Рішення № 41476409, 29.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14764/14 29.10.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"доДержавного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України"простягнення 43 388,95 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Гогітидзе В.Ф. - представник за довіреністю;від відповідача:Цурка Н.О. - юрисконсульт; ОСОБА_3 - бухгалтер;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (надалі - ТОВ "Євро-Реконструкція") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" (надалі - ДП "ДВ Інституту хімії високомолекулярних сполук НАНУ") про стягнення 58 746,61 грн., з яких: 50 159,12 - сума основного боргу, 4 814,94 грн. - інфляційна складова боргу, 983,38 грн. - 3% річних, 2 789,17 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виконує зобов'язання за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №430119 від 01.10.2012 р. неналежним чином, оплату спожитої теплової енергії здійснює невчасно та не у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.08.2014 р.

08.08.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 13.08.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримав, на виконання вимог ухвали суду від 21.07.2014 р. надав документи для долучення їх до матеріалів справи.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 13.08.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 10.09.2014 р.

09.09.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву про зменшення позовних вимог згідно змісту якої позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 35 159,12 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4 814,94 грн., 3% річних у розмірі 983,38 грн. та пеню у розмірі 2 431,51 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 43 388,95 грн.

09.09.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Підченка Ю.О. у відпустці, справу передано для розгляду судді Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу №910/14764/14 до свого провадження та призначено її розгляд на 03.10.2014 р.

15.09.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості визнає, проти позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційної складової боргу та 3% річних заперечує.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. справу №910/14764/14 передано для розгляду судді Підченку Ю.О. у зв'язку із його виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. суддею Підченком Ю.О. прийнято справу №910/14764/14 до свого провадження та призначено її розгляд на 03.10.2014 р.

В судовому засіданні 03.10.2014 р. за згодою сторін оголошено перерву до 29.10.2014 р.

27.10.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення в тексті якого відповідач вказує на погашення основної заборгованості у розмірі 35 159,12 грн. у повному обсязі та заперечує проти позовних вимог в частині стягнення інфляційної складової боргу, 3% річних та пені.

В судове засідання 29.10.2014 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.10.2014 р. з'явився, проти заявлених позивачем інфляційної складової боргу у розмірі 4 814,94грн., 3% річних у розмірі 983,38грн. та пені у розмірі 2 431,51 грн. заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні 29.10.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 р. між ТОВ "Євро-Реконструкція" (енергопостачальна організація) та ДП "ДВ Інституту хімії високомолекулярних сполук НАНУ" (покупець) було укладено Договір №430119 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води (далі - товар або ) у період з 01.10.2012 р. по 30.09.2013 р. у кількості 227,765 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 0,120 Гкал/год, в т.ч. на потреби опалення - 0,120 Гкал/год.

Згідно з п. 1.2 Договору покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 6.5 Договору, покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередні періоди, що включають у себе вартість теплової енергії, спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження, визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.

Покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця (п. 6.6 Договору).

Договір №430119 від 01.10.2012 р. є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на опалення та гаряче водопостачання за період з 01.12.2012 р. по 01.06.2014 р. на суму 124 240,67 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим станом на 01.06.2014 р. у відповідача перед позивачем за період з 01.12.2012 р. по 01.06.2014 р. виникла заборгованість у розмірі 35 159,12 грн.

Факт отримання послуг за Договором на зазначену суму підтверджується доданими до матеріалів справи обліковими картками (табуляграмами) за спірний період.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Під час судового розгляду справи відповідач надав докази погашення заборгованості по Договору в сумі основного боргу у розмірі 35 159,12 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. визначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Оскільки матеріалами справи (платіжними дорученнями) підтверджується відсутність у відповідача будь-якої заборгованості по сплаті грошових коштів за спожиту теплову енергію, то провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 35 159,12 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, так як погашення боргу здійснено ним після звернення позивача до суду.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 4 814,94 грн., 3% річних у розмірі 983,38 грн. та пеню у розмірі 2 431,51 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1-2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами ст. 625 Цивільного кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 4 814,94 грн., 3% річних у розмірі 983,38 грн. та пеню у розмірі 2 431,51 грн.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ДП "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" інфляційної складової боргу у розмірі 4 814,94 грн., 3% річних у розмірі 983,38 грн. та пені у розмірі 2 431,51 грн.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 35 159,12 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки погашення боргу у розмірі 35 159,12 грн. здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" (02160, м. Київ, Харківське шосе, 48; ідентифікаційний код 05417686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, будинок 28, офіс 20; ідентифікаційний код 37739041) 3% річних у розмірі 983 (дев'ятсот вісімдесят три) грн. 38 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 4 814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 94 коп., пеню у розмірі 2 431 (дві тисячі чотириста тридцять одна) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 1 349 (одна тисяча триста сорок дев'ять) грн. 38 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" заборгованості у розмірі 35 159,12 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 03.11.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко