Рішення № 41469371, 13.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3818/13-ц Головуючий у І інстанції Скарлат О. І.Провадження № 22-ц/780/5533/14 Доповідач у 2 інстанції МельникКатегорія 46 13.11.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1, відділу Держземагенства у Вишгородському районі Київської області про визнання рішення сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся із позовом, в якому просив визнати недійсним рішення Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 95-а від 17 липня 2005 року та № 97-а від 17 травня 2005 року та визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, серії ЯГ № 186147 та серії ЯГ 186148, виданих на ім'я ОСОБА_1 31 жовтня 2006 року Вишгородським районним відділом земельним ресурсів.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 у 2010 році успадкував будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями. У 2002 році батько позивача, ОСОБА_3, згідно з рішенням Глібівської сільської ради Вишгородського району № 77 від 25 жовтня 2001 року отримав державний акт на право власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яку у подальшому разом з будинком успадкував позивач, однак під час землевпорядних робіт було допущено помилку, внаслідок якої частина земельної ділянки, що використовувалася батьком позивача була зайнята відповідачкою. Вказує, що внаслідок прийняття рішень Глібівської сільської ради та оформленням державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 було відведено землю, у тому числі під частиною будинку позивача із входом до нього, а також під частиною надвірних будівель, внаслідок чого позивач позбавлений права користування належним йому майном.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним рішення Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 97-а від 17 липня 2005 року у частині затвердження технічної документації по складанню державних актів, що посвідчує право власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на ім'я ОСОБА_1, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯГ № 186147, виданого на ім'я ОСОБА_1, та стягнуто з Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1, відділу Держземагенства у Вишгородському районі Київської області судові витрати у розмірі по 3376, 46 грн. з кожного.

Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_1 та відділ Держземагенства у Вишгородському районі Київської області подали апеляційні скарги, у яких: ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити, а відділ Держземагенства просить його скасувати та ухвалити нове у частині стягнення з нього судових витрат, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, та неповного з'ясування усіх обставин справи. У обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що саме позивач збудував будівлю на межі ділянок, а не відповідач порушив його права на земельну ділянку. У свою чергу, відділ Держземагенства у своїх доводах посилається на те, що до нього будь-яких позовних вимог не пред'являлося взагалі, а тому є безпідставним стягнення з нього судових витрат.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а апеляційну скаргу управління Держземагенства задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що межа між земельними ділянками позивача та відповідача проходить по будівельним спорудам позивача, розділяючи їх на частини, які розташовані на різних земельних ділянках, що порушує право власності позивача. У питанні стягнення судових витрат, суд першої інстанції керувався загальним правилом, що їх треба стягнути з усіх відповідачів на користь позивача.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що частина житлового будинку, а також частина надвірних будівель, а саме погребу та сараю, що належить ОСОБА_2, розташовані на території земельної ділянки, що належить ОСОБА_1, що підтверджується висновком експерта Українського Центру судових експертиз № 1-04/04 від 04 квітня 2014 року (а. с. 105-120). Також, з технічного паспорту на житловий будинок позивача вбачається, що ці будівлі позивача не є самочинними та збудовані задовго до приватизації земельних ділянок відповідачкою (а. с. 13-17).

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що межа між земельними ділянками позивача та відповідача проходить по будівельним спорудам позивача, що унеможливлює нормальне використання даних будівель позивачем та здійснення ним своїх прав відносно них.

У свою чергу, колегія суддів погоджується з доводами відділу Держземагенства Вишгородського району Київської області у тій частині, що до нього позивачем взагалі не було заявлено жодних позовних вимог, через що він фактично є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, а тому стягнення з нього судових витрат не ґрунтується на вимогах Закону.

Колегія суддів погоджується з даними доводами та вважає, що судові витрати необхідно покласти у рівних частинах на відповідачів по справі - Глібівську сільську раду Вишгородського району Київської області та ОСОБА_1, відповідно до ст. 88 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, а апеляційну скаргу відділу Держземагенства задовольнити і рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити у цій частині нове, яким стягнути з Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рівних частинах судові витрати у розмірі по 5064, 69 грн. з кожного.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2014 року у частині розподілу судових витрат скасувати і ухвалити нове, яким стягнути з Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі по 5064 гривні 69 копійок з кожного.

У іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: