Рішення № 41468608, 18.11.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №272/1826/13-ц Головуючий у 1-й інст. Карповець В.В.

Категорія 27 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Коломієць О.С., Жигановської О.С.

з участю

секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2014 року, -

встановила:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 04.07.2006 року в сумі 37557,90 грн.. Зазначало, що 04.07.2006 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір та відповідач отримав кошти в сумі 4300,00 грн. Позичальник умови кредитного договору тривалий час не виконував і станом на 31.10.2013 року виникла заборгованість в сумі 37557,90 грн.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 37557,90 грн. заборгованості за кредитним договором та судовий збір в сумі 375,58 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом не було взято до уваги те, що Умови надання банківських послуг не затверджені. Термін дії виданої йому картки закінчився у 2009 році, а нової картки він не отримував і крім того заборгованість виникла з 29 грудня 2006 року. Не враховано його майновий стан. За таких обставин суд мав відмовити в задоволенні позову та застосувати строки позовної давності.

Апелянт підтримав апеляційну скаргу і пояснив, що нової картки у нього не було, оскільки з часу закінчення її дії він не міг знімати кошти, а оплачував борг готівкою у касі та терміналі банку. Останній платіж був у листопаді 2009 року.

Представник позивача заперечує у задоволенні скарги і вважає, що строк дії картки, яка була видана повторно у 2008 році, закінчився у 2013 році, а тому позовна давність не може бути застосована.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.07.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кошти в сумі 4300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 36,00% річних на суму залишку заборгованості. Кредитний ліміт збільшено на 8000 грн. 12.04.2007 року (а.с.51).

Пунктом 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.15) визначено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий же строк.

Умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконував і станом на 31.10.2013 року утворилася заборгованість в сумі 37557,90 грн., з яких : 9671,69 грн. заборгованість за кредитом, 25621,55 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1764,66 грн. штраф (процентна складова) (а.с.6-8).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що між сторонами існують договірні відносини, які не виконуються відповідачем, а тому заборгованість підлягає стягненню.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом вірно визначено правовідносини, що виникли між сторонами та наявність заборгованості.

Однак, висновок суду про дотримання строків позовної давності не відповідає обставинам справи.

Так, відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Згідно із ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховним Судом України викладено правову позицію з питань обчислення строків позовної давності та встановлення різних видів цивільно-правової відповідальності у справі № 6-116цс13, де зазначено, що оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст.264 ЦК України).

Згідно заяви ОСОБА_1 (а.с.10) останній погодився, що ця Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови), а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Ознайомлення з вказаними документами ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом.

У вказаній заяві визначено розмір кредитного ліміту в сумі 4300,00 грн., базову відсоткову ставку за кредитним лімітом 36% на місяць із розрахунку 360 днів у році.

Порядок нарахування процентів та наслідки невиконання умов договору визначено у п.8.6 розділу І та п.5.5 розділу ІІ Умов.

Термін дії кредитного ліміту пов'язано із терміном дії платіжної картки (а.с.10).

Крім того, пунктом 5.4 Умов встановлено, що погашення по Кредиту процентів відбувається щомісячно за попередній місяць, а кредиту - в повному об'ємі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці.

Відповідно до заяви на видачу кредитної картки встановлено, що погашення заборгованості по Кредитному ліміту відбувається щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості.

Тобто, термін остаточного виконання зобов'язання по сплаті кредиту визначено останнім днем місяця терміну дії платіжної картки, а строк звернення до суду повинен обчислюватися по кожному простроченому щомісячному платежу.

Відповідач зазначає, що строк дії картки закінчився у 2009 році і нової картки він не отримував, оплату кредиту проводив в касах або терміналах банку готівковими коштами до листопада 2009 року.

Банк, з посиланням на інформацію про картку (а.с.116), стверджує, що строк дії картки закінчився у березні 2013 року та зазначає у довідці від 17.11.2014 року, що картка була перевипущена у лютому 2008 року.

Проаналізувавши надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача, з огляду на таке.

За змістом заяви від 04.07.2006 року (а.с.10) картковий рахунок відкрито 15.03.2006 року. Строк дії цієї картки не вказано і саму картку сторони не надали.

Поняття платіжної картки викладено в Умовах та Правилах надання банківських послуг (а.с.12) - це спеціальний платіжний засіб у вигляді пластикової або іншого виду картки, яка використовується для оплати рахунків, перерахування коштів, а також здійснення інших операція.

Для надання послуг Банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає Клієнту Картки, їх вид та строк дії зазначений у Заяві та в Пам'ятці Клієнта, підписом якого Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг.

Пам'ятку клієнта банк не надав за її відсутності на час розгляду справи.

Згідно п.6.1 Умов протягом 10 днів до закінчення строку дії Картки, Клієнт зобов'язаний повернути її для ліквідації.

Згідно п.3.1.3 Правил користування платіжною карткою по закінченні строку дії відповідна Картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання Клієнту Карти з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява Клієнта про закриття Картрахунку, а також при умові наявності грошових коштів на Картрахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картрахунку (у передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні умов продовження, передбачених Договором.

Пунктом 9.1 Умов Банку надано право відмовити у її продовженні, заміні або видачі нової Картки, якщо Клієнт більше одного разу допустив прострочення погашення Мінімального обов'язкового платежу.

Оскільки видача картки та продовження її шляхом видачі нової картки обумовлена наявністю відповідних підстав і є повноваженням Банку, то останній повинен довести строк її дії та факт видачі нової картки з новим строком дії. Таких належних доказів позивач суду не надав.

Пояснення відповідача щодо закінчення строку дії картки у 2009 році та відсутності нової картки із продовженням строку дії підтверджується даними розрахунку заборгованості за договором від 04.07.2006 року (а.с.6-8) та довідкою про рух коштів на картрахунку (а.с.35-92), з яких вбачається, що позивач повинен був сплатити заборгованість по кредиту до березня 2009 року, тобто до закінчення терміну дії картки згідно умов Договору (сальдо, на яке в цьому періоді проценти не нараховуються (пільговий період). Остання операція по зняттю готівки з використанням платіжної картки здійснена до березня вказаного року - 29.01.2009 року (а.с.86).

Виходячи з вимог п.5.4 Правил у разі продовження дії картки строк погашення кредиту визначається останнім днем місяця, вказаного на платіжній картці, однак з 1.03.2009 року вся сума кредиту рахується як прострочена заборгованість і строк сплати обов'язкового платежу в розмірі 7 % від суми заборгованості не продовжений.

Будь-яких дій з платіжною карткою відповідач з лютого 2009 року не здійснював. Оплата заборгованості по кредиту проводилася готівковими коштами через касу та термінали Банку. Останній платіж проведено 02.11.2009 року (а.с.81-86).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що за розрахунком заборгованості у позивача станом на березень 2009 року існувала значна сума заборгованості за кредитом і прострочення сплати обов'язкових платежів відбувалося неодноразово, що виключало можливість продовження Банком дії картки на новий строк згідно вимог Правил.

Оцінивши всі докази у сукупності, колегія суддів, приходить до висновку про обгрунтованість доводів відповідача щодо терміну дії картки до 15 березня 2009 року, оскільки у Банку не було підстав для продовження її дії та видачі нової картки і доказів про її видачу останніми не надано. Факт перевипуску картки не свідчить про її видачу.

Інформація про картку щодо терміну дії картки до березня 2013 року не може бути прийнята до уваги, як така, що не підтверджена належними доказами і суперечить іншим матеріалам справи.

Згідно розрахунку заборгованості останній непрострочений платіж в сумі 572 грн. повинен був сплачений у лютому 2009 року, а тому з цього часу розпочався строк позовної давності по цьому платежу.

Протягом строку дії картки відповідач проводив щомісячно часткове погашення боргу, тобто останній визнавав борг і перебіг позовної давності по платежах переривався.

Останній платіж здійснено відповідачем 02 листопада 2009 року і з 03 листопада 2009 року розпочався строк позовної давності, який закінчився 03.11.2012 року.

Позов подано 05 грудня 2013 року за межами трирічного строку позовної давності.

Доказів про вчинення боржником у період з 03.11.2009 року будь-яких дій, що свідчать про визнання ним свого боргу (сплата будь-якого платежу, надання банку письмової заяви про визнання боргу тощо), як і доказів на підтвердження поважності пропущення строку позовної давності, позивачем не надано, а тому відсутні підстави для переривання перебігу позовної давності в період 03.11.2009 року по 05.12.2013 року та визнання поважними причин її пропущення відповідно до ст.ст.264, 267 ЦК України.

За змістом ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

В суді першої інстанції 16.10.2014 року (час судового засідання - 10:47:29) представник відповідача стверджувала, що до даних правовідносин суд має застосувати строк позовної давності.

Судом першої інстанції не було враховано зазначені обставини, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за спливом строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Судді