Ухвала суду № 41467399, 19.11.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретар Кусяк М.Д.

з участю : ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_3- представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_7 про визнання договорів дарування недійсними, -

встановила:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_7 про визнання договорів дарування недійсними.

Вказував, що у грудні 2013 року звернувся до ОСОБА_5 з позовом про стягнення з нього суми боргу за договором позики. Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17.02.2014 року стягнуто з відповідача на його користь 263670 грн..

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 02.04.2014 року рішення Новоселицького районного суду від 17.02. 2014 року залишено без змін.

27.03.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір дарування 48/100 часток житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 Того ж дня між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 украдено договір дарування ? частини нежитлової будівлі -спортивний зал з міні баром, розташованої у АДРЕСА_1 та частини земельної ділянки, на якій розташований даний об'єкт.

№22-ц/794/1561/14 Головуючий у 1 інстанції Вівчар Г.А.

Категорія 19/21 Доповідач Перепелюк Л.М.

Позивач вважав, що дані договори дарування є такими, що підлягають визнанню недійсними як фіктивні, оскільки вчинені в один день та за декілька днів до розгляду апеляційним судом Чернівецької області апеляційної скарги на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17.02.2014 року про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення з відповідача на його користь 263670 грн. позики. Дані правочини спрямовані не настання реальних правових наслідків, а на ухилення від виконання зазначеного рішення суду, оскільки у відповідача ОСОБА_5 відсутнє інше майно, яке б можна було спрямувати на погашення боргу за договором позики.

Просив суд визнати недійсними договори дарування від 27.03.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо 48/100 часток житлового будинку розташованого в АДРЕСА_2, і між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо ? частини нежитлової будівлі- спортивний зал з міні баром, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та частини земельної ділянки, на якій розташований даний об'єкт, посвідчені приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_7.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2014 року в позові відмовлено.

На рішення суду позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03.10.2014 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_7 про визнання договорів дарування недійсними.

Такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального права та встановлених судом обставинах справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно п.24 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь - яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь - яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Згідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" ч.2 п.1, - при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Пункт 7 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснює, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Як передбачає ч.4 ст.55 Закону України «Про нотаріат», посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину. { Частина четверта статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005; в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 .}

Згідно договору дарування від 27.03.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №4228, ОСОБА_5 подарував 48/100 часток житлового будинку розташованого в АДРЕСА_2 ОСОБА_6

Згідно договору дарування від 27.03.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №4229 та №4230, ОСОБА_5 подарував 1/2 частину нежитлової будівлі - спортивного залу з міні баром, розташованої за адресою АДРЕСА_1 та частини земельної ділянки, на якій розташований даний об'єкт, ОСОБА_4

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.03.2014 року за №19644582, №19625143 та №19647305 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчені дані угоди та зареєстровано право власності за обдарованими особами.

03.04.2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_8 уклали договір про надання тимчасової зворотної фінансової допомоги на інвестиційній основі.

09.04.2014 року ОСОБА_4 та КП Міжгосподарський відділ капітального будівництва уклали договір на виконання проектних робіт на реконструкцію нежитлової будівлі спортивного залу з міні баром по вул.. Газети Правда 1 в м. Новоселиця.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач ОСОБА_4 вступив у володіння, користування та розпорядження належним йому згідно оспорюваного договору дарування майном.

З повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця від 08.09.2014 року за №668 вбачається, що ще 15.05.2013 року зареєстровано припинення підприємницької діяльності ОСОБА_5, що також підтверджує ту обставину, що останній не використовує подароване ним ОСОБА_4 нежиле приміщення.

З врахуванням наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що між відповідачем ОСОБА_5 та ОСОБА_4, ОСОБА_6 на час укладання договорів дарування існували обмеження у володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном дарувальником. Крім того, не встановлено під час розгляду справи обставин, які б свідчили про укладання договору дарування без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Своє твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не дав правильної оцінки всім доказам , які були надані до даної цивільної справи, ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки рішення суду є вмотивованим з посиланням на норми матеріального права, та належні і допустимі докази.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Усупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, апелянт не надав суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду першої інстанції.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу її в законну силу.

Головуючий:

Судді: