Постанова № 4147059, 06.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2009 року Справа № 6/11-3/383/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)

суддів - Баранник Н.П., Мірошниченко М.В.

при секретарі - Галоян О.Г.

за участю представників:

позивача: - Близнюкова С.І. дов від 29.10.08 № 3270

відповідача: - Слюсар С.А. дов від 14.04.08 № 4600/10-010

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Енергодар

та державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»

на постанову господарського суду Запорізької області від 20.10.08

у справі № 6/11-3/383/08-АП (категорія статобліку 2.11.13)

за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»

до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000032310/0 від 20.01.04, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Енергодар Запорізької області, про нарахування пені за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 53899,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не регулює питання погашення податкових зобовязань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

02.12.03 господарським судом м. Києва порушено провадження у справі № 43/167 про банкрутство Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, який розповсюджується на вимоги про стягнення фінансових санкцій, в тому числі, за порушення норм валютного законодавства.

Крім того, податковий орган невірно визначив момент виконання нерезидентами договірних зобовязань, зазначивши, що перетин митного кордону України співпадає з датою оформлення вантажно-митної декларації.

Постановою господарського суду Запорізької області від 20.10.08 позовні вимоги частково задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Енергодарської обєднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області № 0000032310/0 від 20.01.04 в частині визначення штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності сумою податкового зобовязання та в частині виникнення у звязку з цим наслідків, а також в частині нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 47293,82 грн.

Одночасно допущено процесуальне правонаступництво: замінено Енергодарську обєднану державну податкову інспекцію в Запорізькій області її правонаступником Державною податковою інспекцією у місті Енергодар Запорізької області.

Не погодившись з постановою господарського суду Запорізької області від 20.10.08, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме: судом не застосовані вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до яких протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (пеня, штраф), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів). Крім того, судом не зясовано, що з моменту порушення строків за контрактом № 69/604-01 від 14.11.01 і до моменту порушення пройшло більше року, у звязку з чим підлягала застосуванню норма ст.250 Господарського кодексу України, внаслідок чого позивач просить постанову в оскаржуваній частині скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при винесенні постанови господарським судом Запорізької області порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 20.10.08 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на те, що тільки вантажна митна декларація є офіційним документом, який підтверджує факт ввезення товарів на митну територію України, а датою здійснення поставки та перетину кордону є дата оформлення вантажно-митної декларації , тому пеня нарахована згідно ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за період, який визначається з першого дня після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за імпортною операцією по день, який передує даті оформлення ВМД.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечує.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Енергодарською ОДПІ в Запорізькій області проведено документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» за період з 01.08.02 по 31.08.03, про що складений акт від 19.01.04 № 1-23/5-19355964.

Перевіркою встановлено порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в ході виконання позивачем зовнішньоекономічних контрактів (з Шимадзу Дойчланд ГмбХ, Дуйсбут, Германія, № SDG-A 0125-02-UKR-5344/2/А від 06.08.02, з «Інетек» - інститут ядерної технології, Загреб, Хорватія № 69/162-03 від 12.03.03, з ЗАТ "Діаконт" Росія № 69/604-01 від 14.11.01) в частині дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків, що стало підставою для нарахування відповідачем пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в загальному розмірі 53899,98 грн., винесення податкового повідомлення-рішення №0000032310/0 від 20.01.04, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в розмірі 53899,98 грн.

На виконання контракту № SDG-A 0125-02-UKR-5344/2/А від 06.08.02 позивачем здійснено попередню оплату платіжним дорученням № 24 від 21.03.03 у сумі 9367,5 євро, платіжним дорученням № 98 від 19.06.03 у сумі 21857,50 євро.

Імпортна продукція взята Ягодинською митницею (митниця на кордоні) під митний контроль 23.07.03, що підтверджується митною відміткою «Під митним контролем» на міжнародній товарно-транспортній накладній № 1620004034185. Дата завершення митного контролю - 27.08.03, про що свідчить вантажна митна декларація № 11202/3/000816.

Відповідачем на підставі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нарахована пеня за період з 20.06.03 по 26.08.03 в сумі 11876,77 грн.

За контрактом з 12.03.03 № 69/162-03 позивачем здійснено попередню оплату 19.06.03 платіжним дорученням № 106 від 17.06.03 в сумі 67648,00 доларів США. Імпортна продукція на суму 11527,60 доларів США надійшла на митну територію України 15.10.03, про що свідчить вантажна митна декларація № 11202/3/001005.

На підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нарахована пеня в сумі 4978,00 грн. за період з 18.09.03 по 14.10.03.

Згідно контракту № 69/604-01 від 14.11.01 позивачем здійснено попередню оплату 15.08.02 платіжним дорученням № 225 від 15.08.02 на суму 52650,00 доларів СПІА. Імпортна продукція взята Магістральною митницею (митниця на кордоні) під митний контроль 15.11.02, що підтверджується митною відміткою «Під митним контролем» на міжнародній товарно-транспортній накладній. Дата завершення митного контролю 25.12.02, про що свідчить вантажна митна декларація № 11202/2/001135.

На підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нарахована пеня за період з 14.11.02 по 27.12.02 в сумі 37045,21 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що введений мораторій на задоволення вимог кредиторів в межах порушеної господарським судом м. Києва справи про банкрутство ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02.12.03, не є перешкодою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Мораторій на задоволення вимог кредиторів за визначенням в ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - це безумовне зупинення виконання боржником усіх вимог кредиторів по зобов'язанням, строк яких настав до дня введення мораторію, а також зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Відповідно до ст.12 цього ж Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті").

Виходячи з аналізу правових норм, які регулюють правовідносини, пов'язані з питаннями банкрутства, визначальним моментом в даному випадку є наявність у боржника грошових зобов'язань перед кредиторами, неможливість боржника виконати такі, грошові, зобов'язання.

Під грошовими зобовязаннями Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розуміє зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Виходячи з правової суті визначеного ст.2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» зобов'язання, воно не відповідає визначенням «грошове зобов'язання» та «зобов'язання щодо сплати податків і зборів», даним в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому в даних правовідносинах позивач не набуває статусу боржника в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми цього Закону не регулюють спірні відносини. Введений судом мораторій на задоволення вимог кредиторів не звільняє позивача від зобов'язання, встановленого ст.2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», та не звільняє від відповідальності за невиконання цього зобов'язання.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправильне визначення відповідачем у податковому повідомленні-рішенні №0000032310/0 від 20.01.04 пені в розмірі 53899, 98 грн. як податкового зобов'язання.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обовязкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування. Тобто цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.

Статтею 1 цього Закону податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а податкове повідомлення як письмове повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначений контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення як форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких наведено у статтях 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування».

У зазначених нормах пеня, застосована відповідачем, не визначена як податок або збір (обовязковий платіж), тому обов'язок позивача зі сплати пені за порушення норм Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» не належить до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

Таким чином, відповідач необґрунтовано застосував норми пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нарахувавши позивачу пеню за порушення норм Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» в якості податкового зобов'язання із зазначенням наслідків щодо несвоєчасності сплати, передбачених цим Законом.

Стосовно розміру нарахованої пені суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032310/0 від 20.01.04 в частині нарахування пені в сумі 47293,82 грн., виходив з того, що відповідачем неправильно визначено термін нарахування пені, оскільки товар вважається фактично переміщеним через митний кордон України з моменту взяття його митницею на кордоні під митний контроль з дати, зазначеній на супроводжувальному документі з відміткою митниці «під митним контролем».

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 2 ст.1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України становлять митні правила (п.18 ст.1 Кодексу).

Переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація (п.23 ст.1 Митного кодексу України).

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу ( ст.3 Митного кодексу України).

Відповідно до ст.40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Митний контроль, як зазначено в п.15 ст.1 Митного кодексу України - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митний контроль товарів, транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.2, 3 ст.40 Митного кодексу України).

За правилами ст.43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів (п.14 ст.1 Митного кодексу України).

Метою митного оформлення відповідно до ст.70 Митного кодексу України є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Відповідно до ст.72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Вантажна митна декларація згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, в редакції на момент спірних відносин, є заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Відповідно до пп. 3.2 п. 3 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.11.1998 № 723, штамп "Під митним контролем" (тип 2) носить застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється.

Відтиск штампа проставляється на CMR, товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх заміняють.

Він може проставлятися на документах, що передбачають певні операції з вантажами чи транспортними засобами, які перебувають під митним контролем. У цьому разі він означатиме, що на такі операції потрібен окремий дозвіл митниці.

Згідно ст. 212 Митного кодексу України митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання. Перелік операцій, які можуть проводитись з товарами, які перебувають у режимі митного складу встановлений ст. 215 цього ж кодексу.

Знаходження товару під митним контролем, означає, що товар не пропущений через митну територію України.

Відповідно до ч.2 ст.78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до п.8 Положення про вантажну митну декларацію ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Оформлена ВМД засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур визначається п.35 ст.1 Митного кодексу України як пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України і означає дозвіл використовувати товари у визначеному митному режимі, у тому числі в режимі імпорту.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, ввезення товарів та митну територію України вважається здійсненим з моменту оформлення відповідної вантажної митної декларації у порядку, встановленому Положенням про вантажну митну декларацією.

Таким чином у разі відсутності належним чином оформленої вантажної митної декларації після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення товару на митну територію України з резидента стягується пеня, передбачена ст.4 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті».

В даному випадку відповідачем, виходячи з фактичних обставин справи, даних вантажних митних декларацій, копії яких знаходяться в матеріалах справи, правильно визначено період нарахування пені відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті».

Стосовно застосування статті 250 Господарського кодексу України колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєктом господарювання та ліквідацію його наслідків.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Виходячи зі змісту ст.1 Господарського кодексу України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання відповідно до ст.2 Господарського кодексу України поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції, зокрема, виконують такі функції як здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі.

Таким чином, в даних правовідносинах податковий орган не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Крім того, згідно зі ст.4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно - господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Під організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Відповідно ж до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

За таких обставин колегія суддів вважає посилання позивача на ст.250 Господарського кодексу України помилковим.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032310/0 від 20.01.04 в частині визначення штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 53899,98 грн. сумою податкового зобовязання та в частині виникнення у звязку з цим наслідків.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Енергодар та державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» задовольнити частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 20.10.2008 року у справі № 6-11-3/383/08-АП скасувати .

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000032310/0 від 20.01.04 в частині визначення штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 53899,98 грн. сумою податкового зобовязання та в частині виникнення у звязку з цим наслідків.

В решті позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Постанову складено у повному обсязі 07.07.09

Головуючий: І. Ю. Добродняк Судді: Н. П. Баранник М. В. Мірошниченко