Ухвала суду № 41475392, 20.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/60146/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2011

у справі №2а/1770/1238/2011

за позовом Кооперативного підприємства «Радивилівська торгова база» Радивилівського районного споживчого товариства

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.05.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2011, позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 20.09.2010 № 0000152350/0, від 20.10. 2010 № 0000152350/1, від 28.12.2010 № 0000152350/2 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» усього 528910,00 грн., у тому числі основний платіж 350000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 178910,00 грн. скасовано.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт №153/23/30239397 від 03.09.2010.

За висновками акта, позивачем допущено порушення вимог абз.3 п.4 ст.9, пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7, пп. 2.3.1п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 350000 грн., у тому числі за серпень 2008 року у сумі 350000 грн.;

пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 та абз. «а» пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000, в результаті чого несвоєчасно подано податкову декларацію з податку на додану вартість з серпня 2008 року (23 місяці).

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152350/0 від 20.09.2010, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на додану вартість» усього 528910,00 грн., у тому числі основний платіж 350000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 178910,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги платника податків залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Згідно статті 3 Указу, суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»;

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, зокрема, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач був платником єдиного податку за ставкою 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, з включенням податку на додану вартість до складу єдиного податку.

07.08.2008 КП «Радивилівська торгова база» (продавець) укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Радивилівський елеватор» (покупець), згідно умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність комплекс будівель і споруд, куплений на аукціоні, проведеному Рівненською облспоживспілкою 01.08.2008 (протокол № 28), що знаходиться за адресою вул. Паркова, 38, м. Радивилів, Радивилівського району. Загальна площа комплекс, становить 3198,1 кв.м. та включає: будинок хлібозаводу, прохідна, прохідна вага, солесклад, насосна пожежогасіння, пожежна водойма, водонапірна башта, електропідстанція, каналізаційна. Ціна договору становить 2100000 грн., у т.ч. ПДВ.

Грошові кошти від реалізації комплексу будівель і споруд надійшли на розрахунковий рахунок КП «Радивилівська торгова база» в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 06.08.2008.

В акті перевірки зазначено, що загальна первісна вартість реалізованих позивачем основних засобів на момент передачі відповідно до бухгалтерського обліку становила 2473198,00 грн., знос 573266,00 грн., залишкова вартість 1899932,00 грн.

Таким чином, об?єктом оподаткування єдиним податком при продажу основного засобу є отримана виручка, зменшена на суму залишкової вартості на момент продажу. Враховуючи ціну договору купівлі-продажу основних засобів та їх залишкову вартість, виручка від реалізації комплексу нерухомого майна КП «Радивилівська торгова база» склала: 2100000,00 - 1899932,00 = 200068,00 грн.

Позивачем у III кварталі 2008 року задекларовано виручку в сумі 200068,00 грн. (від реалізації основних фондів), сума задекларованого єдиного податку (за ставкою 10%) 20007,00 грн., що підтверджується актом перевірки та визнається відповідачем.

Таким чином, позивачем не допущено перевищення граничного розміру виручки, яка відповідно до вимог Указу дає право на застосування платником податків спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, що відповідачем не заперечується.

Поширення загальної системи оподаткування, зокрема, положень Закону України «Про податок на додану вартість», на платника можливе лише з моменту втрати визначеного пунктом 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» статусу платника єдиного податку.

Оскільки позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності із застосуванням ставки податку 10%, не перевищив граничного розміру виручки, встановленої статтею 1 Указу № 727/98, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у платника не виникло обов'язку зареєструватися платником податку на додану вартість, у зв?язку з чим визначення позивачу зобов?язань з податку на додану вартість, а також застосування штрафних санкцій за неподання декларації з податку на додану вартість є безпідставним.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун