР).

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону № 393/34 - ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 393/34 - ВР не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.11. статті 5 Закону № 393/34 - ВР забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі ст.9 цього ж Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст га обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 168/97-ВР).

Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені статтею 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку мас право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Отже, вказана норма Закону № 168/97-ВР пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Судом встановлено, що протягом 1 кварталу 2010 року ТзОВ НВФ «Дока» уклало ряд договорів: з ТзОВ «Комплект Сервіс» договір про виконання маркетингових послуг № 002 від 01 лютого 2010 року, предметом якого є дослідження і аналіз конкурентної ситуації на ринку GPS-приймачів ; з ТзОВ «Комплект Сервіс» договір про виконання маркетингових послуг № 003 від 01 лютого 2010 року, предметом якого є дослідження і аналіз конкурентної ситуації на ринку електронних тахеометрів ; з ФОП ОСОБА_1 договір про надання маркетингових послуг № 004 від 12.03.2010 року, предметом якого є дослідження і аналіз конкурентної ситуації на ринку обладнання для сільського господарства.

Як пояснив позивач, вищезазначені договори укладалися з метою створення інформаційної бази для стратегічного планування діяльності на ринку України фірми - виробника геодезичного обладнання Leica Geosystems AG, передбаченого контрактом № 9 від 01.08.2009 року па суму 95700,00 дол. США, а отримані в результаті виконання цих договорів призначалися для подальшого продажу Leica Geosystems AG, що і підтверджує використання їх у господарській діяльності ТзОВ НВФ «Дока».

На підтвердження фактичного надання маркетингових послуг ТзОВ «Комплект Сервіс» позивач представив акти виконаних робіт від 31.03.2010 року № ОУ-0000001 на суму 151200,00 грн., в т. ч. ПДВ 25200.00 грн. та від 03.05.2010 року, №ОУ-0000002 на суму 155400,00 грн., в т.ч. ПДВ 25900.00 грн. , податкові накладні від 31.03.2010 року №1 на суму 151200.00 грн.. в т. ч. ПДВ 25200,00 грн. та від 03.05.2010 року № 3 на суму155400,00 грн., в т.ч. ПДВ 25900.00 грн. (т.1, а.с.80,81), результати досліджень (т.1, а.с.125- 221). ФОН ОСОБА_1. - акт виконаних робіт від 27.05.2010 року № ОУ-0000001 на суму 220930,00 грн., без ПДВ , звіти про проведення дослідження ринку сільськогосподарського обладнання .

Представлені позивачем документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні) відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і належать до первинних документів.

Для спростування вказаних порушень ТОВ НВФ «Дока» надала як ДПІ, так і суду три договори про виконання маркетингових послуг (2 з ТОВ Комплект Сервіс та 1 з ФОП ОСОБА_1). Вищевказані договори укладалися з метою створення інформаційної бази для стратегічного планування діяльності на ринку України фірми виробника геодезичного та іншого обладнання ОСОБА_2, передбаченого контрактом N99 від 01.08.2009 року. Тобто, ТОВ НВФ Дока уклавши з ОСОБА_2 контракт на здійснення маркетингових послуг, спрямованих на вивчення ринку та входження цієї компанії на ринок України, в подальшому замовила послуги по маркетингових дослідженнях у ТОВ Комплект Сервіс та ФОП ОСОБА_1.

На підтвердження факту надання маркетингових послуг ДПІ, і судом досліджувалися акти виконаних робіт, підписані ТОВ НВФ Дока та вказаними контрагентами. При цьому, суд першої інстанції проігнорував надані ТОВ НВФ Дока інформаційні звіти, про які було відомо і ДПІ, та саме які і підтверджують факт надання маркетингових послуг, та вказує, що такі надавалися. Звертаєм увагу, що вказані звіти, незважаючи на заперечення ДПІ, були складені у відповідності із вимогами укладених Договорів, а дефекти форми їх складення, якщо навіть такі і були, в жодному випадку не спростовують факт надання маркетингових послуг.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком, що позивач безпідставно відніс до валових витрат та включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням у ТзОВ «Комплект Сервіс» та ФОП ОСОБА_3 маркетингових послуг.

Колегія суддів зазначає, що згідно з нормами п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР валовими витратами виробництва та обігу визнано суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

При чому, до таких обмежень, згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно пп. 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону №334/94-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно ст. ст. 1, 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

На підтвердження фактичного надання маркетингових послуг ТзОВ «Комплект Сервіс» позивач представив акти виконаних робіт від 31.03.2010 року № ОУ-0000001 на суму 151200,00 грн., в т. ч. ПДВ 25200.00 грн. та від 03.05.2010 року, №ОУ-0000002 на суму 155400,00 грн., в т.ч. ПДВ 25900.00 грн. , податкові накладні від 31.03.2010 року №1 на суму 151200.00 грн.. в т. ч. ПДВ 25200,00 грн. та від 03.05.2010 року № 3 на суму155400,00 грн., в т.ч. ПДВ 25900.00 грн. (т.1, а.с.80,81), результати досліджень (т.1, а.с.125- 221). ФОН ОСОБА_1. - акт виконаних робіт від 27.05.2010 року № ОУ-0000001 на суму 220930,00 грн., без ПДВ , звіти про проведення дослідження ринку сільськогосподарського обладнання .

Факт виникнення договорів надання послуг та розрахунки підтверджені належним чином первинними документами, у зв'язку з цим, вищевказані витрати позивачем віднесено до складу валових витрат.

Таким чином, зазначені договори, які виконано в повному обсязі, є первинними документами, на підставі яких відбулись господарські операції з надання послуг, оскільки, як вбачається із матеріалів справи зазначені витрати по оплаті вказаних послуг вчинені позивачем у зв'язку з організацією, веденням виробництва та продажем продукції, та свідчить про те, що вони пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Факт виконання маркетингових досліджень і отримання позивачем цих послуг підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними, що не спростовується матеріалами справи, а вимагання відповідачем додаткових документів на підтвердження фактичних витрат на проведення маркетингових досліджень, а саме витрат на телефонний зв'язок, заробітної плати працівників які здійснили опитування хворих, витрат на рекламу та інше, як на підставу виникнення у позивача права на відведення витрат на оплату зазначених послуг є необґрунтованими.

Висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 3.1.1. п.3.1 ст. 3, п. 6.5. ст. 6 Закону України «Про податок па додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та безпідставне заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2009 року на 21656,00 грн. за рахунок не включення до складу податкового зобов'язання суми ПДВ за надані маркетингові послуги фірмі «ТОJ-НАND» (Польща) базується на тому, що оскільки позивач зареєстрований на митній території України, то надані ним на митній території України послуги по розробці маркетингових програм на виконання умов контракту від 10.04.09 року № 2М повинні оподатковуватися за ставкою 20 %.

Судом встановлено, що між ТзОВ НВФ «Дока» та фірмою нерезидентом «ТОJ- НАND» (Польща) було укладено контракт № 2М від 10.04.09 року, предметом якого є розробка ТзОВ НВФ «Дока» плану маркетингу, що має включати в себе маркетингові програми, спрямовані на укладення контрактів і продаж обладнання нерезидента .

На підтвердження виконання умов контракту позивач подав акт прийому-передачі виконаних послуг від 20.11.2009 року , контракти за № 17 від 10.04.2009 року з фірмою Аnу Вreakers Іnс. США та № 27 від 21.07.2009 року з Фірмою «ТОJ- НАND» Р Н-Р sр. Jawna Lublin, (Польща), з яких вбачається, що предметом таких є поставка електротехнічних виробів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що уклавши договір 2М від 10.04.2009 року, сторони хотіли не стільки домовитися про надання послуг з вивчення ринку (так званих маркетингових послуг), як послуг з просування конкретного товару, спрямованих на його реалізацію).

Наслідком надання таких послуг стало те, що було укладено контракти на поставку електротехнічних виробів, які виготовлялися «ТОJ- НАND», до США - фірмі Аnу Вreakers Іnс. США.

Тобто, уклавши контракт 2М, з метою просування та пошуку клієнтів на продукцію фірми «ТОJ- НАND», ТОВ НВФ Дока допомогла «ТОJ- НАND» реалізувати свої товари до США, без перетинання цих товарів митної території України. А тому, у відповідності з підпунктом Д пункту 6.5 статті 6 ЗУ Про податок на додану вартість - місцем надання таких послуг, як операції з надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарів, вважається місце реєстрації покупця цих послуг, тобто польської фірми «ТОJ- НАND». А зважаючи, що місцем надання таких послуг є не митна територія України, то і ПДВ з надання такої послуги не може виникати.

Тому, на підставі усього вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ НВФ Дока надала достатньо доказів, які доводять факт надання маркетингових послуг компаніями Комплект Сервіс та ФОП ОСОБА_1, та їх подальше передання ОСОБА_2, а також звільнення від оподаткування ПДВ операцій з просування товарів за межами митної території України для польської компанії «ТОJ- НАND».

А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови не вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дока» - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року у справі № 2а-7166/11/1370 - скасувати та прийняти нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дока» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 000199232/0 від 28.10.2011року та № 0000602320 від 22.03. 2011року.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я.Качмар